Команди Суперліги, які зникли з баскетбольного небосхилу України

За 28 років Незалежності України в баскетбольній Суперлізі (до 1997 року - Вища ліга) встигли пограти більше 30-ти колективів із різних міст держави. Із старожилів, які приймали участь ще в першому чемпіонаті, лишилося лише три команди: МБК «Миколаїв», «Дніпро» (Дніпропетровськ) та київський «Будівельник». На жаль, окрім цих «динозаврів» нашого баскетболу, більшість клубів припинили своє існування. В основному через фінансові негаразди чи реорганізувалися, змінивши назви, проте залишили про себе яскраві спогади в пам'яті багатьох уболівальників.

Сьогодні згадаємо про команди, які свого часу мали потужну фінансову підтримку, здобували медалі чемпіонату, Кубок України, але, втративши своїх спонсорів, припинили своє існування.

1.«Азовмаш» (Маріуполь)

Здобутки:

Чемпіон України (7): 2003, 2004, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010
Віце-чемпіон (3): 2005, 2012, 2013
Бронзовий призер (3): 2001, 2002, 2014
Кубок України (5): 2002, 2003, 2006, 2008, 2009
Фіналіст Кубка Виклику ФІБА: 2007

Безумовно, «Азовмаш» (колись «Азовбаскет») - одна з найсамобутніших і найуспішніших команд української Суперліги. Маріупольці були грандом нашого баскетболу в двотисячних. У період з 2001-го по 2010-й роки колектив із берегів Азовського моря 7 разів ставав чемпіоном країни та 5 разів здобував Кубок. Прізвища гравців на кшталт Халіда Ель-Аміна, Діжона Томпсона, Панайотіса Ліаделіса, екс-капітна національної збірної Сергія Ліщука та легендарного тренера чемпіонів Рімаса Гірскіса були у всіх на вустах, адже тоді по телебаченню транслювалися майже всі ігри команди в чемпіонаті та Єврокубках. На європейській арені «Азовмаш» теж був на видних ролях.

У сезоні 2006/2007 маріупольці дісталися фіналу Кубка виклику, де в драматичній боротьбі поступилися іспанській «Жироні» - 72:79. На жаль, після смерті багаторічного президента та мецената клуба Олександра Савчука в 2012-му році фінансовий стан справ «азовців» різко погіршився. Через деякий час, в сезоні 2013/2014 років, здобувши наостанок «бронзові» медалі чемпіонату, клуб офіційно припинив своє існування. Наразі правонаступником «Азовмашу» є БК «Маріуполь», який виступає у Вищій баскетбольній лізі України, але до лаврів свого попередника йому ще ой як далеко.

2. БК «Київ»

Здобутки:

Чемпіон (2): 2000, 2005
Віце-чемпіон (6): 2001, 2002, 2004, 2006, 2007, 2008
Бронзовий призер (1): 2003
Кубок України (1): 2007
Срібний призер Кубку Виклику ФІБА: 2005
Бронзовий призер Кубку Виклику ФІБА: 2006

Головний конкурент маріупольського «Азовмаша» на внутрішній арені в двотисячні роки - БК «Київ», на баскетбольній мапі України з'явився в 1999-му році за сприяння легендарного Олександра Волкова. Кияни в дебютному сезоні 1999/2000 відразу ж стали чемпіонами України , здолавши у фіналі плей-оф найсильнішу команду двох попередніх років - МБК «Одесу». Маючи солідну фінансову підтримку з боку спонсорів, БК «Київ» запрошував до свого складу потужних легіонерів. Наведемо прізвища таких майстрів баскетболу, як Ламар Грір, Куртіс Маккантс, Крешимір Лончар, Ратко Варда, Горан Ніколіч, Яніс Януліс та інші. Олександр Волков, як почесний президент киян, також посприяв запрошеню до керма команди першого тренера із дальнього зарубіжжя - італійця Ренато Паскуале. Саме з іменем останнього пов'язані найбільші досягнення «вовків». Під керівництвом апенінця (2003-2006 роки) кияни здобули друге чемпіонство в історії (2005) і двічі в єврокубках доходили до фіналу чотирьох Кубку виклику ФІБА, здобувши срібні нагороди в 2005-му і «бронзу» 2006-го. Після того «вовки» здобули Кубок України (2007) і тричі стали другими в Суперлізі (2006, 2007, 2008). Надалі вектор розвитку клубу помінявся в бік виховання своїх баскетболістів. На жаль, цей вимушений крок дивідендів команді не дав. На перші ролі в Суперлізі вийшли інші колективи з більшим бюджетом і завданнями і в 2015-му році БК «Київ» був розформований.

3. БК «Донецьк»

Здобутки:

Чемпіон (1): 2012
Віце-чемпіон (2): 2009, 2011

У 2006-му році за ініціативою Валерія Плеханова, який виступив засновником, а також зайняв пости президента і граючого тренера, був заснований БК «Донецьк». «Тигри» у найкоротші терміни подолали шлях від Першої ліги до Суперліги, де відразу ж кинули виклик фаворитам турніру. На пост головного тренера команди був запрошений латвійський спеціаліст Ігорс Міглінієкс. Команду поповнили ряд американських легіонерів, включаючи 23-річного Пі Джей Такера, який мав досвід виступів в НБА (до слова, він і наразі виступає в найсильнішій баскетбольній лізі світу за «Х'юстон Рокетс»). Хороше фінансування, відомий тренер і зірковий за мірками тодішньої Суперліги склад - стали головним чинником того, що в дебютному сезоні донеччани взяли «срібло» чемпіонату України. А через рік на «тигрів» чекав удар. У зв'язку із фінансовими проблемами БК «Донецьк» знявся із змагань, хоча перебував на той момент на другому місці в турнірній таблиці. Незважаючи на цей неприємний момент в історії, донецький клуб не розпався і взяв участь в наступних чемпіонатах. Спочатку в сезоні 2010/2011 року донечани знову задовольнилися срібними медалями, а вже в 2012-му році під керівництвом серба Саші Обрадовіча БК «Донецьк» став чемпіоном України. У фінальній серії «тигри» з рахунком 4:0 здолали багаторічного гранда нашого баскетболу - БК «Азовмаш». На жаль, у зв'язку з бойовими діями на Донеччині, влітку 2014-го року БК «Донецьк» змушений був припинити своє існування.

4. БК «Денді-Баскет» (Київ)

Здобутки:
Віце-чемпіон (4): 1994, 1995, 2019, 2020
Бронзовий призер (2): 1996, 1997

Одним із лідерів українського баскетболу початку-середини 90-х був київський «Денді-Баскет». Команда була заснована у 1992-му році нинішнім Президентом Федерації баскетболу України Михайлом Бродським під оригінальною назвою «Маккабі-Денді» (компанія «Денді» тривалий час була спонсором команди). Згодом, у серпні 1996-го команду перейменували на більш звичну для вболівальницького вуха назву - БК «Денді-Баскет». За шість років свого існування кияни двічі здобували срібні нагороди чемпіонату та стільки ж були третіми в турнірній таблиці. В клубі грали такі зірки українського баскетболу, як граючий тренер Андрій Подковиров, Євген Мурзін, В'ячеслав Євстратенко, Дмитро Базелевський тощо. Окрім того, Михайло Бродський запросив до Києва одних із найперших легіонерів у нашому чемпіонаті - сербів Слободана Шліванчаніна та Душана Савіча. Маючи солідну фінансову підтримку та потужний «ростер», «Денді-Баскет» представляв Україну і на міжнародній арені. Хоч якихось успіхів там «дендівці» не здобули, але в третьому раунді Кубка Європи здолали свого надпринципового суперника у внутрішній першості - київський «Будівельник» (118:91 і 101:95), що на той час для молодого клубу щось на грані фантастики, адже в чемпіонаті «Будівельник» фактично не помічав опору з боку своїх опонентів. У зв'язку з політичною діяльністю Михайла Бродського у власника «Денді-Баскета» з'явилися проблеми у веденні бізнесу і команду стало утримувати значно важче. Кияни в останному сезоні в еліті в 1997/1998 році посіли п'яте місце, але по закінченню чемпіонату команда розпалася. У листопаді 2017 року клуб відновився, і була створена нова команда під назвою «Київ-Баскет».

5. БК «Шахтар»

Здобутки:

Віце-чемпіон (1): 1996
Бронзовий призер (1): 1995

Ще один представник Донбасу із нашого списку, який канув у лету - БК «Шахтар». «Гірники» повністю зруйнували стереотип, що на Донбасі, окрім футбольного «Шахтаря» не може бути нікого другого. Хоча, варто зазначити, перспективи баскетбольного «Шахтаря» в перші роки незалежності виглядали зовсім не райдужними, на відміну від футбольних «братів» по назві, яких фінансував Олександр Брагін. Утім, усе змінилося в 1993-му, коли клуб під свою опіку взяв бізнесмен Олександр Шведченко, який запросив на роль тренера відомого спеціаліста Владислава Пустогарова, який тренував луганський «Спартак». «Коуч» вирішив створити кістяк з перевірених людей. Зокрема, він забрав з собою з Луганська лідера «Спартака» - розігрувача Олександра Кравченка. Разом з тим, за домовленістю з Шведченком, шахтарська молодь посилила луганський клуб. Так, в «Спартаку» з'явилися Владислав Мартинов, Володимир Гуртовий, Ігор Васильченко тощо.

Що цікаво, донеччани запросто могли дозволити собі проводити збори в США, граючи з місцевими університетськими командами. І це принесло свої плоди відразу ж. У сезоні 1994/95 року «шахтарі» здобули «бронзові нагороди чемпіонату. Утім, бронзові нагороди не задовольнили амбіцій президента і на пост головного тренера був запрошений латвійський спецаліст Арманд Крауліньш, що відразу дало свої дивіденди. Донеччани мали всі шанси здобути перше «золото» в історії незалежної України в сезоні 1995/1996. Утім, незадовго до фінальної серії проти київського «Будівельника», 28 березня 1996-го року, в Києві застрелили президента і головного мецената команди Олександра Шведченка. Цей факт не міг не відобразитися на морально-психологічному стані гравців «Шахтаря» і у фіналі плей-оф донеччани поступилися тодішньому гегемону українського баскетболу - київському «Будівельнику», задовольнившись срібними медалями першості. Після смерті свого президента, донецька команда у фінансовому стані не бідувала, але нагород не здобувала. За кілька тижнів до початку чемпіонату 2002/2003, коли команда перебувала на зборі в Алушті, президент клубу Ігор Мартиненко повідомив, що «Шахтар» припиняє своє існування. Причина - фінансувати команду відмовилися два спонсори, а решта взяти на себе повні витрати відмовилися.

6. ЦСКА/БК ВППО/СКА (Київ)

Здобутки:

Кубок України (2): 1997, 1999
Віце-чемпіон (2): 1993, 1999
Бронзовий призер (1): 2000

Київський ЦСКА - один із найстаріших клубів України, заснований ще далекого 1946-го року. За радянських часів столичні баскетболісти чотири рази ставали чемпіонами УРСР, але на найвищому рівні майстрів лаврів так і не здобули. А от після здобуття Незалежності Україною в 1991-му році відразу ж став одним із лідерів вітчизняного баскетболу початку 90-х кінця 2000-х. Після 4-го місця дебютного розіграшу чемпіонату України вже в наступній першості команда з Києва «вистрелила». БК ЦСКА, де лідерами були такі відомі баскетболісти 90-х, як Олег Рубан та Ігор Ватажок, здобула срібні нагороди тоді ще Вищої ліги, поступившись «золотом» лише «Будівельнику». Надалі оберти кияни трохи скинули, але в 1997-му році ЦСКА значно додав, здобувши вперше в історії Кубок України, обігравши у фіналі «Денді-Баскет». Остання яскрава сторінка армійського клубу пов'язана з приходом на пост головного тренера команди в 1998-му році Андрія Подковирова. Разом з тренером в ЦСКА тоді прийшла група висококласних виконавців на чолі з Ігорем Харченком, Ігорем Молчановим та молодим Віктором Кобзистим.

Першим серйозним трофеєм під керівництвом Подковирова стала друга в історії перемога армійців в Кубку України -1999. На додачу кияни здобули срібло в чемпіонаті - у фіналі ЦСКА поступився МБК «Одеса». Ці успіхи на внутрішній арені дозволили підопічним Андрія Подковирова стартувати в сезоні 1999/2000-го років в другому за значущістю єврокубковому турнірі - Кубку Корача. Армійці і там не пасли задніх, по черзі обігравши російський «Урал-Ґрейт», польський «Анвіл», литовський «Паневежіс» та французький «Нансі». Лише в 1/8 фіналу ЦСКА поступився одному з головних фаворитів змагань - французькому «Ліможу», який у підсумку й став володарем трофею. Той феєричний сезон ЦСКА завершив бронзою національного чемпіонату. Надалі результати титулованої команди пішли на спад через звичні для нашого баскетболу обставини - брак фінансування. Клуб декілька разів змінював назву і залишив Суперлігу, а в 2005-му завершилася яскрава сторінка колись самобутнього колективу.

7. «Спартак» (Луганськ)

Здобутки:

Бронзовий призер (1): 1993

На початку 90-х луганчани по праву носили титул «грози авторитетів». БК «Спартак» був одним з небагатьох у той час, кому було під силу обіграти зірковий київський «Будівельник» - базову команду збірної України. Вже в дебютній першості підопічні Владислава Пустогарова зуміли здобути «бронзові» нагороди чемпіонату України, пропустивши вперед лише вищезгаданй «будівельників» і МБК «Миколаїв». Що цікаво, «спартаківці» обіграли киян у всіх чотирьох зустрічах турніру, чого не вдалося зробити в 90-х роках жодній з команд Суперліги. Третє місце в національній першості дало право луганчанам дебютувати в Єврокубку - Кубку Корача, але особливих успіхів там вони не здобули.

Після вдалого сезону, здавалося, команда й надалі боротиметься за високі місця, але «луганська казка» швидко закінчилася. Клуб залишив головний коваль успіху «спартаківців» - Владислав Пустогаров, очоливши більш заможний «Шахтар». Команда в наступному сезоні ледь не повторила минулорічний успіх, посівши 4-те місце в турнірній таблиці , але потім ресурсів для боротьби із грандами не вистачало. Навіть повернення Владислав Пустогарова до команди, який фактично виконував обов'язки тренера та президента, вкладаючи власні кошти в рідний клуб, не врятувало колектив від розвалу. Сезон 1998/1999 років став для «Спартака» останнім в Суперлізі. У 1999-му році БК «Спартак» через відсутність фінансування зник з баскетбольної мапи України.