Список Шевченка. Чому без гравців Зорі і Буяльского?

Спочатку - про головне. Головний тренер збірної України Андрій Шевченко оголосив список футболістів, викликаних на найближчі матчі національної команди - проти збірних Франції, Фінляндії та Казахстану в рамках відбору на ЧС-2022. Список цікавий, м'яко кажучи. Говорити є про що. І про кого. Так, в будь-якому випадку предмет розмови був би - надто вже резонансна тема, яка, до того ж, апріорі дозволяє варіації на теми. Але в даному випадку вибір Андрія Миколайовича був, на мій погляд, скажімо так, не завжди логічним. Може, зрозумілим, якщо виходити з якоїсь там дзвіниці вищої доцільності, але ось логіка в даному випадку не завжди присутня. Щоб не бути голослівним, давайте перейдемо до персоналій.

Спочатку про тих, чия поява в числі обраних не викликає ні найменших сумнівів, ні найменших нарікань. Тобто, про стрижневих виконавців, місце яких в основі не піддається сумнівам. Ну, ми їх всіх знаємо поіменно. Отже, Микола Матвієнко, Олександр Караваєв, Тарас Степаненко, Віктор Циганков, Руслан Маліновський, Олександр Зінченко, Андрій Ярмоленко, Роман Яремчук. Начебто всіх згадав. Це ті «богатирі», на яких наш «Дядько Чорномор», чи то пак Андрій Шевченко, може завжди покластися, і які виклик в збірну заслужили вірою, правдою і грою. А ось далі починаються ті самі варіації на тему.

Але про варіації трохи пізніше. Спочатку давайте поговоримо про голкіперів. Мені здається, цю тему взагалі потрібно виносити окремо. Власне, нещодавно на Sport.ua був окремий серйозний текст із приводу. Шевченко викликав п'ятьох голкіперів - Пятова, Луніна, Трубіна, Бущана і Різника. Ближче до матчу з французами з п'яти залишиться три. І хто саме - можна лише припускати. Перші двоє зі списку - зараз позбавлені ігрової практики - повністю або частково, інші троє - або молоді та недосвідчені для такого рівня, або не в фаворі. Пятов був одним з тих, хто втягнув нашу збірну на Євро-2020. Як його не викликати, хоч він і не грає. Лунін - наша людина в найбільш титулованому клубі світу, як його не підтримати. Виходить парадокс: у двох з трьох воротарів на березневі матчі збірних практично буде відсутня ігрова практика. А третього, в даному випадку, можливо, першого номера збірної, доведеться вибирати між тими трьома, хто точно заслуговує місця в головній команді країни. Ну, або хоча б бути на заміні, але в підсумку двоє, схоже, пролетять повз «касу». Я ж кажу, парадокс.

Але зараз давайте поговоримо скоріше не про парадокси, а про непорозуміння, вже вибачте мене за таку різкість. На мій суб'єктивний погляд, в списку знайшлося місце для деяких гравців, які туди потрапили волею випадку. Олександр Тимчик - практично півроку без ігрової практики, Артем Бесєдін - подібна проблема, хоч і почав грати з середини лютого. Віктор Коваленко - в глибокому запасі «Аталанти», Жуніор Мораес - в глибокій депресії. Ну, або, як мінімум, на голодному гольовому пайку. Мені, взагалі-то, десь зрозумілі критерії відбору саме цих кандидатів, десь зрозумілий хід думок Шевченка з цього приводу. Тільки ось цей хід я б назвав шляхом найменшого опору. Типу «ну зараз подивлюся, хто закриває проблемні позиції в двох провідних клубах» (Коваленко все одно поки залишається в цій парадигмі). Це теж спосіб вирішення завдання. Але це та простота, яка часом гірша за крадіжку. Ставлю ще раз запитання, яке ставив восени минулого року: чому в збірній немає жодного гравця «Зорі»? Та й «Десна» представлена ​​чомусь лише одним Коноплею.

Це я так «незворушно» перейшов до теми «кого можна було б викликати, але кого не викликали». Єгор Назарина, Віталій Вернидуб, Дмитро Іванисеня, Владлен Юрченко, Владислав Кочергін: мені здається, кожен з цього переліку міг би претендувати на потрапляння в список, міг би «змагатися» і за рівнем майстерності, і особливо за ігровим досвідом зі своїми колегами, які там опинилися. Але Андрій Миколайович чомусь впритул не помічає підопічних Скрипника, які поставили на вуха і «Шахтар», і фактично всю УПЛ.

Чому не дати хоча б теоретичний шанс Владу Кулачу з «Ворскли»? Він молодший за Мораеса, результативніший за Бесєдіна. Хіба не так? Може, варто було б заграти за першу команду Георгія Цитаїшвілі з тієї ж «Ворскли»: навряд чи потрібно розкидатися кадрами, навіть якщо на цій позиції поки є хороший вибір. Як показувала неодноразово практика, сьогодні він є, а завтра шкребем по засіках.

Може, варто було б спробувати когось із «Олександрії»: Кирила Ковальця, Валерія Лучкевича, Романа Вантуха. Нє? А як стосовно Мар'яна Шведа чи Івана Петряка? Теж збиті молоді льотчики? А динамівця Попова немає, тому що зараз у нього травма, чи з інших міркувань?

Ну і, нарешті, головна претензія: чому не викликаний Віталій Буяльський? Знову-таки, я розумію тренерську довіру до «своїх» гравців, яким десь потрібно довіряти і тоді, коли вони цю довіру не виправдовують. Але тут же ось яка справа: Буяльський - однозначно кращий футболіст УПЛ станом на зараз. Як його можна ігнорувати? Ну, напевно, ніяк, якщо дивитися на речі об'єктивно. Тим більше, що «двері в збірну відкриті для всіх». Стало бути, питання в необ'єктивності тренера? Чи між ними дійсно чорна кішка пробігла?

Загалом, заварив кашу своїм списком Андрій Миколайович. Відповідальний за результат - звичайно ж, він, тому має право на свою точку зору. І якщо потрібний результат буде, то всі ці питання - як мінімум в порожнечу. Але якщо раптом не буде?

Так, я розумію, що цей список розширений, і до 24 березня (перша гра відбору - проти Франції) головний тренер «синьо-жовтої» збірної точно його перетасує на користь зменшення. Але все одно не покидає відчуття, що в підсумку до збірної потраплять не всі найсильніші на даний момент гравці. І навпаки - всі найсильніші на даний момент до неї не потраплять...