Найкращі з найкращих. Топ-10 центральних захисників чемпіонату України

Чемпіон двох команд, «Ісус», архітектор, харківський Папа та інші

Sport.ua продовжує визначати найкращих з найкращих. На цей раз розставляємо за ранжиром центральних захисників. На відміну від захисників флангових, чудових центрбеків в чемпіонаті України ніколи не бракувало. Так що цього разу відразу кілька гідних кандидатів опинилися поза списком. Вибрали, на наш погляд, дійсно най-най. Наскільки це нам вдалося - судити вам.

10. Євген Хачеріді

Клуби: «Волинь», «Динамо»
Роки кар'єри: 2006 - т.ч.

За своїм потенціалом Хачеріді міг би перебувати у верхній частині нашого списку. Високий, непоступливий, з хорошою швидкістю - НЕ захисник, а мрія. Його, як і Папу Гуйє, який свого часу знайшов Віталій Кварцяний. Перейшовши в 2007-му в «Динамо» Хачеріді майже відразу завоював місце в основі і став на довгі роки незамінним в клубі і збірній України.

На думку багатьох, Хачеріді в свої найкращі роки спокійно міг би грати в будь-якому топ-клубі світу. Але Ігор Суркіс не особливо поспішав розлучатися зі своїм талантом і Євген в Києві відверто пересидів. Та й характер у нього, прямо скажемо, не солодкий. Багато в чому тому Хачеріді, не зумівши проявити себе після відходу з «Динамо» в ПАОК, виявився в Бресті. А адже йому всього 32 роки - зовсім не вік для захисника.

9. Горан Гавранчич

Фактурний сербський футболіст прийшов у «Динамо» на запрошення Валерія Лобановського в січні 2001-го. І відразу ж пройшов «курс молодого бійця» в Москві, на так званому Кубку Співдружності. Але там Горан зіграв не кращим чином. А ось після повернення до Києва Гавранчич помітно змінився на краще. При своєму значному зрості - 190 см - мав непогану швидкість і пластику. Був непоступливий, відмінно бачив поле, добре грав головою, тому при стандартах завжди йшов у чужий штрафний майданчик. Непогано виконував штрафні удари. Мав чимало пропозицій від зарубіжних клубів, але «Динамо» його вчасно не відпустило. Після закінчення кар'єри став архітектором.

8. Андрій Русол

Клуби: «Зірка», «Кривбас», «Дніпро»
Роки кар'єри: 1999-2011

Небагатослівний, зовні навіть флегматичний, але в грі дуже імпульсивний і жорсткий. Русол без коливання йшов в жорсткий стик і проти суперника, і проти працівників міліції, коли потрібно було рятувати від правоохоронців недолугих вболівальників «Дніпра». Одним словом, справжній капітан і лідер «Дніпра» часів Хуанде Рамоса. Андрій мав непогані варіанти продовження кар'єри і за кордоном, і в «Динамо», куди його запрошували, але залишився вірним «Дніпру». Є автором історичного першого гола збірної України на чемпіонатах світу. Кар'єру завершив передчасно через хронічні проблеми зі спиною.

7. Сергій Попов

Клуби: «Шахтар», «Металург» З
Роки кар'єри: 1992-2006.

Практично у всіх своїх командах Попов виступав на позиції центрального захисника. Але це не заважало йому регулярно забивати. Причому голи він забивав на різний смак: і зі стандартів, і головою, і після підключення до атак. В одному з матчів за «Шахтар» Сергій зробив хет-трик. За свою клубну професійну кар'єру Попов забив 42 м'ячі - чудовий показник для центрбека. В його активі і п'ять м'ячів, забитих за збірну України (провів 54 поєдинки). Хоча відрізнявся цей захисник не тільки умінням забивати. Зі своїми прямими захисними обов'язками він справлявся не гірше.

6. Дмитро Чигринський

Клуби: «Шахтар», «Дніпро», «Металург» З
Роки кар'єри: 2002-2016

Футболіст рідкісного таланту. Але і рідкісної схильності до травм. Його практично «поцупили» в «Карпат» селекціонери «Шахтаря». Але шлях до першої команди «гірників» для Дмитра склався непросто: транзитом через дубль і запорізький «Металург». Після повернення з орендного «заслання» ми побачили справжнього Чигринського: впевненого, потужного, відмінно читаючого гру і з унікальною для наших широт першою передачею. Дмитро став одним з лідерів «Шахтаря», його капітаном. З донеччанами Чигринський виграв все, що можна. І Кубок УЄФА. На хвилі успіху перейшов в «Барселону», але там не заграв. У «Барсі» отримав прізвисько «Ісус». Повернувся в «Шахтар». Але це був уже інший Чигринський: психологічна невпевненість і травми зробили свою справу. Зараз виступає за грецький АЕК.

5. Папа Гуйє

Клуби: «Волинь», «Металіст», «Дніпро», «Карпати», «Дніпро-1»
Роки кар'єри: 2005-н.ч

Зріст - 192 см, вага - під 90 кг. Не футболіст, а мрія. Мрія Віталія Кварцяного. Саме харизматичний наставник «Волині» відкрив для українського вболівальника цього сенегальського самородка. Правда, в Луцьку Папа затримався недовго. Маркевич, який очолював «Металіст», всіма правдами і неправдами переманив захисника до Харкова. І в першій столиці України Папа провів кращі кар'єрні роки. Він починав як опорник, але потім швидко перекваліфікувався на центрбека. «Містер надійність» - це про нього. Пройти цього футболіста в його кращі роки було практично нереально. Після того, як «Металіст» захандрив, перейшов до «Дніпра», з яким дійшов до фіналу Ліги Європи. Зараз захищає кольори «Дніпра-1». Хоча від колишнього Папи залишилося не так вже й багато.

4. Ярослав Ракицький

Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри: 2009-2018

Після переходу Чигринського в «Барселону», в центрі захисту «Шахтаря» утворився «пролом». Президент «гірників» Ахметов збирався виходити на трансферний ринок, але наставник донеччан Луческу запевнив свого роботодавця, що місце екс-капітана може зайняти юний Ракицький. Слова Луческу виявилися пророчими. Молодий вихованець «Шахтаря» зумів швидко і практично безболісно влитися в колектив. Починав Ракицький в «Шахтарі» на лівому фланзі захисту, але потім швидко був переведений в центр, до Кучера. Саме пара Кучер - Ракицький на довгий час стала основною і в «Шахтарі», і в збірній України. Головна чеснота Ракицького, окрім всіх інших - вміння почати атаку. У цьому компоненті він був не гіршим за Чигринського. У 2018-му прийняв рішення покинути «Шахтар» і перейшов у російський «Зеніт».

3. Владислав Ващук

Клуби: ЦСКА, «Динамо», «Чорноморець», «Львів», «Волинь»
Роки кар'єри: 1992-2011

Разом з Головком становив «золотий» дует центральних захисників «Динамо» часів Лобановського. І збірної України теж. В основі «біло-блакитних» почав грати дуже рано - з 19-ти років. Відрізнявся прекрасною позиційною роботою, умінням зіграти «чистильника». Мав поставлений удар, часто підключався до атак, був хороший на «другому поверсі». Його найслабша ланка - відсутність вибухової швидкості. Але цей недолік він компенсував відмінним баченням поля. Так само часто травмувався. У 2003-му зважився на резонансний перехід в «Спартак», чим назавжди зіпсував відносини з динамівськими ультрас. Після повернення з Москви непогано грав в «Чорноморці», після чого знову повернувся в «Динамо». Але по-справжньому увійти двічі в одну річку йому так і не вдалося.

2. Олександр Кучер

Клуби: «Арсенал» Х, «Металург» Д, «Металіст», «Шахтар», «Карпати»
Роки кар'єри: 2000-2019

Вихованець київського «Динамо» жодного разу не зіграв за «біло-блакитних» на професійному рівні. А ось забивав динамівцям регулярно, виступаючи за «Шахтар». Правда, шлях в свою головну команду в кар'єрі у Кучера виявився тернистим. Спочатку він ходив навкруги: харківський «Арсенал», донецький «Металург», навіть до Вірменії в «Бананц» на нетривалий час змотався. Але після переходу в «Металіст» Кучер вже став по-справжньому гравцем високого класу, і перехід в «Шахтар» виглядав як закономірний крок вперед. У складі «гірників» цей чіпкий, надійний центрбек виграв сім чемпіонств України, став володарем Кубка УЄФА. Після завершення кар'єри в «Шахтарі» деякий час грав в чемпіонаті Туреччини за «Кайсеріспор». Але повісив бутси на цвях в Україні, в якості гравця «Карпат». За львів'ян зіграв лише чотири матчі, але через перелом ноги вирішив зав'язати з футболом.

1. Олександр Головко

Клуби: «Таврія», «Динамо»
Роки кар'єри: 1992-2006

Був одним з головних творців «сімферопольського дива» - чемпіонства «Таврії» в прем'єрному розіграші чемпіонату України. У тому сезоні 20-річний Головко зіграв у всіх поєдинках своєї команди, причому без замін. Цікаво, що цей природжений центрбек фактично не мав футбольної «освіти». Він лише в 18 років потрапив в хороші тренерські руки - Анатолія Заяєва, який і зробив з нього справжнього майстра. У 1995 році Головко опинився в «Динамо». Його перехід особисто ініціював наставник киян Сабо. Олександр відразу став основним захисником «Динамо». Не володіючи видатною антропометрією, Головко виділявся видатним умінням читати гру, завжди опиняючись на своєму, потрібному місці. А ще він відмінно грав головою. Напевно, краще за всіх серед колег по амплуа.

Вінцем його кар'єри став вихід з «Динамо» до півфіналу Ліги чемпіонів. У тій команді Лобановського Головко мав статус залізобетонного гравця основи. Після того успіху Головко міг опинитися на заході, оскільки ним цікавилися багато іменитих клубів, перш за все англійські, але «Динамо» відмовилося відпускати одного з лідерів. Складно сказати, як би склалася кар'єра цього гравця за бугром, але ось в «Динамо», так і в збірній країни він до сих пір небезпідставно вважається найкращим стоппером.

Валерій ВАСИЛЕНКО

Читайте также:

Найкращі з найкращих. Топ-10 правих захисників чемпіонату України
Найкращі з найкращих. Топ-10 лівих захисників чемпіонату України всіх часів
Найкращі з найкращих. Топ-десять воротарів чемпіонату України всіх часів

Сергій Циба Sport.ua
По темі:
Читайте нас в Telegram

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Бокс | 23 грудня 2024, 08:55 10

Амір Хан вважає результат бою несправедливим

Коментарі