Михайло МЕЛЬНИК: Воюємо проти ядерних держав. Ми сильні, але нам важко

Літо 2025 року стало, безперечно, найуспішнішим і найнасиченішим в історії українського волейболу. Літо, яке, в принципі, ще триває, адже завершальним акордом стане чемпіонат світу серед чоловіків. А поки на першості планети вдруге в історії і вперше за 31 рік виступила жіноча команда, втретє в історії на чемпіонаті світу зіграла чоловіча молодіжка. Трохи раніше жінки виграли Золоту Євролігу і вперше пробилися в Лігу націй, а чоловіча команда в найпрестижнішому комерційному старті на рівні збірних успішно дебютувала. І все це - на тлі повномасштабної війни, яка триває вже четвертий рік. Все це на тлі пов'язаних з воєнними реаліями проблем з фінансуванням.

Про те, як наш волейбол впродовж цього відрізку не просто втримався на плаву, а зробив чергові кроки вперед і чи варто нам очікувати прогресу в майбутньому в інтерв'ю Sport.ua розповів президент Національної федерації з цього виду спорту Михайло Мельник.

- Не знаю, добре це чи ні, але я дуже ризикова людина, - бере слово Михайло Григорович. - Час показав, що як мінімум в аспекті волейболу мій ризик виправдався. Колишній тренер чоловічої збірної Уґіс Крастіньш не дасть збрехати: коли ми в 2017-му заявлялися для першої в історії участі в Євролізі, грошей не було навіть на стартовий внесок. Тоді сказав: «Виграємо змагання і заплатимо внесок з призових». Самовпевнено? А що мені залишалося? В підсумку ту Євролігу ми виграли і з цієї миті розпочалося справжнє сходження нашого волейболу. Я люблю всі ігрові види спорту, є ігровиком за своєю суттю, тому можу сміливо стверджувати, що на сьогоднішню мить волейбол є найуспішнішим ігровим видом в Україні. Ми не борсаємося по нижчих дивізіонах, а перебуваємо в еліті на всіх рівнях.

- Тим не менш, чоловіча збірна виступом в прем'єрній для себе Лізі націй здивувала, здається, навіть найбільших оптимістів.
- Це так. Я вірив у нашу команду, в талант наших волейболістів і тренерських геній Рауля Лосано, але все ж хвилювався, щоб дебют не обернувся провалом. На щастя, хлопці, які повернулися в команду, згуртувалися навколо єдиної мети разом із тими волейболістами, які вигравали торік зі збірною Золоту Євролігу, жодних інтриг у колективі не було, хоча дехто ззовні й намагався цю стабільність розхитати.

Коли Рауль Лосано перед стартом Ліги націй окреслив мету - боротьба за 5-8 місця - я навіть пожартував: «А чому не відразу за перше-четверте?» Тренер сприйняв мій жарт серйозно: «Не цього року. Крок за кроком». Час показав, що слова тренера не були бравадою. Рауль знав, про що говорив. З темної коняки чи аутсайдера, як нас сприймали чимало суперників, вже після першого туру ми перетворилися в головне відкриття турніру, в команду, зустріч з якою є небажаною. Україна стала дев'ятою, що сприймаю як величезний успіх. До потрапляння у вісімку нам забракло однієї перемоги.

Думаю, на заключний тур нам банально «забракло бензину». В порівнянні з суперниками маємо закоротку лаву запасних. Особливо важко було Василеві Тупчієві, котрий після важкого сезону майже без замін у польській Плюс-Лізі так само самотужки закрив позицію діагонального й у збірній. Не менш важко було й догравальнику Іллі Ковальову, котрий теж є майже незамінною постаттю в «Кажанах». Те саме стосується й капітана команди, блокуючого «Варшави» Юрія Семенюка. При цьому хлопці стверджували, що фізичні сили були. Мова найперше про моральне виснаження.

Зрештою, вочевидь апетит прийшов під час трапези і всі ми трохи завищили очікування від команди, яка грала в турнірі рівня Ліги націй вперше. В перший тиждень ми засмутилися через поразку від іранців. В кінцівці багато українців вважали, що наша команда зобов'язана перемагати сербів та канадців. Але зачекайте, в усіх трьох випадках мова про стабільних учасників Ліги націй. Про потенціал іранського волейболу говорить той факт, що їх молодіжна збірна нещодавно виграла вже третій з чотирьох останніх чемпіонатів світу. Серби ще в 2019-му були чемпіонами Європи. Ми хочемо перемагати команди такого рівня постійно, але є об'єктивні реалії. Мені теж хочеться вийти і в рингу перемогти Кличка. Але щоб до цього дійти, треба довго і наполегливо працювати, обрости м'язами, набратися досвіду. Ось цьогоріч у травні ми в товариському турнірі вперше перемогли збірну Польщі, майбутнього переможця Ліги націй. Ми перемогли машину.

Для розуміння. Під час одного з візитів у Польщу мене в аеропорту Варшави підібрав генеральний секретар Польської федерації. На новенькій «Шкоді». «Твоя?» - запитую давнього друга. «Ні, службова. «Шкода» - партнер нашої Федерації», - відповідає він. Коли ми під'їхали до офісу Федерації, на стоянці було кілька десятків таких самих «Шкод». «Це що всіх працівників спонсор забезпечив машинами?», - дивуся. «Ні, не всіх, у нас в офісі працює 74 людини». А в офісі Федерації волейболу України після того, як одного з наших працівників нещодавно мобілізували до війська, трудиться всього чотири особи. Генеральний секретар Катерина Біляченко осилює просто вражаючі об'єми роботи, встигає просто всюди. Взагалі не знаю, чи є в неї час на відпочинок і особисте життя. Але мова не про те, а про порівняння, що ми намагаємося боротися на рівних з національними командами країн, де волейбол - ціла індустрія. Переводячи на зрозумілу для українців військову термінологію, ми воюємо проти ядерних держав. Так, ми сильні, але нам важко.

- 12 вересня на Філіппінах стартує чемпіонат світу. Який результат для нашої команди можна вважати успішним?
- Цієї ночі наша команди саме відбула з Польщі в Катар, де має взяти участь у представницькому турнірі, котрий допоможе якісніше підготуватися до чемпіонату світу. Враховуючи матеріальні труднощі, організація цієї поїздки вдарила по кишені. Але раз тренер висловив побажання, щоб ми зіграли на турнірі в Катарі, ми зробили все залежне, щоб забезпечити участь у ньому. Хоча виходить, що лише вартість перельоту подорожчала вдвічі.

Щодо очікувань, то я намагаюся не диктувати команді умов. У нас непроста група - Італія, яку вважаю найсильнішою національною командою світу, Бельгія і Алжир. Можливо, визначальним для нас стане стартовий матч проти бельгійців, не таких зіркових і досвідчених у порівнянні з італійцями. Це команда, яка стрімко прогресує і за короткий час стала серйозною бойовою одиницею. Алжир теж може бути дуже небезпечним. Звісно, в ідеалі з групи виходити треба. Якщо це не вийде, то трагедії не робитиму, але це буде серйозний удар по амбіціях. Навіть не хочу про це думати. Ми ставимо перед собою завдання-максимум - пробитися на Олімпіаду-2028. Для цього маємо бути в десятці рейтингу FIVB. А раз так, то перемагати треба в кожному матчі.

- Жіноча збірна свій чемпіонат світу вже відіграла: перемогла Камерун, поступившись сербкам та японкам не вийшла з групи. Це наразі наш максимум?
- Після заключного матчу проти Камеруну тренер команди Якуб Глушак вибачився переді мною, що команда не змогла зачепитися за перемоги в перших двох поєдинках. Відповів: «Якубе, я не тренер, а реаліст. Наші перемоги попереду. Всьому свій час». Вважаю наш виступ на чемпіонаті світу достойним. Переможницям двох попередніх чемпіонатів світу сербкам з Тіяною Бошковіч у складі поступилися відчутно, але четвертих у світовому рейтингу японок зачепили, вели за сетами 2:0. Так, поступилися, але треба розуміти, проти кого грали. Група в нас була дуже складна. Щоб надалі в такі групи не потрапляти і полегшити собі завдання, треба підійматися в рейтингу.

Загалом сезон-2025 нашій жіночій команді можна віднести до активу. Ми вдруге в історії виграли Золоту Євролігу і вперше пробилися в Лігу націй. Дві команди в цьому турнірі - це просто якийсь космос. У Євролізі на груповій стадії поступилися лише шведкам. Так, у цьому матчі зіграли нижче своїх можливостей, але таке іноді буває. І не треба забувати, що в складі шведок виступає Ізабелла Гок, унікальна волейболістка, яких у світі зараз є не більше п'яти. В півфіналі ми шведок перемогли.

Виступ жіночої команди є відповіддю всім скептикам і недоброзичливцям, які пророкували команді крах після того, як минулого літа вирішив відректися від волейболу тодішній віце-президент ФВУ і спонсор спортклубу «Прометей» Дубінський. В підсумку нового спонсора нам, на жаль, знайти не вдалося. Пошуки тривають досі і, сподіваюся, вихід команди в Лігу націй мотивує потенційних інвесторів на початок співпраці. А поки ж, на відміну від чоловічої команди, яка має підтримку мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр», жіноча функціонувала виключно зусиллями ФВУ і державною підтримкою від Мінмолодьспорту.

Ми запросили новий тренерський штаб на чолі з польським фахівцем Якубом Глушаком і на цьому етапі з поставленими завданнями він впорався. Читав, що тренера критикували, мовляв, не запросив усіх найсильніших волейболісток. У мене теж може бути своя думка, підкріплена власними симпатіями. Але ніколи її тренерові не нав'язую. В українському волейболі за формування складу відповідає лише наставник команди. Не знаю жодного тренера, який би не взяв гравця, здатного відчутно підсилити команду.

- Втретє в історії цьогоріч виступала на чемпіонаті світу U21 молодіжна збірна. Дев'яте місце, яке вона там посіла - найкращий результат у нашій історії. Приміром у 2017-му наша молодіжка з переможцем Ліги чемпіонів Плотницьким у складі стала 11-ю. Втім, виглядає, що наші хлопці мали потенціал мінімум потрапити у вісімку.
- Може й так, враховуючи, що торік на чемпіонаті Європи ми стали четвертими і мали всі шанси увійти до числа призерів. З іншого боку, поступилися ми лише представникам волейбольних топ-держав - Італії, Франції та Польщі. Італійців при цьому в липні перемогли у них на майданчику у відборі до Євроволею за умови, що не міг у тому турнірі грати основний блокуючий Андрій Челеняк, а поляків перегравали і торік на чемпіонаті Європи, і цьогоріч у товариському матчі. Вочевидь праві ті, хто каже, що це покоління польських волейболістів у порівнянні з іншими трохи слабше.

Зрештою, ми теж мали свої проблеми. Скажімо, розраховували у період між відбором до Євроволею і чемпіонатом світу виступити на Всесвітній універсіаді в Німеччині. Втім, наші плани зірвалися через те, що підвели нас окремі тісно пов'язані з волейболом люди, які обіцяли сплатити обов'язковий депозит розміром 5000 євро, але недотримали слова. В підсумку на зустріч пішов колишній власник клубу «Серце Поділля» Сергій Кушнір, котрий зараз ніби й не пов'язаний з волейболом, але вирішив нам допомогти. Втім, на ту мить термін сплати депозиту минув. Міжнародна федерація студентського спорту (FISU) перевела нас у резервний список учасників. Виступити ми могли лише в разі відмови когось із представників основного списку. На жаль, ніхто не відмовився і гарну нагоду отримати якісні спаринги перед чемпіонатом світу ми втратили.

- Ви задоволені роботою Сергія Капелуся на посаді тренера молодіжки?
- Якщо не вдаватися у подробиці, то шукати нового тренера для цієї команди ми почали не від хорошого життя. Кандидатуру Капелуся переді мною лобіював особисто колега з польської федерації. Думаю, для Сергія це теж був гарний досвід, тому він і погодився працювати безкоштовно. Думаю, він допоміг гравцям команди розкрити нові грані свого таланту. Бо ж, за великим рахунком, результат у виступах молодліжних збірних не настільки важливий, як підготовка якісного резерву для національної збірної. З цією місією нинішнє скликання молодіжки, гадаю, впоралося сповна: Андрій Челеняк вже дебютував у Лізі націй, інші волейболісти, гадаю, будуть корисними Раулеві Лосано уже в наступному сезоні.

- І хоч попереду ще чоловічий чемпіонат світу, загальні висновки сезону-2025 для наших збірних робити вже можна. Зокрема організаційні.
- Протягом останніх шести років ми вже звикли постійно боротися з труднощами - спершу через пандемію коронавірусу, потім через початок повномасштабної війни. Так як в Україні зараз небезпечно, за кордоном змушені не лише грати, а й тренуватися. Це дуже важко, адже переплачувати доводиться вдвічі, а то й більше. Основний тягар витрат лягає на Міністерство молоді і спорту. Цьогоріч ситуація ускладнюється ще й тим, що в порівнянні з початком 2025-го, коли закладалися розміри очікуваних витрати, суттєво виріс курс долара. Відповідно на цю мить ми і Міністерство молоді і спорту маємо серйозні борги. Які, сподіваюся, вдасться перекрити після внесення змін до бюджету з урахуванням нових реалій.

Врахуйте, що крім участі трьох збірних у чемпіонатах світу, виступів чоловіків у Лізі націй, а жінок у Золотій Євролізі у фіналах Євроволею виступали команди дівчат і хлопців до 16 років. Усі чемпіонати світу відбуваються в Азії - Таїланд, Китай, Філіппіни. Лише загальні витрати на перельоти складають 8 мільйонів гривень. Чоловіча збірна знаходиться на зборах п'ять місяців. Один день проживання кожного волейболіста обходиться нам по 100 євро. Фінанси залишалися нашим основним головним болем протягом усього літа.

Про труднощі, з якими стикаємося під час організації проведення заходів за кордоном взагалі годі говорити. Кожен, хто хоча б раз був причетний до проведення змагань бодай рівня чемпіонату району, знає, які це клопоти. За кордоном все значно важче. Ми з Катериною Біляченко навесні їздили у Польщу з робочим візитом, начебто обрали найкращі варіанти, про все домовилися. Але реалії виявилися такими, що обіцянки були одні, а реалії зовсім інші. Ми стикалися з постійними труднощами, пов'язаними з житлом, транспортом, оплатою послуг, яка, виявилося, мала бути готівковою, а не безготівковою тощо.

Також нам було б складно без допомоги, зокрема й матеріальної від Міжнародної федерації волейболу. Цю підтримку маємо найперше завдяки авторитетові пані Біляченко, яка наприкінці минулого року стала секретарем однієї з найвпливовіших комісій FIVB - з розвитку можливостей волейболу. Наші успіхи на дипломатичній ниві заслуговують на окрему відзнаку, адже і я, і Катерина цьогоріч вперше в історії отримували призначення як асистенти технічного делегата на матчах Ліги націй. Певен, Катерина Біляченко, яка також була асистенткою на молодіжному чемпіонаті світу серед дівчат, в найближчому майбутньому виконуватиме функції техделегата.

- Сезон збірних змінюється клубним. Ви вже маєте чітке бачення, якими будуть наші національні чемпіонати серед чоловіків і жінок у сезоні-2025/26?
- Кількість команд вочевидь залишиться незмінною: вісім - у чоловічій Суперлізі, п'ять - у жіночій. Серед чоловіків склад учасників залишиться незмінним: дві команди «Епіцентр-Подолян», житомирське «Житичі-Полісся», вінницький «МХП-Ладижин», «Решетилівка», тернопільська «Поліція охорони», хмельницьке «Поділля» і чернігівський «Буревісник». Ми дуже хотіли і вели перемовини про заявку на безоплатній основі для переможців вищої ліги - команди «Бахмут». Примарна надія ще залишається, проте наразі команда Миколи Пасажина начебто виступати в Суперлізі не готова.

В жіночій Суперлізі знову гратимуть чинні чемпіонки чернівецька «Буковинка», володарки Кубка «Балта», вінницький «Добродій» і тернопільська «Галичанка». Трускавецьку «Нафтусю» замінять переможниці вищої ліги житомирське «Полісся». У ході Фіналу чотирьох вищої ліги минулого сезону я запропонував переходити у Суперлігу на безоплатній основі всім учасникам, але запорізька «Орбіта», чернівецький «Воллейбук» і рівненська «Регіна» пропозицію відхилили.

- До старту національного чемпіонату в українському волейболі відбудеться ще одна знакова подія - дев'ятий звітно-виборний Конгрес, на якому зокрема відбудеться голосування за керівника ФВУ на наступних чотири роки. Ви будете подавати кандидатуру?
- Для початку згідно з процедурою треба, щоб кандидатуру подали колективні члени - обласні осередки, Асоціації ветеранського чи пляжного волейболу. Наскільки я знаю, мене підтримують більшість обласних осередків. Зрештою, я готовий поступитися посадою, якщо виявить бажання взятися за наш волейбол людина, здатна залучити в гру серйозні інвестиції. Якщо хтось такий знайдеться, буду підтримувати і допомагати.

Зрозумійте, що діяльність на посаді президента ФВУ здоров'я не додає. Це - постійні стреси й клопоти. Втім, я дорожу справою, якій віддав півжиття. ФВУ я очолив у 2016-му і дав собі слово, що або працюватиму нормально, або взагалі за неї не братимуся. Якщо залишуся на посаді, то притримуватимуся цього принципу й надалі. А ні, то хочу, щоб такими ж критеріями керувався мій наступник. Розумієте, коли півжиття будуєш хату, то тобі вже не може бути байдуже, хто в ній буде жити після тебе.

Попередньо Конгрес має відбутися 7-9 листопада в Трускавці. Завтра, 3 вересня, в режимі Zoom-конференції відбудеться засідання виконкому ФВУ, на якому будуть узгоджені всі формальності щодо майбутнього заходу, який співпаде зі святкуванням столітнього ювілею українського волейболу.