Игорь ЖДАНОВ: «Будем финансировать приоритетные виды спорта»

- Чотири місяці ви працюєте на своїй посаді. Що сталося за цей час для вас? Як ви почали реформувати міністерство, в якому тепер працюєте?

- Минуло практично 100 днів, ми звітували про свою роботу. За цей час ми підготували проект реформи, винесли його на Кабінет міністрів, на Верховну Раду, провели зустрічі з декількома групами депутатів, тобто провели широке громадське обговорення. У світі існує три моделі взаємовідносин держави і спорту: тоталітарна (збереглася у Північній Кореї, де спортсменів відправляють на виховні роботи, якщо вони невдало виступили на чемпіонатах світу), американська (де дуже великі гроші) і європейська (передбачає сильну роль національних федерацій. Є орган державної влади, який взаємодіє з цими федераціями і створює умови для розвитку спорту (Польща, Іспанія, Франція, Болгарія, Румунія). У ФРН немає на рівні федеральному, є на рівні земель, тому що там спорт віднесений до земельного рівня). Ми обрали європейський шлях розвитку і реформування. Суть цього реформування полягає у тому, щоб з'ясувати, які функції виконує міністерство. Побачили, що деякі функції абсолютно не притаманні нашому міністерству, вони є надлишковими або дублюються. Наприклад, ми не можемо затверджувати правила спортивних змагань. Міністерство повинно затверджувати правила баскетболу. Це нісенітниця, тому що правила баскетболу затверджені Міжнародною федерацією баскетболу ФІБА. Я не можу туди внести якісь зміни як міністр. Але чомусь я повинен це робити. На наступному Кабінеті міністрів ми подали законопроект, що ми відмовляємося від тих функцій, будуть національні федерації це все затверджувати. Перевіряти надання спортивних послуг - це мені потрібно контрольного управління чоловік на 300 розіслати, вони будуть приходити в приватні клуби і перевіряти якість. Зрозуміло, чим все закінчиться: корупцією і хабарництвом. Є функції, від яких треба відмовитися. Відповідні законопроекти розроблені, вони будуть подані на Кабінеті міністрів. Другий напрям - це прозорість діяльності міністерства, боротьба з корупцією, хабарництвом. Після цього вже знаменитого засідання Кабінету міністрів я ще раз зібрав своїх заступників, керівників структурних підрозділів і сказав: «Ви бачили? Недоторканих немає. Хто буде займатися такими речами негідно, він піде під суд і буде відповідно покараний». Але є системні речі, які потрібно робити, щоб не давати якихось корупційних важелів. Ми як підвищуємо прозорість діяльності міністерства? Бюджет, паспорти бюджетних програм опублікували на сайті, усі накази про проведення змагань, де передбачається фінансування тих чи інших зборів, регулярно публікуємо на сайті. Вчора я підписав наказ про те, що всі закупівлі, які будуть здійснюватися або міністерством, або державними підприємствами, які курує міністерство, які знаходяться у сфері управління, будуть здійснюватися лише за системою електронних закупівель. Тобто це значно зменшує корупційні ризики. Щоправда, там суми тільки до ста тисяч. Але у нас і невеликі гроші. Навпаки, це найбільш прийнятна форма роботи: швидший тендер, значно прозоріше, значно менше корупції. Ми плануємо перевести всі національні федерації (вони отримують на змагання, на поїздки спортсменів) винятково на кредитні картки. Зараз спортсмени частково отримують гроші на картки, а частково готівкою. Їдуть через кордон з цією готівкою, вона розподіляється серед спортсменів, потім збирається, це не зовсім нормальна ситуація. Буде картка - перерахували, що потрібно, все зрозуміло, лист виписки принесли, показали. Ми плануємо публічний конкурс на директора київського Палацу спорту. Я хочу його зробити абсолютно прозорим, щоб ніхто не казав, що там хтось когось поставив. Думаю, що ми й далі будемо намагатися боротися з хабарництвом, із системою міністерства. Ми виявили деякі схеми, які були за попередників. Ми направили до прокуратури відповідне звернення, щоб залишити у державній власності об'єкт, який знаходиться поряд, який хочуть забрати.

- Ви маєте на увазі Палац спорту?

- Ні. Біля Палацу спорту є привабливий будинок, де міністерство чомусь за попередників відмовилося від прав замовника і передало права замовника інвестору. Сам інвестує, сам замовляє, сам приймає, і міністерство тут ні до чого. Такі інвестиційні конкурси нам не потрібні.

- Ви яких попередників маєте на увазі?

- Це були процеси 2007-2012 років.

- Як ви оцінюєте діяльність попереднього міністра спорту, пана Булатова?

- З морально-етичної точки зору для мене не дуже прийнятно оцінювати його діяльність, але я скажу, що той курс, який взяв Дмитро на повернення державної власності об'єктів, які були «розбазарені», абсолютно правильний. Він зміг повернути частину «Авангарду». Щоправда, там іде часткова передача з Фонду державного майна. До нас створено державні підприємства, але там продовжуються судові тяжби. Оскільки там є цілісний майновий комплект, ми частину забрали до міністерства, а частина залишилася. Це зробив Булатов, за що йому потрібно подякувати.

- Що далі буде з «Авангардом»?

- Далі в чому є проблема? Потрібно повернути цілісний майновий комплекс, потрібно оформити документи на землю. Але, оскільки там є обтяження, це зробити досить важко. Будемо займатися, це в процесі. Там є хокейна спільнота, ми з нею постійно спілкуємося. Вона як громадськість тримається на контролі. По «Авангарду» ситуація більш-менш зрозуміла.

- На які кошти далі буде проведена реконструкція? На державні?

- Думаю, що державних коштів ми не знайдемо. Є форма приватна державного співробітництва. Але тут головне, щоб були захищені інтереси держави, а не так вийшло, як з тим будинком, про який я говорив. Треба зберігати державні власності «Авангарду», але при цьому розуміти, що отримує інвестор. Конкретних пропозицій немає поки що, але, думаю, лише через приватні інвестиції там можливий якийсь розвиток зі збереженням чи захистом інтересів держави.

- Які ви бачите перспективи хокею?

- Міністр повинен створити умови для розвитку спорту. Коли мене питають, як я розвиватиму біатлон, хокей чи футбол, я відповідаю: «Ніяк, тому що для цього є національні федерації, є тренери, які повинні цим займатися. А я повинен створювати їм умови для цього». Стосовно хокею... Я неодноразово зустрічався і з президентом національної федерації хокею, і з небайдужими до хокейної спільноти, яка хоче щось змінити в хокеї. Я їм відверто сказав: «Поки не буде дієвою федерація, до якої ви залучите гарних спонсорів, будуть у нас проблеми з хокеєм». І дійсно. Чемпіонат з чотирма командами... Квазі-чемпіонат зробили б - вже не так гостро їх критикували б. Такого, як було раніше, що держава за схемою «ми вам повернемо ПДВ, а ви будете фінансувати хокейні клуби», зараз працювати не буде. Треба просто працювати і вкладати гроші в хокей та інші популярні види спорту, а для цього держава повинна створити умови. Що для цього потрібно? Будуть питання по лотереї і по меценатству. По лотереї у мене дуже проста позиція. В законі записано, що міністерства організують проведення спортивної лотереї. Це трошки не та функція, яку може виконувати міністерство. Думаю, що ми точно не зможемо організувати проведення лотереї. І ми від цього відмовимося. Але в тому законі, який зараз розробляється, у Верховній Раді є частина і у Міністерстві фінансів, я неодноразово говорив на засіданні Кабінету міністрів: «Дайте 25% на розвиток спорту». Це моє завдання як міністра - пролобіювати це питання і зробити так, щоб включили це в закон «Про лотереї». Нехай ці гроші йдуть Національному олімпійському комітету, спортивному комітету, можливо, в якийсь фонд розвитку спорту. Це вже інше питання. Головне - щоб ці гроші дійшли до спортсменів. Стосовно меценатства... Загальноприйнята практика дуже проста. Є податок на прибуток, наприклад, 20% - 17% з них платиться до державної казни, а 3% ти можеш витратити на підтримку спорту, культури, науки чи ще чогось. А можеш все сплатити до державної казни. У кожного підприємця є вибір. 3% він може використати на підтримку якоїсь спортивної команди, національної федерації, проведення конкретного спортивного змагання. До цього потрібно йти, це важкий шлях. Не обіцяю, що буде легко, тому що економічна ситуація в країні важка. Будуть говорити, що це зменшить надходження до бюджету і т.д. Але іншим способом ми точно не профінансуємо такий спорт, який існує зараз.

- Як розподілилися бюджетні кошти?

- Бюджет міністерства зараз складає приблизно 1 мільярд гривень. У минулому році на кінець року після секвестра він складав 860 мільйонів гривень. Тобто бюджет збільшено приблизно на 140 мільйонів. Але треба ж розуміти, що це найменший бюджет міністерства, крім Міністерства інформації, який є в Україні. В інших 10-20 мільярдів. Зрозуміло, у Міністерства оборони 40 мільярдів. Порівняно з початком 2014 року ми зменшили витрати на апарат, якщо я не помиляюся, на 5 мільйонів гривень, тобто тут зекономили. Головна проблема - курс долару. У нас багато фінансування і виїздів за кордон. Якщо в тебе бюджет 860 мільйонів при курсі 8 - це 100 мільйонів доларів, а при курсі курсі 20 - це приблизно 50 мільйонів. Є невелика заборгованість за минулий рік. Ми фінансуємо ваші поїздки на чемпіонати світу, на Кубки світу, чемпіонати Європи, де ми реально можемо взяти медалі. Але при цьому просимо вас максимально обмежити збори за кордоном, тренуватися і проводити тренувальні збори в Україні, щоб не витрачати валюту, потрібно економити. Формально бюджет збільшився, у гривні, а реально він зменшився, тому що в нас стало менше можливостей відправляти спортсменів за кордон. Основна сума йде на підготовку і фінансування спортивних змагань, зборів, це приблизно 700 мільйонів, і ще приблизно 200 мільйонів на спорт інвалідів, на Паралімпійський комітет, там окремо. Окремо йде підготовка до Олімпіади. Я не дуже розумію, як тут виокремлюється, але так складений паспорт бюджетних програм, це було ще за моїх попередників, підготовка до перших європейських ігор в Баку. Все йде в основному на спорт. На молодь, на жаль, 13 мільйонів всього бюджету міністерства. Це ганьба, треба змінювати ситуацію.

- Як збірнику тренуватися, якщо в нас немає умов для цього? До прикладу візьмемо біатлон. У нас немає трас...

- Хто вам сказав, що немає трас? Неправда, траси у нас є, дві гарні траси. Проблема в іншому - снігу немає. Підготовка до сезону розпочинається там, якщо я не помиляюся, у жовтні. Снігу в Україні немає, тому їм потрібно їхати туди, де є сніг і відповідні умови для тренування. В цьому випадку зрозуміло, чому потрібно поїхати і готуватися за кордоном. Біатлон у нас - один з найпріоритетніших видів спорту. На цей рік передбачено 17 мільйонів гривень фінансування за Єдиним спортивним календарем змагань і зборів біатлоністів. Плюс зараз ми розробляємо систему автоматичного розподілу бюджету, за нею ще 10 мільйонів отримують на підготовку біатлоністів.

- Збірна біатлону - найрейтинговіша збірна?

- Одна з найрейтинговіших. Є коефіцієнти в цій формулі, ти підставляєш - і система автоматично видає, скільки потрібно видати на біатлон. 27 мільйонів вони отримують і ще 7 мільйонів на юнацький біатлонний спорт.

- Санний спорт - не рейтинговий вид спорту, тут точно немає бази для підготовки...

- Я з вами згоден.

- Ми взагалі забуваємо про цей вид спорту?

- Давайте чесно скажемо одне одному: потрібно фінансувати ті види спорту, в яких ми отримуємо медалі, олімпійські види спорту, це пріоритет. Масла дуже мало, якщо розмажеш по всьому бутерброду - нічого хорошого з цього не буде. Не отримають медалі ані рейтингові команди, ані такі. Тому треба сконцентруватися на пріоритетних олімпійських видах спорту, які можуть принести медалі.

- Є запитання стосовно руйнування ДЮСШ...

- Це або людина не володіє інформацією, або тролінг.

- А якщо це директор школи в селі?

- Ми допомагаємо директорам шкіл у селі. У нас 1500 дитячо-юнацьких спортивних шкіл у країні, з яких 500 шкіл фінансувалися раніше за рахунок Фонду соціального страхування. А ці тисячу шкіл фінансувалися з місцевого бюджету. Урядом було вирішено, і потім підтримано Верховною Радою, політику децентралізації і відмову від невластивих функцій. Не може Фонд соціального страхування фінансувати дитячо-юнацькі спортивні школи. Тому ці 500 шкіл передали, як і іншу тисячу, до місцевого бюджету. Процес болісний. Коли передається, не знають, на який бюджет їх відправити. Кажуть, що немає грошей, хоча це не дуже правда. Місцеві бюджети зараз досить сильні, вони отримали серйозну фінансову підтримку. Ми практично в ручному режимі працювали з лавами обласних адміністрацій. Я неодноразово проводив селекторні наради, писав листи, звертав увагу, запрошував керівників обласних управлінь спорту до Києва. Ми спілкувалися стосовно долі практично кожної школи. Ми домовилися, що вони заведуть їх на місцевий бюджет. В ряді областей цей процес пройшов абсолютно нормально, а в ряді областей виникли конфлікти: або персональні, або просто... Там же ці школи фізкультурно-спортивних товариств передають на місцевий бюджет. А міська рада каже: «Так, ми будемо фінансувати. Тільки якщо ви передаєте школу, передавайте і власність в комунальну власність». Теж абсолютно логічно з точки зору будь-якої ради, яка фінансує. Деякі школи профінансували частково. Ці 100 мільйонів саме на ці 500 шкіл, які передаються. Минулого року вони отримали фінансування 186 мільйонів, ми їм зараз профінансуємо більше половини. Плюс місцеві бюджети. Цей адаптаційний період в 2015-му році пройде. Можна пообіцяти 200 мільйонів, 400 мільйонів. Сто мільйонів - це гроші, які дозволять дитячо-юнацьким спортивним школам адаптуватися до нових умов. Можливо, частина з цих будуть злиті. У Вінниці передавалися дві школи України фізкультурного товариства і дві школи «Спартака». Зробили одну українську, одну «Спартака», зекономили 300 тисяч гривень за рахунок ставок директора і бухгалтера, а кількість дітей не змінилася. Потрібно шукати рішення, а не говорити про руйнацію, давати голослівні звинувачення, які нічим не підкріплені. Проблема є, безумовно, але я завжди намагаюсь вирішувати проблеми.

- Чи є зараз можливість в Україні існувати дитячо-юнацькій спортивній школі взагалі без бюджетних коштів?

- Ні, не можуть, тому що місцевий бюджет забезпечує їм зараз базовий рівень, хоча б оплату тренерів та оренду залів. У Вінниці, наприклад, забезпечують у ДЮСШ оренду льоду. Малі хлопці приїжджають туди навчатися о шостій-сьомій годині ранку, але вони фанати, вони хочуть, їздять. Так само в Києві, я знаю. Є різниця між льодом, який використовується рано вранці (так званий некомерційний), і який використовується, наприклад, о дванадцятій годині. А батьки і спонсори фінансують поїздки, спорядження. На жаль, на сьогодні більше «видушити» із державного бюджету чи з місцевих бюджетів ми не можемо.

- Взагалі може існувати на рівні ідеї, якщо знайти ентузіастів, які хочуть займатися школами? Наприклад, нехай не платять оренду за зали...

- Це зараз прерогатива органів місцевого самоврядування. Якщо їх школа, то, я думаю, в них вистачить клепки не брати за оренду якогось залу чи податок із землі. Це їх прерогатива, вони встановлюють пільги на сплату податку на землю, на нерухомість. Думаю, це абсолютно нормальний шлях, інакше не буде. Була одна з перших поїздок до Тетієва, де ми проводили розширену колегію по масовому спорту. Нам показували стадіон, де займаються діти, це було десь 23 грудня, я кажу: «Ви ж знаєте, що буде вам передане право встановлювати порядки. Ви ж нульовий податок встановите?». Вони відповідають: «Звісно, це ж наш стадіон». Те, що є проблема в цьому теж... Не все так безхмарно, є у нас стадіони. Є в Харкові прекрасна споруда - стадіон «Динамо», він розташований в центрі, тільки там чомусь хочуть встановити дуже високий податок, напевно, щоб він збанкротував. Дехто хоче покласти це до кишені. Цього допустити теж не можна. Хоча цей «дехто» дуже близький до міської влади. Він впливає на депутатів, депутати приймуть абсурдне рішення, потім збанкрутують або знесуть цей стадіон - і поставлять висотки або зроблять якийсь черговий комерційний генделик, який нікому не потрібен.

- Раніше готувалися до Олімпійських ігор, особливо літніх, на базі в Криму в Євпаторії. Яким чином ви вирішуєте питання щодо інфраструктури, яка знаходиться в Криму? Чи можуть українські спортсмени там тренуватися?

- Це окупована територія. Вирішити питання можливо лише тоді, коли Крим буде звільнений від російської окупації. Стосовно конкретних об'єктів... Вони практично всі забрані у федеральну власність Росії, за винятком бази паралімпійської підготовки в Євпаторії, де Валерію Михайловичу Сушкевичу вдалося відстояти, оскільки він домігся того, що міжнародна світова спільнота паралімпійців могла б оголосити бойкот росіянам, якщо б вони забрали цю власність, яка належить Паралімпійському комітету, це не державна власність. Використання досить складне. Немає рішення цього. Я не дуже уявляю, щоб українські спортсмени зараз їздили в Євпаторію, на окуповану територію, і там займалися. Є морально-етична і політична проблема з цього. Хоча, оскільки це наша база, є пропозиція все-таки, щоб спортсмени там займалися. Ще не прийнято рішення щодо жодної з цих точок зору.

- Запитання від спортсменів із Донецька. У квітні відбудеться молодіжний чемпіонат України з вільної боротьби. Молодих хлопців з донецькою пропискою не допускають до змагань. Що сталося?

- По-перше, у нас немає прописки, це так, для інформації. По-друге, ситуація не хто де проживає, а хто як себе поводить. Якщо людина виступала на турнірах в ЛНР, в ДНР, якщо там підіймався прапор цих незаконних терористичних організацій, то, я думаю, вона не може брати участі в українських чемпіонатах. Нехай вона йде і займається у терористів. Якщо людина там просто проживала, не займається політикою, а хоче виступати за Україну, бути українцем і брати участь в українських чемпіонатах, то будь ласка. Навпаки, це треба вітати. Як і вступ до українських вищих навчальних закладів тих хлопців і дівчат, які через обставини залишилися на тимчасово окупованій території. З цим питанням просто треба розібратися. Я вже бачив це питання, дав доручення з'ясувати, що там відбувається. Не може бути дискримінації за фактом прописки. Можуть бути певні дії тільки за вчинками людини. Брав участь у змаганнях - далі, будь ласка, там і змагайся.

- А якщо людина зрозуміла, що зробила помилку?

- За помилки треба відповідати.

- Як ви ставитеся до того, що українські спортсмени минулого року почали масово змінювати громадянство, виступати за інші країни? Як зараз зупинити цю тенденцію?

- Є цілий комплект проблем, він був пов'язаний і з економічними обставинами, і з особистими (хтось виходив заміж і перебирався за кордон), хтось шукав кращої долі. Зупинити це можливо лише тим, щоб тут були створені кращі умови для тренувань, для проведення спортивних змагань і т.д. Це важко зробити, але, напевно, реально. Можливо, не завтра, не післязавтра. Але над цим треба працювати. Якщо ж людина вибирає це через якісь інші обставини або в умовах війни переходить до агресора... Я підтримав Олега Лужного, який нещодавно висловився так: «Поїхав у Росію - все, до побачення». В мене така ж позиція. Я вважаю, що перехід до збірної Росії - неетичний як з політичних, так і з морально-етичних міркувань. Для мене це абсолютне табу.

Давайте поміркуємо... Країна витрачає на підготовку спортсмена 5-10 мільйонів гривень, збірника, олімпійця, навіть який не досяг перших місць. Ми з вами як платники податків вкладали у нього кошти. Нехай та федерація, до якої він переходить, відшкодує Україні, національній федерації України якусь суму.

- Це можна зробити на законодавчому рівні?

- Так, треба. Ми будемо пропонувати Верховній Раді відповідні зміни до законодавства. Я думаю, що це абсолютно нормальне явище. Не до спортсменів, а до збірних, до яких вони переходять. Якщо футболіст переходить із клубу, клуб отримує якусь компенсацію. А тут вільний простір, абсолютно неврегульований. Він мотивує спортсменів переходити, змінювати країни.

- Збірна України з шахів за результатами останнього чемпіонату світу, де посіла друге місце, досі не отримала передбачених законодавством України винагород...

- Там складна ситуація, вона виникла не при мені, ще в минулому році. Ці змагання просто не були внесені до Єдиного спортивного календарю. Вони були неофіційними, заочними.

- Люди не мають отримувати свої винагороди?

- Так. Якщо це не внесено до Єдиного календарю спортивних змагань, навіть звання майстрів спорту, заслужених майстрів спорту, КМС не присуджуються. Нещодавно до мене приходить одна із федерацій і каже: «Внесіть наш захід до Єдиного спортивного календарю. Ми поїдемо за власні кошти, нам нічого не потрібно». Я кажу: «Тоді навіщо вам вносити?». Вона відповідає: «Для того, щоб ми потім отримали звання».

- В даному випадку представники міністерства не подали заявки?

- Так, вирішили не вносити це до календарю. Розбиралася заступник міністра Підгрушна, наша олімпійська чемпіонка. Була створена робоча група, як мене проінформували.

- Була інформація, що ви будете зменшувати штат міністерства на 20%...

- Якщо точно, в бюджетній сфері штатного міністерства. У нас зараз по штату 213 людей, із яких реально працює 130 людей, 17 у декретній відпустці.

- Плануєте відсіяти ту сотню, яка не працює?

- Поки що це просто незаповнені клітинки.

- Для вас стало сюрпризом те, що Олена Підгрушна вирішила повернутися у великий спорт? Як ви це сприйняли?

- Олена прийшла до мене і сказала: «Я хочу повернутися до великого спорту». Чесно кажучи, у мене було подвійне відчуття, оскільки Олена себе дуже гарно проявила на посаді заступника міністра, вона вболіває за спорт, розбирається в спорті. Але, з іншого боку, я мрію, щоб у мене заступником працювала не просто олімпійська чемпіонка, а багаторазова олімпійська чемпіонка. Я їй відверто про це сказав. Думаю, шанси дуже великі. Вона ще не звільнена, попросилася у відпустку, каже: «Відновлююсь зараз, все болить». Вона хоче, бачить ще своє спортивне майбутнє. Бажаємо, щоб її очікування справдилися.

- Ви шукали кандидатуру на зміну Олені Підгрушній?

- В процесі пошуку.

- Це також буде людина зі спорту? Чи ви все ж таки плануєте брати менеджера?

- Думаю, там буде сплав спорту і менеджменту. Це найбільш оптимальний варіант. Людина повинна розбиратися в цьому, але це не обов'язково. Ви бачите, спортсмени... Я не думаю, що спортом повинні керувати спортсмени. Спортом, як і іншими галузями, повинні керувати ефективні менеджери. Напевно, Самаранч, який зробив олімпіади прибутковими, був не дуже гарним спортсменом. Йому взагалі закидали різні речі, в тому числі під час режиму Франко. Але це не завадило йому. Десь із середини до 80-х років Олімпіада перетворилася на абсолютно політичний проект, навіть з мінімальними прибутками аби беззбитковими. Лише за 10 років, до 90-х років, це перетворилося на потужні комерційні заходи з прибутками для країн проведення, для спортсменів, і це справжнє шоу для глядачів. Багато чого зробив Самаранч.

- Як ви вважаєте, чи потрібні такі організації, як «Колос», «Спартак»? Необхідно їх ліквідувати чи нехай залишаються?

- В нас люблять «махати шашкою», все ліквідовувати, а потім будувати новий світ. Я, наприклад, вчуся на своїх помилках. Ліквідовувати ми не будемо, але треба розібратися з роллю та місцем фізкультурно-спортивних товариств спортивної системи України. Є національна федерація, є клуби. Можливо, клуби трансформуються. Паралельно з товариством «Динамо» в армії існував центральний спортивний клуб, там товариство, а там клуб. До речі, легше було трансформуватися до сучасних реалій. Те, що і національним федераціям, і фізкультурно-спортивним товариствам, і ДЮСШ, і всій системі спорту потрібно адаптуватися до інших ринкових умов - це безумовно. Час, коли була держава, яка фінансувала, відходить в минуле. Зрозуміло, що ми й надалі фінансуватимемо пріоритетні види спорту, в залежності від можливостей державного бюджету, а отже, від кишень громадян. Бо державна кишеня - це наша з вами кишеня. Але треба ж і самим займатися пошуками меценатів, спонсорів. В біатлоні Бринзак же може знаходити спонсорів.

- Біатлон може сам себе окуповувати?

- Ні, не може, але там є суттєва частка позабюджетних надходжень. А футбол може себе спонсорувати і за рахунок ФІФА, і за рахунок міжнародної федерації надходжень до країни, і за рахунок спонсорства, і за рахунок інших. Ми на жіночий футбол даємо, якщо я не помиляюся, 5 мільйонів гривень.

- Ви стежили за виборами президента Федерації футболу України?

- Так, стежив, але я не мав права як чиновник туди втручатися, тому що це справа національної федерації - кого вони оберуть. Але, наскільки мені відомо, було таємне голосування, і 122 голоси отримав Андрій Павелко, це абсолютна перемога. Можна лише побажати Андрію Васильовичу плідної роботи, перемог, удачі і всього найкращого на цій посаді.

- Тобто ви позитивно сприйняли такий вибір?

- Я скажу не як міністр, а як палкий футбольний уболівальник. Я вважав, що його попередник, Коньков, робить не те на цій посаді. Уся футбольна і спортивна громадськість вважала, що його діяльність не є ефективною.

- Ви бачите ще в Україні спортивні федерації, в яких також потрібно щось кардинально змінити? Ви можете впливати на вибір чи хоча б консультувати?

- За законом я не маю права цього робити, і не роблю цього. У мене є думка, яку я висловлюю на зустрічах із керівництвом федерації чи спільнотою щодо ефективності чи неефективності роботи тієї чи іншої федерації. А робити вибір повинні члени цієї федерації, спортивна громадськість. Я не буду впливати на їх вибір. Можу когось порекомендувати, але це не є обов'язковим до виконання рішенням.

- Ви можете впливати на якісь розслідування, пов'язані з корупцією?

- Не можу впливати, тому що у мене немає управління суддів і прокурорського нагляду в складі міністерства. Я можу ініціювати. Якщо мене проінформували, що там є якісь порушення, то я не просто можу, а зобов'язаний звернутися до правоохоронних органів і сказати, що є проблеми, або направити перевірити, чи підтверджуються ці факти. Поїхали на збори, записали 50 чоловік, приїхало 40, за десятьох поклали гроші в кишеню. Раніше була корупція, яку нам вдалося ліквідувати, коли за «корочки» майстра спорту платили 300 доларів. Хтось загубив, шукали якісь довідки, приносили поновити майстра спорту, все знову. Це за 300$ через міністерство робилося. Ми цю схему прикрили. Але є інша схема, в єдиноборстві. Щоб стати майстром спорту, треба перемогти трьох майстрів спорту. Тренери домовилися, перемогли, відправили до міністерства. Я не перевірю, чи дійсно там перемога чесна. Норматив виконав - формально я повинен своїм наказом надати йому звання майстра спорту.

- За ці чотири місяці, що ви при посаді, скільки до вас надходило інформативних дзвіночків щодо таких корупційних ситуацій?

- Надходили, неодноразово. Нещодавно проводили з федерацією роботу, коли була зовсім ганебна ситуація, що людей змушували віддавати гроші. Спортсмени отримували гроші, а потім чомусь повинні були половину комусь віддавати. Якщо ми передамо і факти підтвердяться, людина повинна понести покарання за це.

- Багато спортсменів казали про те, що вони їздять за свої кошти, а потім домовляються з міністерством, що ці кошти будуть відшкодовуватися. Кому відшкодовані гроші, хто ще чекає?

- Все відшкодовується. Бувають такі речі, вони пов'язані з декількома обставинами. Перша обставина: якщо такі збори проводяться на початку року, коли кошти до міністерства ще не надійшли, чи наприкінці, як було в минулому році, коли був стоп по виплатам. Виникала дебіторська заборгованість. Тоді береться кредит у банку, особисті кошти з тим, щоб повернути. Такі випадки є, але вони не є системними. Друга обставина пов'язана з незадовільною діяльністю тих людей, які готуються до змагань, які з криками «Все пропало!» прибігають до міністерства за день до проведення зборів і кажуть: «Дайте нам гроші!». Я кажу: «Ви не могли прийти два тижні тому, підготувати проект наказу, провести його?». Такі обставини бувають. Щоб не було таких речей, нам потрібно перевести все в корпоративні карти. Там на кожному кроці приймають корпоративні карти. Деякі колеги мені казали, що там це неможливо, потрібно готівкою розраховуватися. Я казав: «Думаю, банківською карткою зручніше».

- Чи є вірогідність того, що в нашій країні буде підняте питання щодо правового регулювання спорту, наприклад, створення спортивного суду, як у Лозанні?

- Оскільки і Національний олімпійський комітет, і всі провідні федерації знаходяться у Швейцарії, там склалася особлива система спортивного права, яка регулює цю галузь. Будь-які звернення, рішення судді сприймаються там неоднозначно, тому не думаю, що буде якийсь обов'язковий суд. Можливо, теоретично, але це лише теоретично, якийсь товариський суд, який на добровільних засадах може розглядати якісь справи спортсменів. Але не думаю, що ця система стосовно спортивних суддів Швейцарії, яка склалася на сьогодні, буде найближчим часом змінена.

- Як, на вашу думку, можна підняти рівень інформативності населення щодо Олімпійської збірної України, яка буде готуватися до чемпіонату-2016 року в Ріо? Зараз Європейські ігри, і ми поки що мало знаємо про нашу збірну...

- Я спілкуюся з керівниками і комерційних телекомпаній, і «Першого національного» і доводжу їм, що спорт потрібно показувати. Вони це розуміють, у нас на багатьох телеканалах є спортивні новини, трансляції. Можливо, не в тому обсязі, якого нам хотілося б, але вони є. Але просимо ще більше. Просимо, щоб показували європейські ігри, це буде правильно. Це перші змагання в Європі, офіційна назва - Європейські Олімпійські ігри. Вони будуть в Баку. Щоправда, ніхто не знає, що з цього вийде, які будуть рейтинги. Побачимо, але сподіваємося, що все буде нормально. А друге питання, що саме міністерство разом з Національним олімпійським комітетом проговорювали це, спортивним комітетом України, паралімпійським. Ідея яка? Провести фотосесію з олімпійцями, дати красиві борди, по всій країні знайти на це позабюджетні кошти, тому що бюджетних у мене немає на це. Ми можемо поговорити з Національним олімпійським комітетом, щоб це зробити.

- Чи буде реконструкція Олімпійської бази в Конча-Заспі? Олег Верняєв говорив, що просто немає покриття...

- Це різні речі. Реконструкції в Конча-Заспі найближчим часом не буде. А стосовно килима... Я спілкувався з керівником нашого олімпійського департаменту Романом Вірастюком. Він якраз із цією проблемою прийшов. Я був у Конча-Заспі, бачив той килим, він у дуже незадовільному стані, бруса також. Він прийшов, я якраз говорив з Верняєвим, і каже: «Треба допомогти». Я запитав його: «Ти підрахував, скільки це буде коштувати?». Він сказав, що за все це треба заплатити 90 тисяч євро. Ми знайдемо ці гроші - і Верняєв отримає інвентар, тому що він і патріотична людина, і реальний претендент на золото. Це пріоритет, це потрібно зробити. Я попросив Рому підготувати табличку: пріоритети і яке обладнання ми повинні закупити в цьому році, щоб вони якісно підготувалися до Олімпіади.

Спілкувалася Тетяна ЯЩУК, текстова версія - Дарія ОДАРЧЕНКО