Нотатки під виття генератора. Чим запам'ятається Євро-2024 українцям

Напередодні в Берліні відбувся фінальний матч Євро-2024, у якому збірна Іспанії здобула непросту, але заслужену перемогу над Англією (2:1) й стала чотириразовим володарем трофею Анрі Делоне.

Чим запам'ятається 17-й розіграш чемпіонату Європи українським вболівальникам?

Турнір, який було неможливо подивитися повністю

Почнемо, мабуть, із головного: нинішній чемпіонат Європи, якщо ви перебували на момент його проведення на території України, практично неможливо було подивитися повністю. Виною всьому - серйозні проблеми з енергетикою, які прямо зараз продовжує переживати наша держава, що перебуває під агресивними та жорстокими атаками російської окупаційної армії.

Проживаючи літо-2024 під знаком графіків відключень, черги яких багато українців вже завчили на пам'ять ледь не краще, аніж таблицю множення, всі ми змушені були планувати свої справи по-новому: щось доводилося відкладати на потім, щось - робити за прискореною процедурою, щось - просто відпустити на самоплив.

Футбол загалом і можливість спостерігати за Євро-2024 зокрема для більшості саме відносилися до першої або третьої із перерахованих вище категорій. Виділяти по шість, а то й трохи більше годин на день, аби мати можливість подивитися усі матчі континентального чемпіонату, стало навіть не чимось на зразок розкоші, а просто фізично неможливим процесом, тому що перманентна відсутність електрики ніяк не сприяла постійному «зависанню» вболівальників біля екранів телевізорів.

Більшості вдалося подивитися лишень матчі збірної України (деякі - в запису), та ще кілька ключових турнірних баталій - пару-трійку поєдинків в інших групах, а також обрані ігри на стадії плей-офф. Навіть фінал багато хто з шанувальників футболу не зміг побачити у прямому ефірі через горезвісні проблеми зі світлом (давайте залишатися реалістами: далеко не у всіх в нашій країні є можливість обкластися дорогими гаджетами, що дозволяють хоч на якийсь час зберігати автономність і все-таки дивитися те, що хочеться).

Зрештою, багатьом запам'ятається і перший матч збірної України на Євро-2024. І не лише катастрофічним погромом від Румунії (0:3), а й ганебною трансляцією від сервісу Megogo, проблеми якого не дали побачити всім українцям близько третини поєдинку. Проблеми, як було заявлено згодом, із погодою. Втім, від того навряд чи комусь легше: зрештою, офіційний транслятор так і не спромігся та не знайшов у собі сил якось вибачитися перед усіма, і надати без додаткових індивідуальних звернень у службу підтримки хоча б невеличкий «комплімент» у вигляді додаткового періоду користування сервісом у зручний період кожному користувачу, котрий пережив неприємну ситуацію. Недоліки бізнесу по-українськи, що тут ще сказати…

Очікування від збірної України виявились проблемами вболівальників

Найболючішою темою Євро-2024 для українських вболівальників залишиться, звісно, ​​виступ нашої національної команди. Збірна, яка змогла кваліфікуватися на чемпіонат через плей-оф Ліги націй, завдяки жеребкуванню потрапила, мабуть, у найлегшу групу на турнірі. З такого квартету «синьо-жовті» мали виходити, не відчуваючи особливих проблем, але… Все це виявилося лише глибокою вболівальницькою теорією.

Перед турніром у суспільстві та пресі лунали, як виявилося, абсолютно перегріті очікування. Наших футболістів буквально носили на руках, а багато хто, не соромлячись і на весь голос, запевняли - ця збірна України є найсильнішою в історії, а тому нам варто чекати як мінімум виходу до чвертьфіналу, а за вдалих розкладів можна замахнутися і на півфінал, а то й фінал турніру.

Але за фактом все склалося для «синьо-жовтих» набагато прозаїчніше. Артем Довбик, Михайло Мудрик, Олександр Зінченко, Андрій Лунін, Георгій Судаков та інші «геніальні лідери» збірної України не продемонстрували нічого, щоб когось із них європейські вболівальники почали вважати більш якісними футболістами, аніж гравців, які виходили на поле у ​​футболках збірної Румунії та Словаччини. Вже у першому ж матчі українських футболістів поставили на коліна румуни (0:3), і навіть наступна перемога над словаками (2:1), нічого не дала нам із турнірної точки зору - в останньому турі необхідно було кров з носа перемагати бельгійців, а це було майже нерозв'язним завданням для колективу, який так і не навчився грати ані розумом, ані серцем…

Виліт з Євро-2024 вже після групової стадії, та ще й із четвертого місця у групі, яку всі вважали найслабшою за складом учасників - це все, на що награла команда Сергія Реброва. І щоб там не казали футболісти та тренерський штаб, для більшості фанатів ця континентальна першість у пам'яті все одно опиниться десь в одному ряду з катастрофічно провальним Євро-2016…

Так, наші очікування від збірної України вкотре виявилися виключно нашими ж проблемами. Але найгірше те, що це ж твердження читалося буквально між рядками у кожному другому інтерв'ю, які після турніру дали футболісти та тренери «синьо-жовтих». Мало хто знайшов у собі сили щиро вибачитись, ще менше причетних до цієї «феєрії» спробували реально та конструктивно пояснити причини провалу…

Що ж, запам'ятаємо це і на майбутнє не літатимемо високо у хмарах. Принаймні, не з цим «золотим поколінням» футболістів так точно.

Зірки здебільшого не показали топовий футбол

Не можна не відзначити й тенденцію, яка чітко прояснилася на Євро-2024: багато зірок європейського футболу на континентальній першості не змогли показати не тільки свій найкращий рівень виступів, а й просто відповідати топовому рівню очікувань.

Кіліан Мбаппе, Джуд Беллінгем, Кріштіану Роналду, Кевін Де Брюйне, Роберт Левандовськи, Мемфіс Депай та багато інших футболістів, від яких чекали божевільного перформансу, загалом розчарували.

Так, можна шукати об'єктивні причини тому, що сталося, серед яких і вік деяких виконавців, і низка інших факторів (як то проблема із маскою та політичними переживаннями Кіліана Мбаппе), проте на такому рівні і для футболістів такого класу все це навряд чи необхідно. Вони привчили вболівальників до того, що здатні забезпечувати результат у будь-яких, навіть найскладніших умовах, а тут…

Можливо, як вже кажуть деякі експерти, виною всьому справді неймовірна перенасиченість матчами офіційних сезонів у більшості чемпіонатів Європи, що разом з інтенсивними іграми в єврокубках, й призвело до «вигоряння» багатьох іменитих гравців.

Феєрія молоді

А ось молоді гравці здебільшого по-справжньому «запалили» на цьому Євро. Ламін Ямал, Коббі Мейну, Ніко Вільямс, Хаві Сімонс та Арда Гюлер стали справжніми героями для своїх команд на 17-му чемпіонаті європейського континенту.

Ямал, котрий буквально за день до фіналу турніру відсвяткував свій 17-й день народження, й зовсім був названий найкращим молодим футболістом Євро-2024, а ще йому підкорилося кілька досягнень, у тому числі й таких, яких немає в активі в жодного з нинішніх та колишніх легенд європейського футболу

Талант, молодість та здатність швидше відновлюватись - це те, що стало ще одним трендом на Євро-2024. У той час, поки вікові Кріштіану Роналду, Роберт Левандовськи, Кевін Де Брюйне та Мемфіс Депай намагалися «прийти до тями» після напруженого клубного сезону, скинувши попередню напругу та намагаючись перебудуватися на «зовсім інший турнір», молоді генії сучасності показали, що для них подібний ігровий ритм не є великою проблемою.

Втім, тут молодим талантам треба пам'ятати історію з Педрі з «Барселони», а ще краще - робити з неї правильні висновки. Декілька років тому геніальний вихованець академії каталонців також здавався буквально футбольним роботом, провівши незліченну кількість матчів у рамках одного сезону, проте потім… Потім у кар'єрі Педрі пішли травми, а підколінне сухожилля й досі дає зрозуміти 21-річному футболісту, що людські можливості далеко не такі безмежні, як хотілося б…

Іспанія - заслужений чемпіон

Ну, і нарешті, трохи поговоримо про тріумфатора турніру - збірну Іспанії. Ця команда не входила до когорти топ-фаворитів Євро-2024 до його початку. До трійки ключових претендентів на «золото» континентальної першості входили Англія, Франція та Німеччина. І - треба ж такому статися - «червоній фурії» на шляху до підсумкового трофею, починаючи з 1/4 фіналу вдалося послідовно прибрати зі шляху кожну з цих команд.

Німців збірна Іспанії здолала у чвертьфіналі (2:1), французів - у півфіналі (2:1), а англійців - вже у самому фіналі (2:1). Давайте не забуватимемо, що до цього піренейці зуміли виграти всі три матчі в «групі смерті» з Італією, Хорватією та Албанією, а в 1/8 фіналу не залишили жодних шансів на сенсацію честолюбним грузинам (4:1), яким на батьківщині були обіцяні феноменальні призові.

Зрештою, гра іспанців залишала дуже приємні враження практично у кожному матчі. Ця команда не виходила на поле, аби страждати та пересидіти суперника. Вона не виглядала розгубленою і такою, котра не розуміє, що потрібно робити для досягнення успіху. «Червона фурія», на відміну від Англії, Франції, Німеччини, Італії та інших псевдофаворитів Євро-2024, справді виявилася єдиною силою, якій й мав підкоритися цей турнір.
І у фіналі проти Англії було лише кілька десятків хвилин, коли могло здатися, що іспанці можуть відчути проблеми. Однак потім піренейці знову швидко забрали «нитки гри» до своїх рук й довели поєдинок до підсумкової перемоги. Заслуженої та беззаперечної.

Мабуть, коли за кілька десятків років деякі читачі цих рядків забажають згадати про Євро-2024, саме заслужена та бездоганна перемога Іспанії стане тим аргументом, із яким неможливо буде посперечатися, навіть виходячи «з висоти прожитих років». І це дуже непогано, адже у футболі не так вже й часто трапляються однозначні перемоги та результати.