Жертва хайпу, інтриг або результатів. Чому Шумського звільнили зі Львова?

До осені минулого року відверто небагато хто з українських футбольних уболівальників взагалі що-небудь чув про персону Віталія Шумського. Його ігрова кар'єра, що завершилася в 1999 році у львівському «Динамо», не була сповнена гучними перемогами і неймовірною славою, та й тренерська до пори до часу складалася досить буденно.

На початку 2020-го Шумський став головним тренером молодіжної команди «Львова», а влітку, коли в першій команді назріли чергові зміни і її очолив грузин Георгій Цецадзе, був покликаний допомогти заїжджому фахівцеві, ставши одним з його асистентів. Як відомо, Цецадзе з тріском провалився у «Львові» - команда після семи турів мала тільки одне очко в активі, через що була безпросвітним аутсайдером турніру, і вже тоді багато хто з вболівальників та фахівців сходився на думці, що доля останнього місця вирішена ледве не завчасно.

Звільнивши Цецадзе, боси «Львова» на подив багатьох не стали вдаватися до найму чергового наставника з-за кордону, а дали шанс Шумському. Щоправда, українець працював головним тренером з приставкою «виконуючий обов'язки», однак вона, як здавалося, ані краплі не турбувала фахівця. У прем'єрному ж матчі під керівництвом Шумського «Львів» на своєму полі сенсаційно обіграв «Ворсклу» (1:0), а через тур здивував шанувальників УПЛ ще й виїзною перемогою над «Десною» (1:0).

І нехай ігровий стиль «Львова» за Шумського був, м'яко кажучи, не особливо привабливим і цікавим, але зі своїм завданням - тихим сапом брати очки, які дозволяли боротися за місце в еліті - «синьо-золоті леви» начебто справлялися. Більше того, після перемоги над «Минаєм» (2:1) в першому після відновлення сезону матчі УПЛ в поточному році, «Львів» й зовсім вибрався на комфортне десяте місце, давши привід задуматися про те, що підопічним Шумського по силам замахнутися навіть на топ-10.

Але потім послідували дві домашніх поразки від «Колоса» (0:2) та «Динамо» (1:4), які поставили крапку на кар'єрі Шумського у «Львові». Звільнення фахівця було несподіваним для всіх і, в якійсь мірі, для самого тренера. Принаймні, в одному з перших коментарів після відставки, Шумський заявив журналістам, що його доля, ймовірно, була вирішена ще до матчу проти киян: «Для мене відставка з поста головного тренера «Львова» дійсно стала несподіваною. Було прийнято рішення розірвати контракт за обопільною згодою сторін. Склалося враження, що рішення президентом клубу було прийнято ще до гри з «Динамо», адже з киянами, незважаючи на такий рахунок, ми на рівних провели другий тайм».

Як таке може бути? Подібне дійсно насилу б знаходило хоч якесь пояснення, якби не резонансна ситуація, що сталася навколо Шумського після гри з «Колосом». Тоді тренер «Львова» раптом вирішив вийти в суспільну площину з вельми актуальним посилом - нібито арбітр матчу відмовився спілкуватися з ним українською мовою, хоча сам Шумський просив саме цього. Домогтися бажаного коуч «Львова» не зміг, та ще й отримав жовту картку, що особливо обурило Шумського, і через що, власне, він і виніс тему на публічне обговорення.

Питання відразу ж зацікавило відповідні органи. Зокрема, уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь написав листа на адресу президента УАФ Андрія Павелка з проханням пояснити ситуацію, а також унеможливити виникнення подібних інцидентів в майбутньому, так як на підставі ст. 34 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» спортивні заходи, в тому числі міжнародні, проводяться в Україні державною мовою.

Складно сказати, чого домагався Шумський, коли виходив до журналістів з розповіддю про те, за що був нагороджений «гірчичником». З одного боку, через кілька днів тренер «Львова» пояснив свою позицію - мовляв, йому неприємно, коли під час футболу з ним відмовляються спілкуватися рідною мовою, яка є державною, що суперечить не тільки етичним, а й законодавчим нормам. Але з іншого боку, важко позбутися відчуття, що Шумський з самого початку розкручував весь цей маховик з бажанням хайпанути. Чому? Зіставляйте факти самі, адже матч проти «Колоса» не був для тренера «Львова» дебютним в УПЛ, і до нього з Шумським на чолі «синьо-золоті леви» провели в елітарній лізі сім поєдинків. Невже в жодному з них тренер львівської команди не стикався з російськомовними арбітрами, делегатами або іншими офіційними особами? Дуже сумнівно... А коли так, то навіщо саме після «Колоса» Шумський вирішив піднімати цю тему?

Не було б нічого поганого і засудливого, якби Шумський підняв тему з проблемою навколо української мови в нашому футболі раніше, або не навколо скандальної ситуації. Наприклад, тренер «Львова» міг би коректно звернути увагу, що переклад коментарів його колег з «Шахтаря» і «Динамо» на післяматчевих прес-конференціях відбувається на російську мову, хоча за нормами закону це має відбуватися українською. Або ж Шумський, як один з головних сучасних борців за українізацію вітчизняного футболу (до слова, в цьому немає нічого поганого, а скоріше, навіть навпаки, тому ніякої іронії або навіть натяку на неї описана фраза під собою не має!), міг би звернути увагу, що деяка документація у нас, як і раніше, допускає використання російської мови - наприклад, рапорти тих же арбітрів.

Але коли Шумський «підняв хвилю» саме навколо своєї жовтої картки, це виглядало вже зовсім не як прагнення тренера зробити футбол в УПЛ більш правильним, а як спроба зняти з себе відповідальність за неналежну поведінку. Чому так? Знову ж таки, давайте міркувати без емоцій. Насправді, по ходу поєдинку четвертий арбітр не зобов'язаний давати жодних пояснень тренерам команд щодо того чи іншого рішення головного рефері, або його бригади. Так, неформально спілкування між наставниками і арбітрами допускається, але не у вигляді претензій чи вимог, що під час матчу однозначно можна тлумачити як спробу тиску на рефері. Саме за останнє, як згодом повідомили арбітри поєдинку, Шумський і отримав «гірчичник» - мовляв, тренер львів'ян дозволяв собі систематичні зауваження в грубій формі і публічні претензії на адресу арбітрів упродовж гри.

Знову ж таки, якби Шумський виступив в пресі через кілька днів і підняв би питання використання української мови в УПЛ, в тому числі і з боку рефері, це не виглядало б так, як в ситуації, коли тренер під час матчу починає «травити» арбітра, нехай навіть і цілком законними вимогами. Зрештою, розбирати роботу рефері, оцінювати її і нести за це відповідальність - не обов'язок і турбота Шумського, для цього є компетентні органи, до яких тренер «Львова» і міг би звернутися, бажаючи вирішити проблему цивілізованим методом. Але Шумський поліз з'ясовувати, хто правий, а хто винен, прямо по ходу поєдинку... Хтось парирує - мовляв, емоції і все таке. Так, у футболі важливо враховувати і розуміти цей фактор, але все-таки потрібно розділяти, хто і за що ратує, а також оцінювати ситуацію, коли все це відбувається.

Не дивно, що незабаром в ЗМІ з'явилися плітки про тиск з боку УАФ на керівництво «Львова» через висловлювання тренера. Було це чи ні (клуб згодом все категорично спростував, так само, як і сам Шумський публічно висловився про нерозуміння, чому «всі так роздули цю ситуацію»), але в будь-якому випадку регламент нинішнього сезону в УПЛ не містить прямої (це принципово в аспекті тієї проблеми, яку піднімав Шумський) вимоги до арбітрів спілкуватися під час гри виключно державною мовою, якою є українська. Немає будь-якої приписки або виноски про категоричний обов'язок заповнювати рапорт арбітра також українською. Так, офіційні особи, до числа яких відносяться і судді матчу, повинні, крім регламентів та інших документів, в першу чергу керуватися законодавством України, але далеко не факт, що всі вони взагалі добре обізнані на юридичних нюансах своєї поведінки.

Отже, проблема, яку підняв Шумський, дійсно може існувати в нашому футболі, і вирішувати її прямо зараз УАФ і УПЛ буде непросто, адже міняти регламенти по ходу сезону, м'яко кажучи, не прийнято, хоча у нас можливо всяке... Але розголос, що виник у пресі і громадськості навколо дотримання вимог законодавства в нашому футболі, відверто кажучи, не потрібен ні Павелку, ні будь-кому іншому з числа «сильних світу цього», а тому спокуса припустити, що Шумський став жертвою саме цієї ситуації, досить велика (хоча про нестиковки у відстоюванні своєї громадянської позиції з боку тепер вже екс-тренера «Львова» ми говорили вище). Або ж ви реально вважаєте, що боси «синьо-золотих левів» не пробачили наставнику домашню поразку від «Динамо» (1:4), адже очікували від цього поєдинку виключно блискучої гри своїх футболістів і, звичайно ж, повноцінних трьох набраних очок?..