Под микроскопом: Гран При Италии + ФОТО + ВИДЕО

На превелекий жаль у нас дуже часто досить мало місця для тих речей, які нам подобаються понад усе, от і Формула 1 не просто попрощалася з Європою до наступної весни, а зробила це традиційно ефектним спареним уїк-ендом на двох класичних (і найбільш улюблених автора) трасах. Що ж, тепер, коли чемпіонат входить у свою завершальну фазу, доведеться дивитися на «шедеври» Германа Тільке (яких буде 5 із 7), оздоблені чудовими Сузукою й Інтерлагосом. Звісно можна було б зіронізувати на тему того, що на нешироких і темних вулицях Сінгапура претендентів на титул (а також тих, хто просто потрапить під руку) чекатиме після вимушеного відпочинку і втрати гоночної практики Ромен Грожан, але здогадуюсь, що вболівальникам Фернандо, Льюіса, Себастіана, Кімі, Марка і Дженсона буде абсолютно не до сміху, тому краще буде побажати французу триматися від цих пілотів на безпечній відстані.

Практично після кожної гонки у своїх коментарях як представники команд, так і вболівальники завжди кажуть, що «якби там-то не сталося того-то, то все склалося б інакше». Звісно і гонщикам, і журналістам, і фанам завжди цікаво влаштувати ігри розуму на тему «а що могло б бути якби», але при цьому вони абсолютно забувають що рішення команд під час гонки приймаються з урахуванням реальної ситуації та певним прогнозом щодо її розвитку (температура асфальту, погода на найближчий період часу, ступінь зношеності гуми та позиції головних стратегічних конкурентів). Тактика на гонку у 19 випадках з 20 обирається з урахуванням того, що загальна дистанція гонки знаходиться в межах 305-310 км, а тому коли ми говоримо, що «ще б 3 кола і Перес обігнав би Хемілтона», то просто видаємо бажане за дійсне, бо за інших обставин усі команди коригували б свої тактичні схеми (якщо б це не була тактика 2 піт-стопів, то як мінімум на свою єдину зупинку британець заїхав би не на 24-му, а 26-27-му колі). Те саме стосується тактики і результату Фернандо - хтось може гарантувати, що якби не зламаний стабілізатор поперечної стійкості, то іспанець неодмінно стартував би з поула і виграв би гонку? Я не можу.

Важливою частиною будь-якого Гран Прі є тактика команд стосовно використання шин, і особливо цікаво було подивитися на учасників саме в Італії, де покришки навантажуються трохи менше ніж в Спа, але найбільше ніж на інших трасах. П'ятничні практики показали, що в принципі на довгій дистанції пілотам має вистачити двох комплектів, але за умови акуратної їзди і рівномірного нанесення гуми на апеннінський асфальт. Зрештою так і зробили всі головні дійові особи крім Mercedes, що дуже легко пояснюється патологічною неспроможністю шасі економно використовувати ресурс Pirelli. Це, щоправда, не значить, що «срібні стріли» ніяк не могли проїхати всю дистанцію на двох комплектах - просто за інших умов ні про яке шосте-сьоме місця для Міхаеля та Ніко мова йти не могла б. Боротьба за топ-10 при дуже туманних перспективах, не більше.

Значно цікавішою є тактика до якої вдалися в Sauber при роботі з Пересом. Серхіо в суботу, на відміну від напарника, до Q3 не пройшов і у нього залишилося по абсолютно новому комплекту шин Medium і Hard. На практиці це завжди означає, що без втрати гоночного темпу пілот може спокійно проїхати на 3-5 кіл більше ніж опоненти на вживаній у кваліфікації гумі. Але найголовнішим кроком було обрання дзеркальної по відношенню до лідерів стратегії - спочатку 29 кіл на Hard, потім 24 на Medium. Тут варто аплодувати сміливості людини, яка в команді займається моделюванням і підбором стратегії, так само як і самому Чеко - мексиканець не просто погодився почати гонку з повними баками і поганим балансом на жорстких шинах в надії на суттєвий виграш наприкінці гонки, а й вкотре примусив представників топ-команд (читаємо Ferrari) всерйоз замислитися над мексиканським майбутнім своїх колективів, тим паче що Карлос Слім почав «погрожувати» викупити Sauber і зробити швейцарців ще однією топ-командою лідером якої буде неодмінно Перес. Звісно поки що його слова більше скидаються на далеко не найкращий блеф, але жодним чином не можна сумніватися в тому, що найбагатша у світі людина може собі дозволити такі величезні витрати.

Підсумовуючи італійську гонку не можна обійти увагою інцидент між Феттелем і Алонсо, який призвів до покарання німця проїздом через піт-лейн і дискусією довкола аналогічного випадку між цими гонщиками минулого року з поправкою на те, що тепер вони помінялись ролями - Себ захищався, Алонсо ж атакував:

В таборі Red Bull здивовано знизують плечима, примовляючи «за що?» і нагадуючи минулий рік. Фернандо, в свою чергу заявив, що минулого року штрафу не було, а зараз є тому, що різниця суттєва, звісно для тих, хто розуміє…

Подивившись на відео з порівнянням обох інцидентів тяжко не погодитися з іспанцем - повтор все ж таки чітко показує, що Себастіан залишив набагато менше місця, практично виштовхнувши Фернандо на траву. Інша справа що цього року Алонсо також світив би штраф, бо заходи боротьби з закриттям хвіртки протягом останнього року значно посилилися. Цікаво було б дізнатися - це була така своєрідна помста чи німець зробив чіткий сигнал Алонсо, що простих обгонів він не дозволятиме? Хоч і питання без відповіді, але пілот Скудерії принаймні знатиме чого можна чекати від свого «бикуватого» конкурента.

Роздаючи нагороди за етап відзначу всю призову трійку, але в порядку: Перес - Алонсо - Хемілтон. Про мексиканця вже було, але доповню схвальний відгук двома важливим нюансами: по-перше, якби Чеко зумів потрапити в третій сегмент кваліфікації, то стартував б як усі на Medium і відіграти 10 позицій просто не зміг би, тому його фантастична гонка стала наслідком невдалої кваліфікації, але, по-друге, Серхіо весь уїк-енд грипував і вів боротьбу не тільки з суперниками на трасі, а й з власною хворобою.

Алонсо безумовно заслуговує якнайкращої оцінки, бо прикра поламка в суботу не була наслідком його їзди, але катастрофічно сплутала карти в руках дворазового чемпіона. Фернандо, маючи один з двох найкращих в Монці болідів зумів витиснути з нього максимум - боротися з Хемілтоном він не міг через далекий старт, ну а проти Переса на свіжіших і м'якіших покришках вдіяти не можна було нічого.

Хемілтон. Льюіс виграв дві з трьох останніх гонок, наздогнав Міку Хаккінена за кількістю перемог у Гран Прі (по 20), цілковито контролював хід подій у гонці і навіть спокійно підняв темп на 0,7 сек., коли Перес почав наближатися на останніх колах. Він так само як і Дженсон тиждень тому провів практично ідеальне Гран Прі, за що й отримав звання «головного» переслідувача Алонсо. Та цілком очевидно що в McLaren не можуть бути задоволені підсумками останніх двох етапів, бо через різні причини втратили порядку 25-33 очок на двох при тому що зараз відстають від Red Bull на 29.

Відвертими невдахами Гран Прі якщо когось і називати, то тільки Red Bull і Toro Rooso. Машини топ-команд як правило не ламаються двічі за сезон через одну й ту саму причину. А от RB8 Феттеля зламалась, причому після гонки у Валенсії (де Себ втратив перемогу) часу пройшло вдосталь, але проблема з генератором повернулася тоді, коли кожне втрачене очко може стати вирішальним. З Веббером ситуація вийшла ще дивнішою - Марк так намагався утриматися попереду Росберга, що стер задні шини і отримав розворот на виході з Ascari. Їхати за новими було пізно, а залишатися на трасі небезпечно (вилетіти з траси на швидкості за 300 км/год. перспектива не з приємних). Як підсумок - подвійний схід, чого з «биками» не траплялося з Кореї у 2010-му.

В ситуації з італійською командою головна невдача сталася не тоді, колі відмолили гальма у Верня, а тоді коли на виході з «Параболіки» на останньому колі гонкина машині Ріккардо, який замикав першу десятку, виникли проблеми з подачею пального й австралієць фінішував тільки 12-м. Цього року Італія «бикам» не була рада.

Важливим підсумком не тільки італійського етапу, а пари Спа-Монца є набрані очки головними претендентами на титул до яких все ще відношу Баттона і Веббера. За дві попередні гонки вони набрали Баттон, Хемілтон і… Ряйкконен - по 25 очок, Феттель - 18, Алонсо - 15 і Веббер - 8. Безперечно всі розуміють що такий відносно невеликий врожай є наслідком бельгійської косовиці Грожана й італійських технічних відмов, та при цьому всьому Фернандо після великої перерви втратив лише 3 очка переваги над другим в особистому заліку пілотом (після Угорщини ним був Веббер і 40 очок різниці, зараз же маємо Хемілтона і 37 пунктів відставання). Що з цього виходить? А те, що з таким черепашачим темпом погоні за лідером Фернандо обігнати можна буде тільки через 25 етапів - в акурат перед закінченням сезону 2013. Погодьтеся, до біса приємна картина для іспанця і усіх «червоних» уболівальників.

P.S. Жан-Ерік Вернь після своєї короткої гонки в Монці тепер точно може стверджувати, що Red Bull надає крила:

от тільки слід пам'ятати, що такі «крила» мають побічний ефект у вигляді головного болю та болю в спині.

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua