На спомин про Бориса Спаського: нігіліста, актора та вільного духом

Холоднеча поствідлигової пори з висоти нинішнього знаття не здається такою вже потужною. Ну, не приморозки то, а так… Серед часу поствідлиги й напередодні гіповських 1970-х на світовому шаховому троні заволодарював Борис Спаський - нетиповий радянський (та чи радянський узагалі!?) чемпіон. На відміну від лояльного Михайла Ботвинника («людини радянської культури»), перманентного симпатика будь-якої влади Карпова, віртуоза конформізму Петросяна, Спаський являв собою абсолютно разючу відмінність, своєрідна біла шахова ворона. Хтось назвав його предтечею Корчного. Та ні. Зі Спаським усе складніше. Сам Корчной, до слова, називав себе «дисидентом на двох ногах», Спаського натомість величав «одноногим дисидентом».

О, скільки й інших визначень для нього виводила світова преса, колеги й шахові літератори! The Washington Post нині в некролозі назвала його «плейбоєм», Володимир Зак колись охрестив «шаховим дивом», Михайло Бейлін - «винятково незалежною особистістю», Микола Крогіус - «богемним типом» і «незалежним художником», Джон Айдинау - «ризиковим непередбачуваним типом - жартівником», «шаховим честолюбцем», «проблемним елементом системи» та «неслухняним чемпіоном». Юрій Авербах звав Спаського «актором» (10-й чемпіон світу дотепно пародіював Брежнєва та навіть Леніна!) та «ексгібіціоністом» (на похороні Кереса всі були в чорному, а Спаський - у червоному), Олександр Толуш - «некерованою ракетою». Були й назвиська «авантюрист» і «нігіліст». Було й визначення «блазень», чого там. Та й «почесний антисеміт», «буржуазний націоналіст», «антирадянщик» траплялися вряди-годи. А сам себе Борис Васильович називав «вовком-одинаком» і «королем критичного моменту».

Прикметно, що у фінальному матчі претендентів у 1968-му Спаському протистояв якраз Корчной (хтось із наших сучасників дав уже в ХХІ ст. визначення тому двобою: «дисидентське дербі»), а матч відбувся в Києві, ставши знаковою подією для української столиці. Борис Васильович переміг (6,5:3,5), вигравши 3 зі своїх 4-х переможних партій чорними!

Напрочуд амбітний шаховий геній, здіймаючись до шахових вершин (до того ж мав 2-й легкоатлетичний розряд, спеціалізувався якраз на стрибках у висоту), не гребував й психологічною атакою на чинного короля - Тиграна Петросяна: мовляв, «царює, але не править». Та й ігрова стилістика була протилежною петросянівській: пряма, відкрита, атакувальна гра на противагу стратегічній, неповороткій манері вірменського шахового гуру. Зрештою, Спаський здолав опонента.

Із Фішером впоратися в Спаського не вийшло. Натомість певною мірою вийшло не перетворити шаховий герць на ідеологічне протистояння, та й заробити: 93 000 доларів США для радянської людини на початку 1970-х - захмарні гроші! Ну, надто вже вперто підкреслював Борис Васильович свою. аполітичність. Згодом, до речі, став називати себе переконаним монархістом.

Він не цурався товаришувати з шаховим емігрантом українського походження Федором Богатирчуком. На межі 1960-х - 1970-х Спаський демонстративно тиснув руки чехословацькім шахістам, не приховуючи своєї підтримки Празької весни, водночас відмовився підтримувати американську комуністку Анджелу Девіс - одне слово, вперто ігнорував політичну складову чемпіонського титулу.

Ну, й третій шлюб Спаського - з француженкою російського походження - дав змогу проживати в Парижі («в СРСР просто не було чим дихати», - скаже роки по тому Борис Васильович). Тепер він вже відверто каже, що, зрештою, дістав свободу. Щоправда, навіть проживаючи в столиці Франції, ще років 7-8 виступав під радянським прапором.

Ставлення до грошей? Позитивне, однак без фанатизму. В 1990-ті за матч-реванш проти Фішера Спаський отримав шалений більш як півторамільйонний гонорар. І на ці кошти придбав 8 квартир для родичів!

Ставлення до кремлівського диктатора? Спаський на запитання про свого земляка ще від початку 2000-х намагався не відповідати: мовляв, мало цікавлюся тематикою, та не володію інформацією. Втім, одну особливість помітив чітко (див. афористику). Дисидентство? Воно в Бориса Васильовича було не надто оприявненим, а мало завуальовану форму перманентної іронічності. Та, хай скільки можна казати про особливості Спаського як людини, а в шахах він усе одно виявив себе якнайповніше. Пішла з життя непересічна шахова величина. Пам'ятатимемо!

Борис Спаський - Роберт Фішер

Афористика Спаського

Шахи для мене - це чистота

Життя без шахів - це, як смерть

За шахівницею я почуваюся, як удома

Шахове королівство не має кордонів

Леніна перетворили на ікону

Комунізм знищує природу

Керес проживає в окупованій країні (йшлося про Естонію)

Естонія - приємна маленька країна з нещасливою долею (сказано в 1960-ті під час лекції для великої авдиторії у тодішньому Горькому)

(про взаємини та розлучення з другою дружиною) Ми перетворилися на слонів протилежних кольорів

(відповідь на запитання компартійних служок: «Які питання розглядав ХХV з'їзд КПРС?») Ті самі, які розглядав і ХХІV з'їзд

Чемпіони світу з шахів утворюють найменшу профспілку в світі, а Фішер - голова нашої профспілки

Люди можуть легко змінити одяг, гасла, але свою голову людина не може змінити, вона залишається а плечах до кінця життя, і це велика проблема.

(про світове чемпіонство Руслана Пономарьова) Наш юний капітан потрапив у середовище акул капіталізму, й боротися з ними буде складніше, ніж доводити свою правоту за шахівницею

В 1945 р. всі народи пішли в ті самі старі комуністичні загони, на 50 років «знов завмерло все до світанку»

Дорослі не розуміють, що вони телевізор мають викидати з дому

Мені доводиться мати справу з королями й ферзями, й ми не можемо бути демократами

У путіна є адміністративна, але немає духовної влади

Олексій РИЖКОВ