Кров'ю і потом: Динамо, Минай, Липова Долина...

Кубок України не дарма вважається лише другим за значимістю вітчизняним трофеєм. В першу чергу тому, що якщо ти не «Шахтар» чи «Динамо», то «ловити» тобі в цьому турнірі практично нічого, тому що приз, як правило, розігрують два наших гранди в лобовому поєдинку. Але бувають і винятки з правил. Як, наприклад, в минулому році. Або сезоні нинішньому, коли «гірники» з динамівцями перетнулися на далеких підступах до фіналу. Стало бути, в інших учасників 1/8 фіналу зажевріла реальна надія пробитися у фінал, минаючи зустрічі з кимось із цієї пари. Тим більше, що минулорічний приклад «Інгульця» напевно заразливий.

***

До речі, про «Інгулець». Сенсаційний фіналіст минулого кубкового фіналу на словах (вустами його колоритного президента) стверджував, що, мовляв, в нинішньому сезоні Кубок не в пріоритеті. Типу, наше головне завдання - пошуміти в чемпіонаті першої ліги. Так це чи ні - сказати складно, однак тихим сапом команда з Петрового пробилася вже до чвертьфіналу, залишивши за бортом турніру відразу «Карпати», а тепер і «Дніпро-1». Кубкова казка «Інгульця» знову триває. Хоча назвати цей успіх виключно казкою навряд чи доречно: команда у Лавриненка укомплектована непогано. У всякому разі, майже ні в чому не поступається вчорашньому завсіднику першої ліги «Дніпру-1», який зараз переживає помітну ігрову кризу. Так що прохід петрівців до чвертьфіналу в даному випадку якщо і тягне на сенсацію, то не гучну.

Не стала громом серед ясного неба і перемога «Минаю» над «Львовом». Для клубу із Закарпаття пройти якомога далі кубковою стежкою - одне задоволення, пошана і повага, тоді як у «Львова» цей турнір навряд чи був в пріоритеті. Тут не до жиру, адже команда Мазяра зараз в такому жалюгідному стані, що їй хоча б на один фронт розподілити сили. «Городяни» зараз - хто в ліс, хто по дрова, цю команду можна залякувати. Тим більше, якщо у неї немає мотивації. А у «Миная» вона зашкалювала. Тому і результат такий. Закономірний, словом.

Напевно все добре з мотивацією було і в «Миколаєва», який в рідних стінах був не проти теж створити тиху сенсацію. Але не цього разу. «Десна» зараз об'єктивно сильніша. Причому не тільки «Миколаєва», а й доброї половини мешканців верхньої шістки УПЛ. Тому клас і побив порядок. Хоча, звичайно, назвати порядком нинішній «Миколаїв» можна досить умовно.

Як називати ще одну пару цієї стадії Кубка - «Альянс» - «Гірник-Спорт» - сказати дуже непросто. Обидві команди з нижчих дивізіонів (господарі з другої ліги, гості - з першої). І якщо представники третього за силою дивізіону країни в своїй групі йдуть серед лідерів, то команду з Горішніх Плавнів не можна назвати навіть середняком першої ліги (займає лише 12-е місце в таблиці). Так що матч між цими командами перетворювався в гру, яка, за словами одного відомого експерта, «може закінчитися з будь-яким рахунком». Вона закінчилася на користь представника другої ліги, який в божевільному матчі забив «старшому» колезі відразу п'ять м'ячів, правда, і пропустивши відразу три. Проте, команда з Липової Долини стала єдиним представником другої ліги в чвертьфіналі Кубка України.

***

А ось далі - все складніше, так як в останніх парах були лише представники УПЛ. «Маріуполь» та «Олімпік» видали веселий, контактний, але місцями безладний футбол, де було багато моментів, але ще більше браку. Обидві команди хотіли перемогти, і обидві могли це зробити. Перемогли азовці, забивши зі штрафного на останній компенсованій хвилині. Молодці, звичайно, хоча якби виграли донеччани, можна було б так само віщувати, що виграв найсильніший: суперники були рівні.

«Колос» на «Оболоні» напевно хотів взяти реванш за прикру поразку від «Ворскли» в чемпіонаті, коли полтавці перемогли дебютантів УПЛ 3:0. Але і команда Косовського намагалася поліпшити свій далеко не райдужний настрій через постійні невдачі в чемпіонаті кубковою перемогою. У підсумку в закритій грі, яка не була багата на гольові моменти, мінімально перемогли гості. Напевно, ця перемога їм важливіша. Може, після цієї вимученої вікторії полтавці відродяться і в чемпіонаті.

Гра «Олександрії» і «Зорі», прихованих лідерів Кубка (поряд, ясна річ, самі знаєте з ким), видалася дуже напруженою. Істинно кубковою. Обидва суперники зараз в непоганій формі, тим більше розуміють, що є відмінний шанс пробитися, як мінімум, до фіналу. Цікаво, що букмекери фаворитом цієї пари вважали гостей. Причому фаворитом явним. Але визначити переможця в основний час не вдалося - нічия 1:1. Найсильнішого довелося «шукати» в додатковий час. А потім і в серії пенальті. І тут доля усміхнулася олександрійцям.

***

Але найочікуванішим кубковим матчем цієї стадії став, ясна річ, поєдинок на «Олімпійському», де зустрічалися найтитулованіші бійці кришталевого призу.

Перед грою фахівці всіх мастей практично в унісон стверджували, що в кубковому «класико» повинні перемогти кияни. Хоч шансів на перемогу більше в донеччан. З цією досить парадоксальною думкою не можна було не погодитися. Надолужити згаяне в чемпіонаті «біло-блакитним» вже навряд чи вдасться, тому якщо і є можливість здолати принципового суперника, то ось вона - в ближньому бою. Всього один матч, на який може налаштуватися навіть така команда, яка вщент втратила віру. «Динамо» ж так низько не впало, тому мотивація мала зашкалювати. Та й суперник показав, що зовсім не безгрішний - аж ніяк не гранди «Олександрія» та «Динамо» загребське якщо і не зробили «Шахтарю» дуже боляче, але неприємно таки зробили. Ну і, врешті-решт, цей матч мав стати першою справжньою перевіркою для Михайличенка. Якщо динамівський тренер її не пройде, чи то пак програє, можна сміливо ставити хрест на нинішньому сезоні. І продовжувати розпочате Хацкевичем «будівництво нової команди».

Тільки ось всі ці та інші подібні твердження і висновки прекрасно розуміли і в «Шахтарі». Що тренер «гірників», що його підопічні були незадоволені останніми результатами. Більш того, можна вести мову навіть про ущемлене самолюбство. А де, як не в грі з головним ворогом, відновити свій статус?

Кадрових проблем перед грою було більше в господарів. І проблеми ці - не тільки через травми, але і від мізерності вибору. І якщо захисну ланку Михайличенку вдалося укомплектувати досить надійно, як на даний момент, то ось про творчий вектор команди цього не скажеш. За відсутності травмованого Буяльського і нестабільного Гармаша зв'язати оборону з атакою воєдино було все так же нікому. Але динамівці спробували взяти своє підвищеною мотивацією. І такою ж агресією. І це їм вдалося. Граючи практично весь перший тайм першим номером, кияни вигнали суперника із зони комфорту. «Шахтар» був явно не в своїй тарілці. І це «завдяки» супернику. Так, гол динамівці забили не завдяки цій схемі, а скоріше всупереч: така краса влітає у ворота без будь-якої логіки. Хоча Сидорчук, безумовно, молодець. Це, напевно, його гол всієї кар'єри. Після голу капітана динамівці отримали перевагу не тільки в рахунку, але і в стратегії, адже можна було дозволити собі просто підлаштовуватися під гру, а не моделювати її. І це у киян дуже непогано виходило. Вони вже не пресингували суперника в його штрафній площі, але дуже добре все «перекушували» в центрі поля, вискакуючи в контратаки. А ось у «Шахтаря» в атаці не виходило зовсім нічого. До тих пір, поки «Шахтар» не отримав чисельну перевагу: за удар Тайсона ззаду був вилучений Шепелєв. Чи справедливо? Якщо судити з точки зору наміру гравця - то так, а якщо суто по контакту - то ні. Так чи інакше, Копієвський зважився на такий крок. І відразу ж донеччани зрівняли рахунок. Не менш красивим м'ячем відзначився друг Сидорчука Степаненко. Ось так практично виграний матч для динамівців перетік в додатковий час.

Але пройшло лише пару хвилин екстратайму, як суддя вирівняв склади. Степаненко отримав друге попередження. І в цьому епізоді ми можемо стверджувати, що рішення рефері неоднозначне.

У рівних складах краще виглядали динамівці. Чогось неординарного вони не створили, але гол забили. Після розіграшу кутового всі забули про Попова, і Денис вгатив м'яч у сітку. Відігратися на цей раз «Шахтарю» не вдалося. «Динамо» в справжньому кубковому матчі вириває перемогу і вже зараз може вважатися головним фаворитом нинішнього розіграшу Кубка України.

Валерій ВАСИЛЕНКО