У Шахтарі нікому замінити Тайсона. Відхід бразильця може посилити кризу

У нинішньому сезоні все частіше й частіше зустрічаються думки про те, що колишні лідери «Шахтаря» не здатні продовжувати тягнути на собі команду до успіху. Серед тих, кого поспішають «списати на берег», є і один з культових бразильських легіонерів УПЛ останнього десятиліття - Тайсон.

32-річний бразилець в поточному розіграші УПЛ дійсно істотно здав, але настільки однозначний висновок може напрошуватися тільки у тому випадку, якщо ми порівнюємо статистику забитих м'ячів Тайсона в минулому чемпіонаті і нинішньому. По більшості інших компонентів досвідчений вінгер продовжує залишатися одним з кращих в УПЛ, та й в самому «Шахтарі». Навіть такий Тайсон, якого багато хто називає невмотивованим, продовжує відігравати важливу роль в командних діях «гірників».

Розмови про непотрібність Тайсона «Шахтарю» з'явилися на тлі прогресу Манора Соломона, який досить яскраво проводить нинішній сезон, і з двома забитими м'ячами в активі є найкращим бомбардиром «гірників» в нинішньому розіграші Ліги чемпіонів. Однак в буквальному сенсі порівнювати зараз Тайсона і Соломона - заняття не зовсім коректне.

Справа в тому, що через кадрову кризу, з якою по ходу сезону зіткнувся «Шахтар», тренерський штаб Луїша Каштру часто змушений ставити тих чи інших футболістів на не зовсім звичні для них позиції. Скажімо, той таки Тайсон вже закривав не тільки лівий фланг атаки, але й центральну зону під нападником, а також за відсутності Жуніора Мораеса виконував функції центрфорварда. Соломон же переважно був задіяний Каштру на лівому фланзі атаки, лише зрідка переходячи на праву «бровку», де він також відчуває себе цілком комфортно.

Іншими словами, порівнюючи ігрові показники Соломона і Тайсона прямо зараз, потрібно розуміти, хто і яку роботу виконував на полі, і наскільки вона незвична була для того чи іншого футболіста. Але навіть при таких розкладах, ігрова статистика бразильця прямо зараз в більшості показників виглядає презентабельніше, ніж у молодого ізраїльтянина.

По суті, Соломон має певну перевагу в цифрах над Тайсоном виключно в показниках, пов'язаних з індивідуальною грою. У ізраїльтянина більше число обведень в середньому за 90 хвилин, краща статистика єдиноборств, і звичайно ж, результативних дій (голів і асистів).

При цьому, 21-річний Манор однозначно поступається Тайсону в кількості виконаної роботи на полі, що в основному пов'язане з показниками, які характеризують гру в пас. Тут бразилець однозначно має перевагу над конкурентом, причому по передачах у штрафний майданчик і останню третину вона обчислюється в рази. Саме цей компонент гри найчастіше залишається поза сферою уваги вболівальника, який фокусується на забитих м'ячах, результативних передачах, або, навпаки, гольових помилках. Але ж Тайсон за статистикою ще й удвічі більше, ніж Соломон, здійснює відборів та підбирань м'яча, в тому числі, вступаючи в активну протидію опонентам на чужій половині поля.

Домогтися такої хорошої інтеграції в командну гру, і отримати настільки значиму роль в ній, будь-якому футболісту, крім природного в таких випадках таланту, допомагає тільки час перебування в клубі. Тайсон після від'їзду з табору «гірників» Генріха Мхітаряна, Дугласа Кости і Алекса Тейшейри поступово перетворився на того, ким він був для «Шахтаря» в останні роки - лідера атак, який веде команду за собою практично в будь-яких ситуаціях.

Можливо, що саме найкращого Тайсона і не вистачило «Шахтарю» в катастрофічних протистояннях з менхенгладбахською «Боруссією». Коли фахівці зараз розбирають можливі помилки тренерського штабу «гірників» в тих матчах, мало хто говорить про те, що вихід Тайсона в домашній провальній битві з німцями (0:6) на позиції центрального нападника - це і є один з ключових промахів Луїша Каштру.

Справа в тому, що позиція центрального нападника довгий час в «Шахтарі» не була системоутворюючою. Важливу роль в останні роки там грали такі футболісти, як Луїс Адріано або Факундо Феррейра. Їхнє завдання полягало в тому, щоб стягувати на себе опонентів, звільняючи тим самим вільні зони для вривання вінгерів. Саме забіги з м'ячем - одна з кращих якостей Тайсона, яку він в повній мірі міг реалізувати, виходячи на фланзі, і маючи попереду футболіста, що активно збирає навколо себе суперників.

Коли Тайсон сам опинився в ролі центрфорварда, то в буквальному сенсі провалився. За відведений йому один тайм бразилець проти «Боруссії» в Києві відзначився лише одним забігом з м'ячем, і жодного разу не торкнувся м'яча в штрафному суперника. Щоб зрозуміти драматизм ситуації і те, чого позбувся «Шахтар», перевівши Тайсона з лівого флангу атаки на позицію центрфорварда, відзначимо, що в минулому розіграші Ліги чемпіонів бразилець в середньому здійснював по 7,1 забігів за гру, а також відзначався 2,1 дотиками м'яча в штрафному.

При цьому, важливо відзначати ось що. З «Боруссією» донеччани постаралися зіграти в свій футбол, що особливо підкреслював Каштру після поєдинку у Німеччині. «Гірники» робили акцент на володіння м'ячем, розіграш комбінацій, і вихід з оборони в атаку через пас. Саме в таку гру Тайсон інтегрований і готовий до неї набагато краще, ніж Соломон, який поки що більше дивує індивідуальними скіллами. Ізраїльтянин проти «Боруссії» за 154 хвилини сумарного ігрового часу в двох матчах відзначився лише одним забігом з м'ячем і жодного разу не доторкнувся до нього в штрафному суперника. Проте в двох іграх з «Реалом» (113 хвилин) на рахунку Манора відразу 4 забіги і 3 торкання! Про що це говорить? Вірно, про набагато кращу орієнтованість та заточеність Соломона під контратакувальний футбол «Шахтаря» в єврокубках.

Поки Соломон не готовий бути для «Шахтаря» тим, ким є Тайсон. Ізраїльтянин, безумовно, прогресує, але він знаходиться лише на шляху до кращого розуміння і прийняття базових принципів організації гри «гірників». З цієї причини Манор куди краще виглядає в тих ситуаціях, коли донеччани відходять від звичної гри, і роблять акцент на інших моментах.

Ймовірно, прекрасно усвідомлюють це і в тренерському штабі «гірників», і в керівництві клубу. З цієї причини, вочевидь, Тайсона не відпустили до Італії (за чутками, більш ніж предметний інтерес до бразильця був з боку «Мілана», який давав цілком пристойні 15-20 мільйонів за досвідченого вінгера), і навряд чи підуть на поводу в січні, якщо екс-капітан команди знову попроситься на батьківщину.

Зараз Тайсон, нехай навіть невмотивований на думку багатьох, виконує дуже важливу функцію в «Шахтарі». Для того ж Соломона він є зразком, до якого слід прагнути, щоб в майбутньому вже про ізраїльтянина говорили, як про одного з системоутворюючих футболістів донецької команди. Маючи під рукою Тайсона, Луїшу Каштру не доведеться на словах що-небудь пояснювати Манору або іншим молодим кандидатам - перед їхніми очима буде конкретний приклад з конкретними функціями, виконуючи які, можна вибитися на вершину.

Напевно, тому «Шахтар» навіть готовий до безкоштовного відходу Тайсона наступним літом. Це також буде свого роду інвестицією в майбутнє команди, і розвиток того ж Соломона. Тим більше, що в буквальному сенсі Тайсон напевно повністю відпрацював всі вкладені в нього кошти, принісши «Шахтарю» чимало важливих перемог, а з ними й трофеїв.

Зараз «гірники» знаходяться на тому відрізку шляху, коли для продовження великого плавання потрібно пересісти зі старої доброї шлюпки, яка допомагала подолати колишню чималу дистанцію, в новий наспіх зроблений корабель, обтісувати й доводити до розуму який доведеться вже по ходу. Вкрай важливо в цій ситуації не забаритися, але й не поквапитися. Якщо все станеться вчасно, то сторони розійдуться по різних маршрутах, отримавши максимум користі одна від одної. Однак будь-який поспішний висновок або рішення можуть лише посилити кризу, про існування якої щосили заговорили після 0:10 в двох матчах від «Боруссії»...