Под микроскопом: Гран При Европы

Дебютна гонка в Баку, на жаль, не виправдала частини очікувань - так, швидкості на головній прямій досягали канадських або бельгійських, боротьби у поворотах (за винятком першого і третього, перед якими були зони дії DRS) очікувано майже не було, як і простору для такої боротьби, проте ще в суботу здавалося, що як мінімум машина безпеки принесе елемент неочікуваності або різні шинні стратегії. На практиці ж виявилося, що пілоти протягом п'ятниці та суботи вдосталь понавипробовували різні траекторії та межі можливостей (і міцності) власних машин. Під час гонки суттєві помилки, які вплинули або могли негативно вплинути на результат окремо взятих пілотів, можна було порахувати на пальцях однієї руки: це зіткнення Гутьєрреса з Хюлькенбергом у першому повороті на старті гонки, що не обійшлося без втрачених елементів аеродинаміки на крилі Хаас, вогняний контакт заднього правого колеса зі стіною у Насра, що виглядав ефектно на повторі або стоп-кадрі, але не більше того, ну і абсолютно непотрібна помилка Ряйкконена з перетином білої лінії на в'їзді до піт-лейн, через що фін знав про 5 секунд, які йому додадуть на фініші - от і все. Гонщики, схоже, дуже добре засвоїли урок від колег з GP2, які без серйозних аварій з подальшим виїздом автомобіля безпеки не обійшлися. Зрештою, навчання на помилках інших зберігає нерви, час та гроші, тож коли справа дійшла до головної страви уїк-енду, виявилося, що бажаючих іти ва-банк на вуличній трасі просто не знайшлося. З іншого боку, мабуть, воно й на краще, адже аварії в місті різними бувають, Піке-молодший підтверджує.

Уїк-енд, що починався дуже впевненим і швидким пілотажем у виконанні Хемілтона, здавалося, продовжить його переможну серію й від колись суттєвої переваги Росберга не залишиться нічого, проте все вийшло навпаки. Починаючи з кваліфікації, Ніко увімкнув (а може, знайшов серед безлічі режимів на кермі) «режим Бога» і не дав жодної секунди глядачам сумніватися в тому, хто отримає Великий приз. Вдруге в сезоні німець проводить ідеальні суботу-неділю, завершуючи гонку із «шоломом», яких до цьогорічного Сочі в нього не було. Результат в Баку, з одного боку, знову спонукає замислитися над чемпіонськими шансами Росберга, тим паче, що 24 очка переваги над напарником знову виглядають солідно, з іншого ж - ще зовсім свіжими у пам'яті залишаються події на асфальті в Монако і Монреалі, де Ніко виглядав не те щоб зовсім безнадійним, але непереконливим точно. Все це не може не наводити на думки про те, що до середини осені називати фаворита чемпіонату - справа марна, бо два-три етапи перевертають усе з ніг на голову.

А що ж Льюіс? Прекрасно розпочав роботу, став найшвидшим у всіх трьох практиках, але під час кваліфікації все пішло шкереберть - британець ніяк не міг знайти свій ритм, помилявся на гальмуваннях, що зрештою завершилося розбитою підвіскою, зіпсованими комплектами SuperSoft і стартом з десятої позиції. Гонка ж стала ще одним випробуванням на психологічну стійкість, особливо тоді, коли інженер наполегливо попросив не шукати правильні налаштування для силової установки методом тику. Ця ситуація взагалі викликає масу запитань, особливо після того, як команда визнала, що аналогічна проблема була й у Росберга, проте німець все самотужки виправив за півкола. Чому один гонщик справився за хвилину, а інший сердито по радіо намагався дізнатися що робити, аж поки не зрозумів, що ловити в гонці вже нічого й не перевів установку в економний режим. Єдиною по-справжньому гарною частиною гонки у Хемілтона став старт і перші півтора десятка кіл. Хоч на старті Льюіс і нічого не виграв, але ж нічого й не втратив, що цього року для чемпіона є навіть більш актуальним. Крім того, безумовно запам'яталося його сходження вгору, коли в гонці було дозволено використовувати DRS, особливо яскравим став обгін Ферстаппена, який в той самий час намагався випередити Боттаса. Словом, уїк-енд, який треба якомога швидше забути, попередньо з'ясувавши у команди, який саме режим роботи силової установки є неприйнятним.

Безумовним героєм Гран Прі можна сміливо назвати Переса, який і в кваліфікації максимально використав потенціал машини й силової установки, і в гонці зумів дуже вдало виступити та піднятися на подіум навіть попри старт з сьомого місця. Два подіуми за кермом Форс Індії на двох міських трасах знову змусили багатьох писати про інтерес до Серхіо з боку більш сильних команд. При цьому складається враження, ніби всі забули, що Чеко такий досвід мав, коли виступав за Макларен, проте шансом скористатися не зміг. Тож якщо запрошення мексиканця (разом із спонсорами) може бути цікавим для Вільямс, то інші команди безперечно мають не менш цікаві варіанти.

Чудового результату Переса могло б і не бути, якби не дивна тактика Феррарі з раннім піт-стопом Ряйкконена і штраф Кімі, абсолютно безглуздо зароблений ним на рівному місці. Фін скільки завгодно може пояснювати, що нічого не виграв, проїхавши ліворуч в частині траси, призначеній для в'їзду на піт-лейн, та всіх пілотів протягом уїк-енду попереджали про неприпустимість такої їзди. Інша справа - відверто дивне бажання Скудерії провести ранній піт-стоп. Так, «червоні» таким чином намагалися реагувати на зупинку Ріккардо, але ж вони не могли не розуміти, що з ґумою на Ред Булл щось не те і такий ранній піт-стоп навряд чи може бути плановим. Якби наприкінці гонки Soft на машині фіна був свіжішим, то Кімі мав би значно більше шансів захистити позицію від зазіхань Переса, ну і тоді можна було б казати, що виключно 5 секунд штрафу позбавили Скудерію другого подіуму в Баку. А так маємо два фактори, що не дали можливість Феррарі обома машинами потрапити до першої трійки: помилка Ряйкконена і помилка команди з занадто ранньою зміною шин. І тут слід віддати належне Феттелю, якого команда так само рано закликала їхати в бокси, проте Себастіан наполіг на тому, що шини в гарному стані, гоночний темп цілком пристойний, тож немає резону так рано їхати на єдиний плановий піт-стоп. Зрештою, після того як в Канаді саме через невдалу шинну стратегію німець втратив шанс поборотися за перемогу, стає зрозумілим, чому цього разу він наполіг на тому, аби не поспішати із переходом на Soft.

Для кого гонка перетворилася на жах саме через ґуму, то це Ред Булл - єдина команда, що набрала очки, але при цьому провела 2 піт-стопи в гонці, яку більшість пілотів (з тих, що доїхали до фінішу) подолали з однією зупинкою в боксах. Більше того, крім Ріккардо та Ферстаппена тільки Грожан і Верляйн (хоча німець і зійшов через проблеми з гальмами) використали в гонці Medium. Швидке гранулювання комплектів Soft і SuperSoft на обох машинах Ред Булл спочатку викликало великий подив, причому не тільки в уболівальників і глядачів, а й в самій команді. Вже по завершенню гонки найбільш правдоподібну версію озвучив Крістіан Хорнер, для якого в даній ситуації не було нічого доброго, адже «енергетики» чимало втратили порівняно зі своїми стартовими позиціями. Схоже, що проблему шин викликали аеродинамічні налаштування - команда зменшила притискну силу аби мінімізувати втрати на прямій, де конкуренти з силовими установками Феррарі та особливо Мерседес були набагато швидшими, і саме такі налаштування сильно зменшили робочий діапазон шин, які стрімко втрачали свою ефективність. Схоже, що за час, який залишається до початку уїк-енду в Австрії, на базі команди в Мілтон Кінс буде чим зайнятися, адже траси з довгими прямими, де перевагу матимуть клієнти Мерседес і Феррарі, ще будуть в сезоні. Єдина світла пляма на тлі невдалої гонки Ред Булл - це обгін Хюлькенберга обома пілотами наприкінці гонки, що бодай трохи дозволило мінімізувати несподівані втрати «биків». А для Форс Індії та Ніко гонка в Баку стала гірким уроком про те, що далеко не завжди дзеркальна тактика приносить результат - наприкінці дистанції SuperSoft на машині німця сильно зносився, що й дозволило Ріккардо з Ферстаппеном обійти Ніко, сезон якого на тлі вже двох подіумів напарника можна поки що назвати невдалим.