Денис КОЖАНОВ: «Конкуренция в сборной на высшем уровне»

Денис Кожанов став четвертим гравцем львівських «Карпат», викликаним до збірної у 2010 році. Успішна гра галичан в чемпіонаті України та єврокубках не могла залишитися поза увагою тренерського штабу головної команди.

 

Кожанов − один із лідерів атаки «Карпат», відтак не приховує, що сподівався на запрошення, однак коли почув приємну звістку, все одно пережив легкий шок: «Я вже почав планувати свої вихідні, коли зателефонував генеральний директор клубу і повідомив, що мене викликано до збірної. Було дуже приємно і водночас цілком несподівано. В першу чергу сказав дружині − вона теж була в шоку від новини, потім подзвонив батькам: ті втішилися й побажали удачі».

 

Для Кожанова нагода одягнути «синьо-жовту» футболку випала вперше у кар‘єрі - досі півзахиснику не доводилося захищати честь країни: «Це дуже престижно і водночас хвилююче. Коли приїхав на базу, то потрібен був певний час для адаптації: все ж зовсім інша обстановка, інші люди. Коли виходив на перше тренування − відчутно хвилювався. Однак вже після першого заняття освоївся і тепер почуваю себе тут своїм».

 

Говорячи про свій ігровий прогрес у клубі, що власне й стало причиною запрошення футболіста до збірної, Кожанов віддає належне головному тренеру «Карпат» Олегу Кононову: «Все, чого ми досягли на даний момент у Львові сталося завдяки стратегії і підготовці нашого головного: з Олегом Георгійовичем приємно й цікаво працювати». Матч-відповідь плей-офф раунду Ліги Європи проти «Галатасарая» Денис називає найяскравішою подією у своєму житті: «Просто божевільна розв‘язка - такий матч пам‘ятатимеш все життя. Вважаю, що ми просто не повинні були програвати, адже контролювали гру, а тут − цей гол на останніх хвилинах. Однак уболівальники допомогли нам зробити диво. Хоча, як на мене, фінальний результат − закономірний, і вийшли ми до наступного раунду цілком заслужено».

 

 Атакувальна гра «Карпат» допомагає Денису Кожанову легше адаптуватися до вимог збірної, тренери якої також віддають перевагу наступальним діям: «Завжди легше призвичаїтися, коли потрапляєш до команди зі схожим ігровим стилем. До того ж тренування у національній команді дуже цікаві й нестандартні. Тренери відпрацьовують з нами найсучасніші варіанти ведення гри і різноманітні розіграші стандартних положень. Всі хлопці горять бажанням втілити ці ідеї на полі. В такій атмосфері позитиву і завзяття хочеться працювати якомога довше».

 

Найбільш ефективно Денис Кожанов діє на фланзі, тож саме на цій позиції і бореться за місце у складі: «Я готовий зіграти і ліворуч, і праворуч − рішення залежить від тренера. Однак саме край поля − це моя стихія. Опоненти у мене, м‘яко кажучи, доволі непогані, конкуренція у головній команді − на найвищому рівні, але я роботи не боюся, тож готовий працювати і доводити тренерам своє вміння».

 

Денис навмисне не проситиме дружину підтримувати його у Лодзі, оскільки хвилюватиметься як вона діставатиметься пункту призначення. А от на матч у Києві родичі футболіста вочевидь приїдуть. Для того, щоб потішити рідних, Кожанов готовий чіплятися за свій шанс: «Така можливість може з‘явитися раз у житті, тож треба докласти всіх зусиль, аби використати цю нагоду і закріпитися у першій команді. Якщо, Дай Боже, вийде − це буде великий плюс і для мене як футболіста, і для мого клубу. Тож найважливіше − працювати і прогресувати».