Не чекайте на відставку Луческу. Він не дозволить собі таку слабкість

Останній календарний день літа виявився ще й останнім для київського «Динамо» ігровим днем ​​у рамках єврокубкової кампанії сезону-2023/24. «Біло-сині» на виїзді мінімально поступилися «Бешикташу» (0:1), через що не змогли подолати кваліфікацію Ліги конференцій та уперше з 2005 року залишилися без групового раунду єврокубка.

Після матчу головний тренер «Динамо» Мірча Луческу чомусь вирішив розповісти журналістам та вболівальникам про те, наскільки гідно його підопічні представили Україну на міжнародній арені. Власне кажучи, «Бешикташ», якого жереб-лиходій обрав для киян у суперники в плей-оф раунді кваліфікації Ліги конференцій, справді є більш ніж солідним опонентом, а тому надмірно критикувати «Динамо» за виліт від такого суперника та посипати голову попелом навряд чи варто, але… З іншого боку, висловлювання Луческу про гідний виступ його підопічних на міжнародній арені, навіть із поправкою на російсько-українську війну, що триває та приносить горе і труднощі усім та усьому на території нашої країни, реально виглядають блюзнірсько.

Багато вболівальників після вильоту від «Бешикташа» і післяматчової прес-конференції головного тренера «Динамо» на емоціях могли обговорювати лише одне серйозне питання - чому Мірча Луческу не набрався мужності і не подав у відставку після такого неприємного та болісного ляпаса від Венсана Абубакара, котрий демонстративно пограв м'язами прямо перед румунським наставником «біло-синіх» під час святкування єдиного м'яча у вчорашньому матчі, та компанії.

Насправді чекати від Мірчі Луческу добровільного відходу - це фактично те саме, що вірити в існування позаземної цивілізації десь на території пустелі Гобі. Тобто, теоретично в це можна спробувати повірити та навіть підібрати якусь уявну мотивацію на користь подібної версії, але при першій же спробі міркувати логічно й тверезо відразу стане зрозуміло, що це повна нісенітниця, конспірологія та маячня.

Починаючи із 1999 року, Мірча Луческу ніколи не йшов у відставку в клубних командах по ходу сезону. За цей час румунський фахівець встиг попрацювати у бухарестському «Рапіді», «Галатасараї», «Бешикташі», «Шахтарі», «зеніті», а тепер продовжує свій наставницький шлях уже в «Динамо». Виникаючі труднощі Мірча завжди сприймав як додатковий виклик, який аж ніяк не повинен збити його зі шляху та змусити здатися.

Навіть у сезоні-2008/09, який із самого початку складався для «Шахтаря» вкрай погано, Луческу так і не наважився на те, щоб публічно заявити про відставку. Після 9-го туру в УПЛ тоді «гірники» займали лише 10-те місце, але продовжували брати участь у Лізі чемпіонів, і цей момент, як запевняє сам Мірча, стримав його від поспішних висновків.

«На тлі знервованості ми програли кілька поєдинків поспіль. Я хотів подати у відставку. Але ми виступали у Лізі чемпіонів! І там стартували з перемоги над «Базелем». Те, що у нас не виходило в чемпіонаті, компенсували у Лізі чемпіонів. Хоча я все одно був незадоволений. На стадіоні почали з'являтися негарні банери про те, щоб я їхав додому тощо. Не знаю, що то були за люди і навіщо їм це… А потім був матч із «Барселоною». Усі чудово пам'ятають останні хвилини, коли іспанці повелися некоректно стосовно Fair Play: не повернули м'яч, Мессі забив… Моя реакція була вкрай нервовою», - розповідав згодом Луческу.

Але навіть тоді, будучи на взводі та на емоціях, Мірча в результаті так публічно і не заявив про відставку. На це рішення вплинула позиція президента «Шахтаря» Ріната Ахметова, якому про наміри румунського коуча доповіли асистент Мірчі Олександр Спірідон та капітан команди Даріо Срна.

«У той момент я страшенно переживав. Сказав Олександру Спірідону: «Подаю у відставку». Олександр повідомив це Срні, й вони із Даріо поспілкувалися з президентом. Рінат Ахметов передав, щоб я не робив цього, не припускався такої помилки. І я нічого не сказав під час прес-конференції. Напевно, вчинив правильно, адже того сезону ми виграли Кубок УЄФА», - згадував Луческу.

Після того Мірча відпрацював у «Шахтарі» ще сім років, і пішов із клубу лише тоді, коли «гірники» не запропонували йому продовжити трудову угоду, термін дії якої завершився. Хоча після початку російсько-української війни «гірники», які змушені були залишити рідний Донецьк, але продовжували мати топовий за українськими мірками склад, два сезони поспіль поступилися чемпіонством «Динамо», і це не стало приводом для Луческу, аби подати у відставку.

Залишивши Україну й ухваливши вкрай сумнівне з усіх точок зору рішення податися в країну 404, щоб очолити тамтешнього гегемона останніх років «зеніт», Мірча Луческу після закінчення сезону-2016/17 також не побажав самостійно йти, незважаючи на те, що завдання він не виконав - команда фінішувала лише на третьому місці у турнірній таблиці.

Тоді, до речі, казали, що Луческу принципово чекав на звільнення, яке дозволило б йому отримати солідну неустойку від «зеніта». Румунський фахівець вимагав 4 мільйони євро, клуб взагалі не виявляв готовності щось платити у вигляді компенсації, але в результаті сторони не дійшли до судів та вирішили все, якщо так можна висловитися, полюбовно - Луческу отримав «тільки» 2,5 мільйони євро, а невдовзі подався тренувати збірну Туреччини.

Коли Луческу прийшов до «Динамо», і це було вкрай негативно сприйнято ультрас «біло-синіх», які вимагали негайного відходу румуна з київського клубу, Мірча нібито подав у відставку, але насправді це був черговий фортель з боку досвідченого наставника. Слова Луческу з'явилися в одному із найпопулярніших румунських видань, з редактором якого Мірчу пов'язують давні дружні стосунки. По суті, тренер використав журналіста у своїх цілях, щоб змусити президента «Динамо» Ігоря Суркіса публічно заявити про повну підтримку до Луческу - саме тоді в пресу просочилися емоційні слова президента «біло-синіх» про те, що він, перекладаючи на літературну мову, інвестував півтора мільярди у клуб.

З того часу Луческу перманентно відправляють у відставку, але сам тренер ще рік тому чітко дав зрозуміти, що подібне рішення «зробило б його ідіотом».

Наприкінці липня Мірчі Луческу виповнилося 78 років. На даний момент він є найстаршим за віком тренером професійних футбольних команд у світовому футболі. І, незважаючи на те, що «Динамо» не змогло пробитися до групового раунду Ліги конференцій-2023/24, румун все одно справедливо вважає, що продовжує працювати на топ-рівні. Навіть такий чемпіонат України, яким він є зараз, все одно перевершує безліч ліг із країн, де люди живуть без війни та інших бід, але не бачать особливого сенсу розвивати футбол більше, аніж це є у них на даний момент. Зокрема, нещодавно Луческу відмовився від переїзду до Саудівської Аравії, де йому були готові платити значно більше.

Ще у 2008-му, коли в Луческу сталася вже згадана вище криза у результатах «Шахтаря», Мірча чітко та ясно прояснив свою позицію: «Я сам за вдачею боєць і не залишу команду у складній ситуації, а зараз вона саме така. Я головний винуватець, і несу відповідальність, тому було б найпростіше за усе просто подати у відставку».

Із «Динамо» зараз ситуація у Мірчі фактично аналогічна. В команди спостерігається не тільки криза у результатах, а й є явні проблеми в якості гри. Про справжню катастрофу в центрі оборони нещодавно докладно розповідав колега Василенко у матеріалі «Рвана рана у центрі захисту «Динамо». Насправді, проблем у киян значно більше і вони лежать у цілій низці площин: психології, фізичної готовності, питаннях зміни поколінь та просто сприйняття молодими гравцями методів роботи тренера, котрий встиг взяти участь у вихованні ще зірок 90-х - Георге Хаджі, Роналдо, Маріо Жардела...

Та й сам Луческу від футболу ще абсолютно не втомився. Швидше, він підживлюється від гри, отримує сили для того, щоб продовжувати земний шлях. Для нього це свого роду стимул не здаватися та рухатися далі, навіть попри на три пережиті інфаркти. Безумовно, набагато красивішою історією завершення кар'єри для Луческу була б та, коли б він пішов ще після завершення сезону-2020/21, тріумфально повернувши «Динамо» чемпіонство та вигравши з «біло-синіми» національний Кубок, але… Тоді щось всередині Мірчі, мабуть, не клацнуло й не підказало йому, що настав час зупинятися. Він продовжив і далеко не заради того, аби зараз здаватися, подаючи у відставку. Для Луческу це буде проявом слабкості. І це те, що мають розуміти як вболівальники, так і деякі експерти, які вимагають і закликають від румуна піти на крок, який тренер сам для себе вважає відверто неприйнятним та нелогічним.