Топ-10 грузинів в історії чемпіонатів України

Гарячі кавказькі хлопці принесли в наш чемпіонат багато сонця, емоцій, філігранної техніки та надійності. Дуже складно було вибрати з них десять найкращих, так як за весь час проведення чемпіонатів України футболістів з Грузії у нас виступало більше сотні. Але ми постаралися зібрати вершки з цієї гримучої суміші.

10. Васил Гігіадзе

Клуби: «Таврія», «Кривбас», «Нафтовик»
Роки кар'єри: 2000-2011

Головна команда в кар'єрі Гігіадзе - «Таврія». У сімферопольський клуб грузинський форвард потрапив, узагалі-то, випадково. Він був на перегляді в московському «Торпедо» і вже майже підписав контракт, але в останній момент сторони не змогли домовитися про особисті умови. До Грузії Васил не захотів повертатися, тому відгукнувся на першу ж пропозицію. Цим варіантом виявилася українська «Таврія».

У свій перший прихід до Сімферополя Гігіадзе став зразу ж гравцем основи, чимало забивав. І дуже швидко став капітаном команди. На рік відлучився в чемпіонат Росії, але потім знову повернувся в «Таврію». Йому пропонували залишитися в сімферопольському колективі і далі, але він зважився поміняти обстановку і перейшов у «Кривбас», де теж був гравцем основи. Після Кривого Рогу на рік відлучився в «Нафтовик», після чого знову повернувся в «Таврію», з якою виграв Кубок України. Кращий пенальтист в історії чемпіонатів України - 27 м'ячів.

9. Гоча Джамараулі

Клуб: «Металург» Д.
Роки кар'єри: 2002-2005

У донецький «Металург» переходив в статусі капітана збірної Грузії, гравця основи турецького «Трабзонспора» і зірки швейцарського «Цюріха». За першими ж матчами за «металургів» стало зрозуміло, чому Гочу настільки цінували на попередніх «робочих місцях». За вмінням бачити поле, віддати останню передачу, виконати штрафний удар його можна було ставити в один ряд з Белькевичем і Рикуном. Через пару тижнів перебування в «Металурзі», Гоча був обраний капітаном команди. Єдине його слабке місце - відсутність належної швидкості. Та ще схильність до травм. У складі «Металурга» став дворазовим бронзовим призером чемпіонату України.

8. Лаша Джакобія

Клуби: «Металіст», «Арсенал» К., «Говерла»
Роки кар'єри: 2004-2012

Яскравий приклад того, як талант може погубити хронічна травма. І не менш яскравий приклад, як воля і характер допоможуть подолати негаразди. У ранній юності Джакобія перебрався на Захід, в чемпіонат Бельгії. Там у нього вийшло непогано про себе заявити: багато забивав, на нього сподівалися. Але отримав серйозну травму - порвав м'яз. Ця травма надалі переслідувала всю його кар'єру. Через травми Лаша не зміг закріпитися ні в бельгійському «Алсті», ні у французькому «ПСЖ» (так-так, саме там). Після спроб знайти своє щастя в Західній Європі, Джакобія перейшов у «Металіст». У харківській команді два сезони поспіль був провідним форвардом. Але з приходом в «Металіст» Мирона Маркевича втратив місце в основі. Грав в оренді в київському «Арсеналі», де теж себе непогано проявив. Остання українська команда в його кар'єрі - «Говерла», в складі якої він виграв першість Першої ліги.

7. Джаба Ліпартія

Клуби: «Зоря», «Арсенал»
Роки кар'єри: 2011-2019

2011 рік для «Зорі» був особливим. Саме в цей рік склад луганської команди поповнили троє новачків, які стали згодом знаковими фігурами для «чорно-білої» команди: Григорій Ярмаш, Дмитро Хомченовський і Джаба Ліпартія. Грузинський півзахисник швидко освоївся на новому місці і став гравцем основи. Універсальний гравець, здатний зіграти як на флангах, так і на місці атакувального півзахисника. Непогано виконував «стандарти». «Зорі» віддав шість років своєї кар'єри. За цей час став улюбленцем публіки, бронзовим призером чемпіонату України. У 2017-му залишив і луганську команду, і Україну. Через два роки повернувся в наш чемпіонат, щоб відіграти три матчі за київський «Арсенал».

6. Давид Хочолава

Клуби: «Чорноморець», «Шахтар»
Роки кар'єри: 2015 - т.ч.

У чемпіонаті України засвітився в складі «Чорноморця», за який відіграв два сезони. Молодий фактурний захисник привернув увагу футбольної громадськості, перш за все, своєю впевненою грою на «другому поверсі» і націленістю на чужі ворота. Непоганий був Давид і під час захисту власних воріт. В одеському клубі йому пропонували продовжити контракт на покращених умовах, але тут в справу втрутився «Шахтар». Донецький клуб зробив більш привабливу пропозицію, і Хочолава в квітні 2017 року підписав п'ятирічну угоду з «гірниками». У першому своєму сезоні в «Шахтарі» Давид був гравцем основи. Але згодом втратив місце в стартовій одинадцятці. На даний момент статус Хочолави в «Шахтарі» можна охарактеризувати наступним чином: гравець ротації.

5. Михайло Поцхверія

Клуби: «Зоря», «Металург» Зп., «Шахтар», «Дніпро»
Роки кар'єри: 1993 - 2000.

Якби цей хлопець стежив за спортивним режимом і повністю віддавався футболу, а не тільки тому, що «після футболу», він би досяг неймовірних висот. Але вийшло так, як вийшло. В Україні він стартував з Луганська. У «Зорі» провів півтора сезони, після чого відбув на підвищення в запорізький «Металург». У складі «металургів» Михайло діяв або на позиції форварда, або як атакуючий півзахисник. Вже тоді його відрізняв незвичайний талант: він володів хорошою швидкістю, відмінним дриблінгом, прекрасно читав гру. З «Металурга» він вирушив підкорювати Бундеслігу - в «Вердер». Але в самий останній момент трансфер зірвався - клуби не зуміли домовитися. Поцхверія повернувся в «Металург», де був безальтернативним гравцем основи. У 1996 році перейшов в «Шахтар», де теж був на перших ролях. З донеччанами виграв Кубок України і двічі срібні медалі чемпіонату. Український відрізок кар'єри завершив в «Дніпрі».

4. Автанділ Капанадзе

Клуби: «Темп», «Нива» Т
Роки кар'єри: 1993-2001

Брати-близнюки Капанадзе - Автанділ і Таріел - «розум, честь і совість» тернопільської «Ниви». Тієї, справжньої, вищолігової - середини-кінця дев'яностих років минулого століття. На двох брати Капанадзе провели більше чотирьохсот поєдинків в чемпіонатах України, забили понад сотню м'ячів. Але так як наш рейтинговий список занадто «вузький», ми вмістили в ньому лише одного з братів - Автанділа. З тієї простої причини, що він був більш яскравим, оскільки грав на вістрі атаки. Хоча починав Автанділ півзахисником. У шепетівському «Темпі» Автанділ грав лівого вінгера, його брат розташовувався на протилежному фланзі. А ось коли брати перейшли в тернопільську «Ниву», Автанділа відрядили в атаку. І на довгі роки він став головною забивною силою потужної тоді команди. За «Ниву» Автанділ відіграв шість років. І покинув команду, коли йому було вже 38 років.

3. Джаба Канкава

Клуби: «Арсенал», «Кривбас», «Дніпро»
Роки кар'єри: 2006-2015

Клуби: «Арсенал», «Кривбас», «Дніпро»
Роки кар'єри: 2006-2015

Невисокий, не особливо потужний, але дуже чіпкий і витривалий опорний півзахисник. Такий собі грузинський різновид Едгара Давідса. Його відмінні ігрові риси: вміння вибирати позицію, перекушувати чужі атаки і починати атаки своєї команди. Його перша команда в чемпіонаті України - київський «Арсенал». Він швидко став не тільки гравцем основи, але і одним з лідерів колективу. У грудні 2006 року перейшов до «Дніпра». У складі дніпропетровської команди провів довгих вісім років. Довгих і небезуспішних. У складі «дніпрян» став бронзовим і срібним призером чемпіонату України, був основною частиною того «Дніпра», який пробився до фіналу Ліги Європи в 2015 році.

А ще його можна по праву вважати рятівником Олега Гусєва. У березні 2014-го динамівський капітан отримав сильний удар в зіткненні з голкіпером «Дніпра» Денисом Бойком. Олег на деякий час втратив свідомість і проковтнув язика. Канкава надав потерпілому першу медичну допомогу, фактично врятував динамівцю життя. У серпні 2015-го покинув «Дніпро» і перейшов до французького «Реймса».

2. Георгій Деметрадзе

Клуби: «Динамо», «Металург» Д., «Арсенал» К
Роки кар'єри: 1999 - 2008

Форвард рідкісного таланту, але травми і обставини не дозволили йому повністю реалізувати потенціал. Вже на зорі своєї кар'єри, коли грав в «Фейєноорді», мав проблеми зі здоров'ям. У складі «Аланії» став кращим бомбардиром чемпіонату Росії. У київське «Динамо» його запросив особисто Валерій Лобановський. Цей трансфер обійшовся киянам в три мільйони доларів. Швидкий, технічний, нестандартний форвард повинен був на довгі роки стати обличчям динамівської атаки після відходу з клубу Шевченка і Реброва. Але повністю розкритися в столичній команді Демі не зміг. За його словами, Лобановський вимагав відпрацьовувати в захисті, а Георгій цього не хотів.

У 2001 році «Динамо» за п'ять мільйонів доларів продало Деметрадзе в «Реал Сосьєдад». Але там у нього не склалося, і невдовзі він знову повернувся в Україну. Але вже в донецький «Металург», в складі якого ставав бронзовим призером чемпіонату і кращим бомбардиром сезону. Остання зупинка в українській кар'єрі - київський «Арсенал». У 2011 році був засуджений в Грузії на шість років за участь в підпільному тоталізаторі і зв'язок з криміналом, але в кінці наступного року був амністований і вийшов на свободу.

1. Кахабер Каладзе

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 1998-2000

У складі київського «Динамо» Калазде провів лише два з половиною сезони, але вони були настільки яскравими, а він був настільки переконливим і нестандартним, що по праву займає першу сходинку в нашому рейтингу. До столиці України Каха прибув зі столиці Грузії. За тбіліське «Динамо» Каладзе дебютував у 16 ​​років. За чотири роки, проведених в цій команді, Кахабер став чотириразовим чемпіоном країни і стільки ж разів вигравав національний Кубок. На нього претендували московський «Спартак» і київське «Динамо». Каладзе зробив вибір на користь команди Лобановського. І аніскільки не пошкодував. У Валерія Васильовича Каладзе став універсальним гравцем: його запрошували з Тбілісі в статусі центрбека, в Києві він грав, найчастіше, на місці лівого захисника або опорного півзахисника. Він був жорстким і непоступливим на футбольному полі, відрізнявся високою функціональною готовністю. Умів не тільки руйнувати, але і творити. Часто підключався до атак.

У складі «Динамо» став триразовим чемпіоном і володарем Кубка України. Був основною частиною того «Динамо», яке в 1999 році зупинилося в кроці від фіналу Ліги чемпіонів. У 2001 році за 16 мільйонів євро Кахабер перейшов до «Мілана», з яким згодом виграє дві Ліги чемпіонів. Після завершення кар'єри футболіста став політиком. На даний момент - мер Тбілісі.

Валерій ВАСИЛЕНКО

Читайте також:

Топ-10 сербів в історії чемпіонатів України
Топ-10 хорватів в історії чемпіонатів України
Топ-10 бразильців в історії чемпіонатів України
Топ-10 румунів в історії чемпіонатів України