Don't push the horses. Топ-10 подій українського спорту в 2025-му

Попри війну ми продовжуємо вражати. Зокрема в спорті. Точніше, на війні всіх тих, хто чекав і, мабуть, очікує, що Україна стане ритуальною жертвою, ми теж, четвертий рік стримуючи безголову мавпу з ядерною зброєю, вражаємо. А все інше - похідне. У цьому матеріалі Sport.ua виділяє десять найзнаковіших подій українського спорту в 2025-му.

Золота борцівська команда

Чотири золота, чотири бронзи і ще дві участі в поєдинках за бронзу - такий підсумок виступу десяти українських борчинь на чемпіонаті Європи, який відбувався в столиці Словаччини Братиславі. Чемпіонками континенту стали Оксана Лівач (вагова категорія до 50 кг), Ірина Бондар (до 62 кг), Алла Белінська (до 72 кг) і Анастасія Алпєєва (до 76 кг), бронзу здобули Олександра Хоменець (до 55 кг), Соломія Винник (до 57 кг), Аліна Філіпович (до 59 кг) та Ірина Коляденко (до 65 кг). Інших двоє дівчат - Лілія Маланчук (до 53 кг) і Манола Скобельська (до 68 кг) - поступилися в сутичках за третє місце. Вражаючий успіх, якого в історії нашої жіночої боротьби ще не було.

Це Євро стало першим офіційним турніром під керівництвом нового головного тренера Володимира Яременка, котрий досі був відомий як особистий наставник двічі олімпійської призерки Ірини Коляденко. Сам Яременко напередодні ЧЄ-2025 отримав визнання найкращого тренера Європи 2024 року, таким чином, підтвердивши це звання в режимі реального часу. Поряд із особистими нагородами українки отримали приз за перемогу в командній першості.

Українець у найсильнішій команді світу

12 серпня 2025 року оборонець національної команди України з футболу Ілля Забарний після тривалих торгів офіційно перейшов з англійського «Бормута», за який провів три сезони в АПЛ, до лав чинного переможця Ліги чемпіонів - французького «Парі Сен-Жермен». Ілля підписав з «ПСЖ» п'ятирічний контракт та став першим українським гравцем в історії команди.

Наразі безболісною для українця адаптацію до вимог Луїса Енріке не назвеш. У нього були вдалі, але й відверто провальні матчі. Починав сезон Ілля як стабільний гравець основи, а зараз вже змушений повертати собі цей статус знову. У 13-ти матчах Ліги 1 Забарний відзначився одним голом, вразивши у вересні ворота «Осера».

Історичне сходження волейболісток

Жіноча збірна України з волейболу виграла Золоту Євролігу. В принципі, нічого унікального, адже схожого успіху команда досягла в 2023-му, а в 2017-му стала переможницею Євроліги в трохи іншому форматі. Втім, цьогорічний успіх має історичний відтінок, адже здобутих протягом турніру рейтингових очок вистачило, щоб вперше в історії пробитися в Лігу націй, найпрестижнішого комерційного турніру світового волейболу на рівні збірних.

У Лізі націй українки дебютують у новому році, а в 2025-му відбулася своєрідна репетиція. Наша команда вперше з 1994-го виступала на чемпіонаті світу. В надскладній групі, з на той момент ще чинними чемпіонками світу сербками і четвертою командою рейтингу FIVB Японією. Сербії очолювані польським тренером Якубом Глушаком українки поступилися без особливих шансів, а ось японкам дали бій і навіть вели по ходу зустрічі 2:0. У підсумку досвідченіші представниці Азії таки перемогли, але Україна теж показала, що в 2026-му в Лізі націй не буде безнадійною. Заключний матч у збірної Камеруну українки виграли впевнено.

Варто відзначити, що поряд із досвідченими Світланою Дорсман, Христиною Нємцевою, Олександрою Міленко, найкращою волейболісткою України-2025 Дариною Шаргородською, якій до слова, лише 23, підростають талановиті Андріана Павлик, Поліна Герасимчук, Поліна Дзюба та інші дівчата, які мають про себе заявити на повен голос вже у найближчому майбутньому.

Диво від Лосано

Чоловіча збірна України з волейболу дебютувала в Лізі націй у році, що минув. Перед стартом наші зазвичай скептично налаштовані вболівальники пророкували очолюваній досвідченим аргентинцем Раулем Лосано команді фіаско, писали в коментарях, що великим успіхом буде навіть не перемога в окремо взятих матчах, а локально виграні сети. Мовляв, без зіркового Плотницького, який другий рік поспіль у час повномасштабної війни ігнорує національну команду, нам робити в Лізі націй нічого.

Але Лосано не дарма вважається одним із найкращих волейбольних тренерів сучасності. Команда з аргентинцем на чолі з перших матчів заграла в Лізі націй так, немов є стабільним її учасником вже не один рік. Почалося все з приголомшливої розгромної перемоги над американцями, продовжилося вольовою звитягою над Кубою. Надодачу наші волейболісти полоскотали нерви на очах переповненої «Мараканазіньо» у Ріо-Де-Жанейро бразильцям. Так, поступилися 2:3, але то була непогана спроба. В наступні ігрові тижні українці здолали команди Туреччини, Японії, Болгарії і Нідерландів. Бодай одна перемога в заключних трьох поєдинках виводила б нашу команду в плей-оф.

Однак цей крок виявився українцям непосильним. На думку більшості фахівців, у команди просто «закінчилося пальне», забракло глибини складу. Так, Дмитро Янчук відіграв у Лізі націй не гірше, ніж це зробив би Плотницький, найкращим блокуючим Ліги націй за статистикою став Юрій Семенюк, дуже якісно усі матчі провів діагональний Василь Тупчій, добротно відоборонявся ліберо Олександр Бойко, добре пасували, змінюючи один одного, Віталій Щитков і Юрій Синиця, два з трьох ігрових тижнів на найвищому рівні провів Ілля Ковальов. Але в тому й річ, що коли в Іллі з'явилися проблеми, рівноцінно замінити його не було кому. Як і незамінними виглядали інші лідери. Зрештою, шість перемог у 12-ти матчах Ліги націй - прекрасний як для дебютанта результат.

Втретє абсолютний

Олександр Усик втретє в кар'єрі став абсолютним чемпіоном світу. І в друге - в гевівейті. 19 липня 2025-го Олександр нокаутував у п'ятому раунді британця Даніеля Дюбуа і знову зібрав пояси всіх чотирьох провідних версій у свої руки.

Британець, який верещав про несправедливість у першому їхньому очному протистоянні (тоді суддя не зарахував нокдаун від Дюбуа через удар у пах), відверто провалився в другому поєдинку. Усик, як і очікувалося, зробив акцент на потужності й влучності, а не на біганині, й у п'ятому раунді лівим хуком поклав опонента на канвас.

Don't push the horses. Якщо діти ще не знали, хто такий Олександр Усик, то в 2025 році щонайменше завдяки популярному мему точно все зрозуміли.

Золоте каное

Каноїстка Людмила Лузан стала першою представницею олімпійських видів спорту в українській історії, яка здобула на одному чемпіонаті світу чотири золоті медалі. Спершу Людмила непогано розім'ялася на континентальній першості: здобула золото на 500-метровій дистанції на каное-одиночці й три срібла (сама - на 200-метрівці; на каное-двійці - разом з Іриною Федорів на дистанціях 200 і 500 м), а вже через два місяці на тих самих дистанціях і з тією самою напарницею виборола чотири золота на чемпіонаті світу в Мілані.

Додамо, що загалом Людмила є вже восьмиразовою чемпіонкою світу й чотириразовою чемпіонкою Європи.

Залізна людина

40-річний українець Андрій Ткачук на прізвисько Бродяга став чемпіоном світу з 24-годинного бігу. У французькому Альбі українець переміг дуже переконливо, випередивши найближчого переслідувача, норвежця Йо Інґе Норума на 9 кілометрів. За 24 години Ткачук здолав 294,062 км. Це досягнення унікальне саме по собі, а якщо ще й знати вражаючу життєву історію чемпіона, то подив буде максимальним.

Одним з найсильніших ультрамарафонців світу Ткачук з Хуста на Закарпатті, котрий боронив Україну зі зброєю в руках у лавах батальйону «Січ» і змушений був демобілізуватися за станом здоров'я, вважається впродовж тривалого часу. Він - багаторазовий чемпіон країни з добового, дводобового бігу і трейлу.

Кубок імператора в синьо-жовтих барвах

21-річний борець з Вінниці Данило Явгусишин, який виступає в професійному японському сумо під шиконою Аонішікі Арата, є одним з головних відкриттів не лише українського, а й світового спорту. Всього за три роки Данило пройшов шлях від перших кроків у професійному японському сумо до здобуття найпрестижнішого трофею Кубка імператора і отримання другого рангу одзекі. Вище лише йокодзуна. 2025-й Явгусишин розпочинав ще в другому за силами дивізіоні з назвою Дзюрьо. Але, посівши друге місце на першому ж турнірі в січні, в березні українець вже дебютував в елітному дивізіоні Макуучі.

На чотирьох турнірах поспіль Данило здобував по 11 перемог, зокрема в липні переміг йокодзуну Томокацу Хосьорю, за що отримав першу в кар'єрі золоту зірку кінбоші. До неї Аонішікі дійшов лише на 12 професійному турнірі, що є абсолютним рекордом у новітній історії сумо, яка веде свій відлік з 1958-го, з того часу, відколи введена система шести турнірів на рік. Вінцем блискучого року стала перемога на листопадовому турнірі в Фукуоці, здобуття першого в українській історії Кубка імператора і отримання рангу одзекі. Причому переміг Явгусишин ефектно, здолавши в додатковому чемпіонському поєдинку того ж йокодзуну Хосьорю.

«Найглибший» світовий рекорд

Українська фридайверка Катерина Садурська вдев'яте встановила світовий рекорд у пірнанні з постійною вагою без ластів (CNF). Сталося це на змаганні «Deep Dominica» під егідою CMAS. У Домініці українська фридайверка оновила свій попередній світовий рекорд - пірнула на 88 м, покращивши досягнення на два метри.

Цікаво, що свій перший рекорд світу, встановлений у липні 2023-го на Vertical Blue, Катерина перевершила вже на 14 метрів.

«Мріяла про це занурення ще з минулого року і рада, що це сталося. 88 метрів - без ластів, один подих, 3 хвилини 30 секунд, мій дев'ятий світовий рекорд у цій дисципліні, і важко повірити, але це на 14 метрів глибше, ніж мій перший рекорд, який я встановила у 2023 році», - написала Садурська в Instagram.

Приваблива обгортка

Вперше з 2009 року всі три збірних України з хокею - національна, молодіжна і юнацька - виступали в дивізіоні 1А чемпіонату світу, другому за силами після елітного. І не просто виступали чи були там статистами, а мали найреальніші шанси вийти у топ-дивізіон. Як влучно в інтерв'ю Sport.ua відзначив куратор національних збірних, скаут клубу НХЛ «Веґас Ґолден Найтс» Олександр Годинюк, «у вертикалі збірних України дуже сильні тренери, які випереджують за фаховістю більшість колег з команд, з якими нам доводиться грати».

Національна збірна, яку очолює тренерський дует Христич-Шафаренко, була на півкроку від виходу в еліту. Вигравши три перших матчі з чотирьох, українцям у заключному поєдинку було достатньо не програти збірній Японії в основний час. Проте японці перемогли 3:2 і головної сенсації українського спорту в 2025-му не допустили.

Юнацька збірна (U18), якою керує дует Бобкін-Борисенко, уже вдруге поспіль стала в дивізіоні 1А другою. Наші хокеїсти програли лише один матч з п'яти - збірній Данії. І хоч поразка була не за грою, скандинави в наступних трьох поєдинках осічки не дали і в 2026-му виступатимуть у топ-дивізіоні.

А ось українська молодіжка (U20) свого потенціалу не реалізувала. За рівнем комплектації команда, яку тренує Андрій Срюбко, була спроможна боротися за вихід у топ-дивізіон, але в підсумку ледь не понизилася в класі. Наші хокеїсти шокували стартовою перемогою 2:1 в овертаймі над прописними фаворитами казахстанцями, , а в другій зустрічі до 54-ї хвилини вели 2:0 у зустрічі з норвежцями. Втім, втримати переваги українцям не вдалося і в підсумку вони програли в буллітній серії. Після того було ще дві поразки від словенців і австрійців і валідольний заключний поєдинок за життя з французами, де наша команда поступалася 0:2, але змогла вирівняти становище і вирвати перемогу на заключних секундах.