Скрипник і Зоря: на місці кроком руш!

«Намагалися, розмовляли, тренувалися, старалися увійти в гру правильно. Але коли знову на початку матчу пропускаємо м'ячі - це вже починає дратувати» - це слова головного тренера «Зорі» Віктора Скрипника після програного начисто матчу Ліги Європи проти АЕКа.

Ці слова, втім, як і вся його післяматчева прес-конференція, однозначно наводять на думку, що тренер луганців дає адекватну оцінку тому, що сталося. Після гри з «Лестером» Віктор Анатолійович говорив, що, мовляв, «ми не були хлопчиками для биття» і що, мовляв, все ще попереду, після «Браги» наставник стверджував, що не має «великих претензій до команди», тепер ось фактично визнає, що майже нічого не виходить. І ось що цікаво: Скрипник не баламутить з цього приводу, не намагається видавати бажане за дійсне, він дійсно щирий у своєму нерозумінні. Пам'ятаєте його вираз обличчя після того, як рахунок в грі з бронзовими призерами чемпіонату Греції став 0:3? Віктор навіть перестав жувати жуйку, а в погляді читався таке відчужений подив, нерозуміння...

За словами очевидців тренувального процесу, на «позакласних» заняттях у футболістів «Зорі» виходить практично все. Але от коли справа доходить до «контрольної роботи», то «знову двійка».

Розібратися в тому, що відбувається нескладно, з одного боку. Тому що чимало причин ігрової кризи «Зорі» і стагнації її головного тренера лежать на поверхні. Але є і такі моменти, про які ми можемо тільки здогадуватися. А то і зовсім не знати.

***

Щоб докопатися до самого «фундаменту» проблеми, давайте підемо від простого до складного. Отже, очевидним фактом є серйозний кадровий недобір в команді. У міжсезоння «Зорю» з різних причин покинули відразу чотири не просто гравці основного складу, а футболісти, що визначають ігровий стиль колективу. Мова, як ви розумієте, про Тимчика, Михайличенка, Чеберка і Леднєва. Якщо в цей список додати і Русина, який пішов трохи раніше, вийде мінус півкоманди. Остання трансферна кампанія «Зорі» виявилася однією з найгірших за останні три роки. З претензією на основний склад з новачків можна згадати, хіба що, Фаворова, та й того - з натяжкою: екс-капітан «Десни» на новому місці стартував жваво, але так само швидко і здав.

Решта поповнення - з когорти «щоб було». Та щоб посилити і без того серйозну роль в клубі відомому вітчизняному агенту Вадиму Шаблію. Плюс до всього - травми. В даному випадку якщо випадуть два гравці, вже проблема. Не було через пошкодження Абу Ханни і Громова, і Скрипник гарячково латав проломи не надто якісним підручним матеріалом. У зв'язку з цим потрібно визнати, що «Зоря» і близько не має «честолюбних дублерів», які, як виявилося, є у «Шахтаря» і «Динамо». Тренер луганчан був змушений ставити на місце лівого захисника гравця атакуючого плану Хомченовського, а на місце центрбека - опорника Цвека. Весь цей клубок кадрових проблем не міг не позначитися на результатах команди. І він позначився. Причому не тільки на міжнародній арені, а й на внутрішній.

З цього приводу виникає цілком логічне запитання: а хіба Скрипник чи клубне керівництво не бачили, що після відходу лідерів «тили» оголилися, і команді потрібна свіжа і кваліфікована кров? Відповім відразу без пересудів: бачили, знали, розуміли. Але в підсумку вийшло так, як вийшло. Чому не вийшло краще? Теж все просто: відповідь «зарита» у літньому міжсезонні. Ну, ви пам'ятаєте тренерську «сагу» в «Зорі»: як Скрипник почав збиратися було в «Динамо», потім в «Дніпро-1», як на зміну Віктору Анатолійовичу майже вже прийшов Олександр Бабич, який начебто навіть провів тренування, але в підсумку Скрипник так нікуди і не пішов. І це як раз той випадок, коли «ложечки знайшлися, але осад залишився».

Після тих мук і торохкань відносини головного тренера «Зорі» Віктора Скрипника і президента луганського клубу Євгена Геллера зіпсувалися по саме «не можу». Євген Борисович так і не зміг пробачити Віктора Анатолійовича за «зраду», що майже трапилася. Більш того, Геллер настільки охолонув до свого «дітища», що, за наполегливими чутками, перестав вкладати в клуб гроші. Главу «Зорі» швидше побачиш на матчах київського «Динамо», а ось на поєдинках своїх підопічних ви його навряд чи зараз знайдете. За словами найближчого оточення президента «Зорі», Геллер вважає, що клуб не повинен функціонувати за рахунок чиїхось подачок, а повинен жити на зароблені власним «горбом» кошти. Тому головним джерелом фінансування в клубі були трансфери: гроші від продажу «ліквідного товару» йшли на зарплати. А оскільки з продажами у «Зорі» справа поставлена, все-таки, не так, як в «Бенфіці» або «Порту», ​​часом доводилося чекати заробленого до чотирьох місяців. Власне, ось цей не надто приємний нюанс і змусив Скрипника дивитися «наліво».

Чому ж тоді Геллер не звільнив Скрипника перед початком нового сезону, адже можливість і привід були? Так, привід дійсно був. Але ось можливість... Справа в тому, що контракт між сторонами підписаний на три роки - до літа 2022-го. І трудовий договір Віктора Анатолійовича - це не якась там «джентльменська угода», а серйозний юридичний документ, який зареєстрований, подейкують, і в Німеччині теж. Нібито німецький агент Скрипника постарався. Загалом, якщо розірвати цей контракт в односторонньому порядку, тобто з боку клубу, Скрипнику відомством Геллера довелося б заплатити майже мільйон євро неустойки. «Воно нам треба»? - приблизно так подумав президент «Зорі», і вирішив залишити Скрипника і на нинішній сезон. Більш того, подейкують, що президент і тренер, котрі побили горщики, таки порозумілися, але від колишньої ідилії вже не залишилося і сліду. Тому і доводиться Віктору Анатолійовичу відшукувати дуже-дуже внутрішні резерви.

***

Але, як ви розумієте, справа аж ніяк не тільки в зіпсованій комунікації чи проваленій трансферній кампанії. Проблема і в Скрипнику теж. Причому проблема чимала. Протягом минулого сезону тренер «Зорі» наочно показав, що вміє поставити своїй команді швидкий, зрілий і атакуючий футбол. Високим пресингом «Зоря» змітала майже всіх своїх суперників, включаючи і двох наших грандів. Непогано виглядала «Зоря» і в кваліфікації Ліги Європи, де була зупинена за крок до групи «Еспаньолом». Підсумкове третє місце в УПЛ, а по ходу «п'єси» - і реальні наміри на друге зробили тренера «Зорі» на нашому затхлому футбольному болоті такою собі копією Брендана Роджерса, ковтком свіжого повітря.

Однак, чим далі в ліс, тим свіже повітря поступово розсіювалося. Отримавши в результаті після всіх пертурбацій в своє управління команду нітрохи не кращу за «Олександрію» або «Колос», тренер «Зорі» теж перестав бути особливим. Відсутність гнучкості - ось головна до нього претензія. Особливо в єврокубках. Його б'ють, потім знову, а потім ще, причому боляче і по справі, а він носиться зі своїми закостенілими 4-3-1-2, як Арсен Венгер зі своїм бажанням змінити правило фіксації офсайду. Та поміняй ти хоч щось, хоч якось, дивись, і не програли хоча б АЕКу. Але все залишається на колишньому місці. І тренер «Зорі» з щирим подивом дивиться, як його команду рвуть на клапті абсолютно нічим не примітні вояжери з Еллади...

Який вихід із ситуації? Ну, якщо прибрати головного тренера «Зорі» дуже непросто, та й його успішний багаж минулого сезону все ще, як та залікова книжка, продовжує грати на його користь, потрібно дати йому ще шанс. Так, євросезон вже не врятувати, адже про вихід в євровесну довелося забути вже після гри з «Брагою», але, може бути, отримавши невеликий перепочинок (через вікно для матчів збірних), Скрипник зможе перебудувати гру і здобути зі своїми підопічними хоч якісь очки, щоб врятувати змагальне лице.

Хоча, якщо чесно, у віддаленій перспективі я вже не дуже вірю в цього тренера саме в цій команді. Не вірю в силу того, про що було сказано вище. А ще й тому, що наступний сезон Скрипнику-тренеру майже завжди давався важче, ніж попередній. Згадайте, як він жваво почав в Бундеслізі з «Вердером» в жовтні 2014-го, і як безславно закінчив з «музикантами» у вересні 2016- го. Напевно, Вікторові Анатолійовичу ще дійсно не вистачає чогось такого, що не дозволяє йому вважатися топ-наставником. Можливо, з роками це пройде. І прийде не тільки досвід, але і чуйка. І я б дуже хотів, щоб було саме так.

Але поки що найкращий тренер минулого сезону загубився десь в степах між Запоріжжям і Дніпром, і разом зі своєю командою наполегливо тренує ходьбу на місці.