КУЗНЕЦОВ: «У кожній грі намагаюся використати свій шанс»

Однією з подій матчу на «Донбас-Арені», де чинний чемпіон країни «Шахтар» приймав «Карпати», стало повернення після піврічної перерви до складу «зелено-білих» Сергія Кузнецова, який раніше своїм бомбардирським хистом встиг за півтора роки здобути популярність у львів'ян. Талановитий форвард, повернувшись з оренди в російській «Аланії», відновив свої матчі в українській прем'єр-лізі, і його повернення могло одразу стати результативним.

— Сергію, які враження залишились після матчу з «Шахтарем»?
—Зізнаюсь, що встиг засумувати за виступами в офіційних матчах. Дуже хотів допомогти хлопцям, старався. Не все, правда, виходило. Наприкінці зустрічі був у мене хороший момент, коли виграв повітряну дуель у Ракицького. І досі не розумію, як після мого удару м'яч не влучив у ворота.

—У четвер в Стамбулі на «Карпати» чекає не менш важливий бій, але на іншому фронті — у Лізі Європи проти «Галатасарая». За рахунок чого можна буде вдало протистояти турецькому валу?
—Тренерський штаб «Карпат» найближчим часом (розмова відбулася в понеділок увечері. — Прим.авт). розгляне гру нашого суперника, зверне увагу на тонкощі тактико-технічних дій турків. Разом з тим, складові успішного протистоянні відомі. Це стовідсоткова самовіддача, бажання та концентрація кожного з наших гравців на полі.

—Раніше довелося виступати у єврокубках? Які матчі запам'яталися найбільше?
—Коли ще був молодий, виходив на заміну в складі угорського «Ференцвароша» проти хорватського «Хайдука», за який тоді виступав Даріо Срна. А в складі молдовського «Шерифа» запам'ятався двобій проти норвезького «Русенборга».

—Вважаєш себе вихованцем українського чи угорського футболу?
—Народився в Харкові, проте у дев'ятирічному віці переїхав з одеського «Чорноморця» до Угорщини і пройшов усі сходинки футбольної школи «Ференцвароша». Отож найімовірніше я — вихованець угорського футболу.

—Наприкінці серпня тобі виповниться 28 років. Раніше доводилося виступати в багатьох клубах різних країн світу. Чим пояснити твої футбольні мандрівки?
—З «Шерифом» у мене був довгостроковий контакт, і президент клубу віддавав молодих гравців у оренду в інші клуби. Мене згодом викупила російська «Носта» з Новотроїцька.

— А навесні цього року тобі знову довелося поїхати до Росії, цього разу від «Карпат», на правах оренди до владикавказької «Аланії». Як прокоментуєш цей відрізок своєї футбольної біографії?
—Відіграв за «Аланію» лише десять матчів у чемпіонаті й забив один гол. Нова команда, потрібен був час для налагодження ігрових зв'язків. Але найголовніше: набув позитивного досвіду, адже брав участь у матчах проти таких клубів, як ЦСКА, «Зеніт», «Рубін».

—Слідкував за виступами «Карпат»?
—Звичайно, переглядав прямі трансляції матчів у інтернеті. Також спілкувався з гравцями «Карпат» — Худоб'яком, Тубичем, Тарасенком та іншими.

—Конкуренція з іншим нападником Батистою стимулюватиме до роботи?
—Де доводилося виступати, до конкуренції ставився спокійно. Висновки повинен робити тренер команди.

—У заявці «Карпат» ти з'явився лише у матчі проти «Шахтаря».
—Та все ж я відвідував домашні матчі львів'ян проти «Рейк'явіка», запорізького «Металурга» та «Арсеналу». Вболівальники впізнавали мене на трибунах, спілкувались, і приємно було під час гри з «Арсеналом» чути, як у фанатському секторі скандували моє прізвище. Така підтримка ще більше надихає на виступи гравця на полі. Радий, що повернувся до Львова.

—Два роки тому ти також влився в колектив «Карпат» в ході першого кола і це не завадило тобі стати на фініші з десятьма голами найкращим бомбардиром команди. Якусь мету поставив собі у новому твоєму карпатівському сезоні?
—У кожній грі намагаюся використати свій шанс і забити гол. Завжди потрібно прагнути досягнення максимального результату.

—Чому виступаєш за «Карпати» саме під номером 79?
—Раніше я виступав за інші українські клуби «Іллічівець» та «Ворскла» під номерами 7 та 9, тож у Львові вирішив їх об'єднати. Хоча дехто помилково вважає, що на футболці — мій рік народження.

—Нещодавно ти пролонгував контракт з «Карпатами» до кінця наступного року. Які бажання в складі «зелено-білих» задумав?
—Хочеться разом з командою вибороти один з комплектів медалей. Мрію також колись одягти і футболку національної збірної України, бо за юнацькі збірні вже виступав. Тож є до чого прагнути, і для цього намагатимуся докласти максимум зусиль.


Юрій НАЗАРКЕВИЧ, газета «Український футбол»