Чому Суркіс, не відпускаючи гравців в збірну України, грає з вогнем

Позиція президента «Динамо» неприйнятна під час війни

«Динамо» - ви серйозно?! Ви взагалі хто?! Ви взагалі навіщо? Ви взагалі де? Хоча у цьому випадку відомо де - за кордоном, проводить благодійні поєдинки під гаслом «Матч за мир, зупинимо війну!». Ту саму війну, факт якої ваш шановний президент визнав майже через місяць рашистської агресії, а його рідний брат, народний депутат України, який втік разом з тим самим президентом за «бугор», досі так і не зміг із себе видавити хоча б щось виразне з приводу війни. Але зараз поки що не про це. А про те, що «Динамо» відмовляється відпускати своїх футболістів до табору національної збірної України для підготовки до гри плей-оф ЧС-2022 проти збірної Шотландії.

На мій погляд, проблем у даному питанні не те що не мало бути, це питання взагалі не мало виникати в розпорядку дня як таке. Головний тренер нашої збірної анонсував тренувальний збір своїх підопічних у Словенії з 29 квітня. Отже, всі клуби, футболісти яких отримали почесне право бути викликаними під прапори головної команди країни, повинні взяти під козирок. І всіляко допомагати цій головній команді країни. Але в нас чомусь виходить підміна понять.

Трохи раніше ми тут міркували на тему - а чи потрібно було відпускати футболістів «Динамо» та «Шахтаря» до Європи (для благодійних поєдинків). Я особисто був «за», але з застереженням: краще б замість двох провідних наших клубів за кордон випустили національну збірну України, яка проводила б серію товариських поєдинків - і проти клубів, і проти збірних, - збираючи б кошти на допомогу ЗСУ та біженцям, а паралельного награваючи зв'язки та схеми. Так було б правильно з усіх точок зору. Але чомусь відпустили лише два наші провідні клуби. Що сподобалося не всім тут у нас. Точніше, багатьом не сподобалося. Але, повторюся, особисто я вважав, що така ініціатива «Динамо» та «Шахтаря» має право на життя.

Власне, я й надалі продовжую так вважати. Але в цьому контексті з боку відомства Ігоря Суркіса йде цілковита партизанщина. Цей шановний, а ще більш досвідчений функціонер чомусь переплутав доброту зі слабкістю. Ігоре Михайловичу, футболістів вашої команди (поки що вашої, якщо що) відпустили за кордон як виняток. Хочу ще раз вам нагадати, що в нашій країні - війна. І, отже, військовий стан, згідно з яким громадяни від 18 до 60 років повинні перебувати в Україні та у разі потреби з'явитися до військкоматів за місцем прописки. Вам за шістдесят, вас це не стосується. А ось вашого брата, який старший за вас, стосується безпосередньо, бо він, на хвилиночку, якщо ви забули, народний депутат, і в ці страшні та тяжкі часи має бути разом зі своїм народом. А не зі своїми мільйонами, які вивезені/не вивезені через закарпатську митницю. Але зараз не про це. Головне в цьому випадку, що вашим гравцям пішли назустріч і відпустили їх за межі країни. Хоч і не мали б. За всіма законами воєнного часу. За регламентом воєнного часу, якщо вам завгодно.


ФК Динамо

Але ось ви «обговорили» це питання з Мірчею Луческу, який у свою чергу «з висоти свого досвіду» вважав, що краще футболістам «Динамо» готуватися до матчу збірної України проти Шотландії в «серії благодійних матчів з топ-клубами Європи». Не офігелі? Ну, я промовчу про «топ-клуби»: там найвідоміший - «Айнтрахт». Але не суть. Суть у іншому. Скажіть на милість, чому це іноземець, який закликав не позбавляти росіян можливості представляти свою гнилу країну на міжнародних змаганнях, має бути мірилом та істиною останньої інстанції? Чому?

Невже ви думаєте, що в іграх проти команд на кшталт «Левські» та «Аустрії», при всій до них повазі, які, напевно, зіграють не основним складом, динамівські збірники отримають такий необхідний ігровий тонус? Їм же, «Левські», «Аустрії», «Айнтрахту» та іншим шановним клубам, які погодилися грати з «Динамо» під таким благородним гаслом, важливо грати не так проти конкретного Шапаренка чи Забарного, як проти «Динамо» як такого. Проти одного із символів України. І нічого страшного не буде, якщо за «Динамо» у таких поєдинках зіграють гравці молодіжки. А то й зовсім якийсь хлопчик із Бучі. За прикладом «Шахтаря». На мій погляд, ось так було б правильніше. З усіх ракурсів.

Ви там говорите про регламент ФІФА та інші начебто правильні речі. Правильні у мирний час. Якби це було у мирний час, ніхто б вам і слова не сказав. А тут... Вам зробили благо, відпустивши за кордон, коли в нашій хаті війна, а ви тепер, вибачте, намагаєтеся залізти на стіл з ногами. Погано пахне від вашої заяви. І від листа під підписом Чохонелідзе (він хоч його читав?). Дуже погано.

Якщо вам хоч трохи дорога доля вашої Батьківщини, вашої національної збірної та вашої команди, відпустіть гравців у збірну. У термін, названий Петраковим. Відпустіть і вибачтеся. Тоді лише інцидент буде вичерпано.

А якщо ні, то УАФ має всі законні підстави загнати вас і ваш клуб «за можайськ». Або слідом за російським кораблем. Тому що в цьому випадку національна асоціація - це держава, а ваші підопічні - її структурний підрозділ. Так що не грайте з вогнем - моя вам порада. Тому що, посіявши вітер, обов'язково пожнете бурю. Саме ту бурю, яка змете і вас, і особливо вашого брата. Того самого, котрий досі так і не висловився щодо рашистської агресії.

Читайте також
Казус Григорія Суркіса

Але футболісти у вас правильні. На відміну від вашого співвласника клубу. Великого німого. Тимощук он теж не висловився, і був не лише довічно відлучений від українського футболу, а й його прізвище навіки вилучено з літопису вітчизняного спорту номер один.

Нерівна година, від Григорія Михайловича теж може залишитися лише прізвище…

Валерій Василенко Sport.ua
По темі:
Читайте нас в Telegram

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Футбол | 22 листопада 2024, 09:59 0

Також до чвертьфіналу жіночої ЛЧ пробилися Челсі, Реал та Ліон

Коментарі