Олег КОНОНОВ: «Мы хотим прогрессировать»

У неділю «Карпати» вилетіли до Австрії, де, як і рік тому, в тамтешніх Альпах проведуть основний етап підготовки до нового сезону, в якому на «зелено-білих» знову чекають не лише виступи на внутрішній арені, а й нелегкий іспит Лігою Європи. Напередодні вильоту команди на міжсезонний збір головний тренер карпатівців Олег Кононов відповів на запитання Інформаційного центру. Причому у ході розмови торкалися не лише питань життя самої команди «Карпати», а й майже усіх напрямів роботи клубу. Але почали з того, що завжди найбільше хвилює вболівальників у міжсезоння, - кадрових змін у команді.

- На збір до Австрії з різних причин з нами не летить кілька гравців, - почав розмову Олег Георгійович. - Сергій Кузнецов ще не завершив лікування ахілла, яке триває вже майже півроку. У Вільяма Батісти рецидив старої травми, і лікарі вирішили, що йому краще залишитися у Львові і лікуватися. Для Тіаго клуб шукає іншу команду і, швидше за все, новий сезон бразилець проведе в оренді. А найбільш невизначена ситуація з Резваном Кочішом. У нього закінчився термін оренди-договору з нашим клубом. Наразі гравець разом зі своїми агентами ніяк не може визначитися, де він продовжить кар'єру. Особисто я тільки за те, щоб Резван й надалі грав у нашій команді. Але в даній ситуації далеко не все залежить тільки від тренера і клубу. Насамперед футболіст повинен сам хотіти грати за «Карпати».

- А як щодо підсилення команди новачками?
- Над цим питанням ми, як і раніше, постійно працюємо. Але ведемо так звану точкову селекцію, шукаючи підсилення на ті позиції, які цього потребують в першу чергу. Можу сказати, що на збори в Австрію приїде кілька потенційних новачків нашої команди. Але чи підійдуть вони нам і чи підпише клуб з ними контракти, я зараз сказати не можу. Тому й прізвищ називати не хочу. Додам, що ми також ведемо переговори з кількома гравцями, можливості і потенціал яких нам добре відомі. Тому їх переглядати немає потреби. Тут головне - домовитися про співпрацю. Однак наразі нічого конкретного ще немає, а тому й тут я не буду називати жодних імен.

- Молодь «Карпат» минулий сезон провела не так вражаюче, як попередній. Тим не менше, кількох гравців дубля ви берете на збір до Австрії...
- Почнемо з того, що результат в турнірі молодіжних команд не може бути самоціллю. Ні, прагнути перемагати необхідно в кожній грі. Адже тільки за цієї умови у футболіста формується психологія переможця. Однак головне завдання дублюючого складу все ж підготовка якісного резерву для головної команди. Що стосується молодіжки «Карпат», то минулий сезон вона відіграла не те, щоб погано, а точніше буде сказати, не стабільно. Тим не менше, кращим ми даємо шанс себе проявити. Окрім Гудими, Гірського і Тістика, які грали за молодь, але тренуються з основою, до Австрії їдуть також Озарків, Гордійчук, Бідловський, Омельченко і воротар Данкович.

- На вашу думку, в кого з них найвищі шанси закріпитися в головній команді?
- Не сприймайте мої слова за педагогічний хід чи дипломатію, але скажу, що все в руках кожного з них. Хто буде віддавати всі сили на кожному занятті і проявить себе у грі, на того ми й будемо розраховувати в подальшому. Але хочу додати, що маю до нашої молоді претензії. У більшості з них не вистачає справжнього клубного патріотизму. Чи не кожен хоче щось отримати вже, хоча, за великим рахунком, ще нічого з себе як футболіст не представляє і нічого ще не зробив для команди, для клубу. Разом з тим, багато хто з молодих гравців на мене ображається за те, що я їм мало даю ігрового часу. Але при цьому, коли виходять на поле, то майже нічого не показують. А потрібно, навіть коли вийшов на 5-10 хвилин, відіграти наданий тобі ігровий відрізок так, щоб тренер у наступному матчі мав бажання і всі підстави випустити тебе на більше часу. Також дуже хочу, щоб наша молодь чітко усвідомила: «Карпати» вийшли на той рівень, коли не достатньо просто вийти на поле і зіграти так, щоб нічого не зіпсувати. Необхідно виходити на поле і робити результат. Тільки в цьому випадку гравці основного складу будуть ставитись до молодого футболіста як до рівноправного партнера по команді.

- Давайте повернемося до головної команди клубу. «Карпати» другий рік поспіль займають п'яте місце. Чи є різниця між двома останніми сезонами?
- Переконаний, що так. Чемпіонат, що минув, ми провели впевненіше за попередній, я б сказав, відіграли солідніше. Цього року місце в п'ятірці ми собі гарантували ще за чотири тури до закінчення і водночас реально претендували на третє місце. Думаю, якби обіграли «Металіст», а ми були до цього близькі, то бронзові медалі були б цілком реальними. Але вийшла нічия (щоправда, знову не обійшлося без суддівських помилок на користь нашого суперника), яка дозволила харків'янам зберегти відрив у чотири очки, і завдання пробитися в призери стало для нас малореальним. Але ми продовжували боротьбу, якщо не за третє місце, то за четверте, і дуже хотіли в наступній грі обіграти «Динамо». Так що інтрига була, а це хороший для нас сигнал - прогрес однозначно є.

- І все ж, чого забракло, щоб не лише боротися за медалі, а й вибороти їх?
- У першу чергу причину шукаю в собі, в середині команди. Адже всі ми люди, всі ми десь помиляємося. Головне знайти помилку і виправити її. Шукаю помилки в тренуваннях, помилки в іграх, які призводили до пропущених голів. Треба аналізувати всі ігри, шукати недоліки в собі, працювати над цим. Адже клуб перед командою, перед гравцями виконував усі вимоги - в цьому плані дуже позитивний момент, це також прогрес.

- Який матч минулого чемпіонату вважаєте найкращим?
- (Після роздумів. - Авт.) Напевно все ж таки з «Шахтарем» у Львові. І справа не тільки в тому, що ми виграли. Головне, у тому матчі ми переграли «Шахтар» за всіма показниками - за ТТД, за темпом гри і навіть за контролем м'яча. Я був дуже радий, що ми зуміли краще контролювати м'яч, ніж донецькі бразильці.

Щоправда, ще вищі статистичні показники у нас були в домашній грі з «Іллічівцем». Але при всій повазі до маріупольської команди, це все ж таки не «Шахтар». А взагалі скажу, що у весняній частині чемпіонату ми відіграли впевненіше і серйозніше, ніж восени.

- А яка гра вийшла найгірша?
- За результатом - у Донецьку з «Металургом», а за якістю гри - в гостях із «Севастополем». Хоча в обох іграх (у першій до рахунку 0:0, а в другій - до 1:1) ніби все було нормально. А от пропустили - і все, гра повністю пропала. Найприкріше, що в цих матчах ми не змогли перебороти самих себе. Довший час грали впевнено, а потім - збій і провал. Треба дуже серйозно поставитись до таких моментів, нічого подібного в майбутньому не повинно бути. Команда не може не проявляти у грі характер. Тут треба взяти за взірець домашній поєдинок з «Таврією», коли ми залишилися у меншості, але переграли суперника і за рахунком, і за всіма показниками статистики.

- Коли аналізувати гру «Карпат» по лініях, яка з них найбільше потребує підсилення?
- Напад і центр захисту.

- Багато хто вважає, що найслабшою ланкою «Карпат» є захист. Ви згідні з такою оцінкою гри оборони?
- Якби нам не забили шість голів у двох заключних іграх, то наш показник за пропущеними голами був би значно кращим, ніж у попередньому сезоні. Щодо гри задньої лінії, то почну з воротарів. Від них, коли відверто, я очікував загалом трохи більшого. Окремі ігри вони стояли дуже добре, але траплялися в них і неприпустимі помилки. Однак я вірю в них та сподіваюся, що вони добре підготуються до нового сезону і в подальшому значно частіше рятуватимуть команду від пропущених голів. На флангах оборони, я вважаю, у нас великих проблем немає. А от хорошого центрального захисника нам треба знайти. Я не маю особливих претензій до тих гравців, які у нас є. Просто на цій позиції ми маємо трьох виконавців, а попереду нас чекає багато відповідальних ігор, та ще й у напруженому графіку. А окрім втоми, є ще такі моменти, як травми, дискваліфікації... Тому цю позицію однозначно треба підсилювати.

- Ви сказали, що підсилення вимагає і лінія нападу...
- У нас в команді багато нападників. Але саме гравці передньої лінії в минулому сезоні отримали найбільше травм. Без серйозних ушкоджень обійшлися лише двоє - Кожанов і Кочіш. Решта - Кузнецов, Зеньов, Кополовець, Батіста, Лукас, Гудима - не просто мали травми, а вибували на значний період часу. Не обійшлося і без операцій. Усе це й призвело до того, що в грі форвардів було мало стабільності. Нею відзначалися якраз лише Кожанов і Кочіш. Тому хочу побажати нашим форвардам, щоб вони повністю вилікувалися і в новому сезоні обходилися без ушкоджень та грали стабільно, а головне - результативно.

- Виходить, що найсильнішою ланкою команди є півзахист?
- Взагалі-то тренер, як, зрештою, і кожен гравець, завжди повинен бути чимось не задоволений. Адже межі вдосконалення не існує. Тому в мене претензії є і до наших півзахисників. Так, я згідний, що вони загалом відіграли на хорошому рівні. Та водночас вистачало і браку. Причому це стосується і наших провідних гравців. Але з іншого боку, не помиляється той, хто нічого не робить, а наші півзахисники насправді віддавалися грі на всі сто відсотків. Та й загалом в плані самовіддачі я не маю претензій майже ні до кого. Незважаючи на рекордну для команди кількість офіційних матчів у сезоні, гравці витримали навантаження.

- Великі навантаження потребують і відповідних умов відновлення. Напевно, в цьому питанні у «Карпат» далеко не найкраща ситуація серед українських клубів?
- На сьогодні так, але в цьому напрямі керівництво клубу почало робити дуже серйозні кроки. Зокрема, повним ходом йде будівництво сучасного медико-реабілітаційного центру, який складатиметься з трьох корпусів, де буде все необхідне для футболістів: дві сауни, басейн, масажні кабінети, фітобар, фітнес-центр тощо. Я часто буваю на будові і знаю, що до чого. Брав я й участь у розробці концепції цього комплексу, зокрема розповів, що конкретно необхідно команді. Приємно, що все будується на високому рівні. Також у нас будуть нові чудові поля з високоякісним газоном. Словом, для команди створюються усі умови. А якщо порівняти те, що ми маємо, і те, що будемо мати вже з початку осені, - то це небо і земля. Так що нам залишається тільки дати результат. Також хочу сказати: дуже важливо, що й місцева влада почала долучатися до цих процесів. Нещодавно ми з генеральним директором клубу Ігорем Дедишиним на запрошення голови облдержадміністрації Михайла Цимбалюка відвідали базу відпочинку Міністерства внутрішніх справ України у Деревачі. Михайло Михайлович запропонував її клубу, щоб команда сюди заїжджала перед іграми. Там, щоправда, потрібно провести відповідні ремонтні роботи, але база розташована в чудовому місці і до того ж від неї лише сім хвилин їзди автобусом до нового стадіону, який після Євро, як говорить влада, буде переданий «Карпатам». Та й до «України» з неї добиратися ближче, ніж з Брюхович. Тож сподіваюся, що керівники влади Львівщини дотримають слова і виконають свої обіцянки в повному обсязі. А ми своєю грою намагатимемося віддячитися за таку турботу про команду, про клуб.

- Вас неодноразово можна було побачити на іграх не лише молодіжного складу чи «Карпат-2», а й команд клубних СДЮШОР і Академії футболу, що грають у першості ДЮФЛ.
- Так, якщо є можливість, то стараюся побачити в грі наше майбутнє. Адже і керівництво клубу, і я також переконані, що кістяк «Карпат» повинен складатися з наших вихованців. Тому я вже зараз потроху придивляюся до нашої юні, стараюся при нагоді поспілкуватися з їхніми тренерами. Адже дуже важливо, щоб у всіх командах навчально-тренувальний процес проходив за однією методикою, щоб всі грали за однією схемою. Тоді гравці по всій піраміді підготовки будуть без проблем переходити з одної команди в іншу.

- Якісна підготовка резерву також вимагає належних умов.
- У цьому напрямі роботи ще також чимало. Але й тут прогрес не можна не помітити. Два роки тому клуб зробив штучне поле для Академії, і вже цього сезону ми отримали хороший результат - усі чотири команди вийшли у фінал першості України. Наскільки я знаю, нічого подібного раніше не було й близько. Хоча я згідний з тренерами, що потрібно мати для тренувань також якісне поле з травою. Покращуються умови і в нашій СДЮШОР, яка цього року у фінал ДЮФЛ делегувала дві команди. Ви знаєте, що в минулому році почало функціонувати одне поле на так званих верхніх полях, а ще два - одне штучне і одне натуральне - мають закінчити в цьому році. Також клуб веде переговори з керівництвом університету фізичної культури з питання створення відділення Академії на базі стадіону «Скіф», який зараз проходить реконструкцію. Знаю, що там до Євро-2012 буде не тільки хороший стадіон, а й сучасний центр відновлення. Ми плануємо, що там зможуть готуватися і проводити свої матчі наш дубль та друга команда, а можливо, і юнацькі. Так що, як бачите, клуб багато приділяє уваги підготовці резерву.

- Ви вже казали, що перед «Карпатами» в новому сезоні стоятимуть серйозні завдання. А можна конкретніше?
- Конкретно завдання будуть ставитися вже після зборів у Австрії, перед початком чемпіонату. Але зрозуміло, що в Лізі Європи ми хочемо подолати кваліфікацію, щоб знову грати у груповому турнірі. А вже там будемо намагатися зіграти краще, ніж минулої осені. У Прем'єр-лізі не маємо наміру опускатися нижче зони єврокубків, а в Кубку України хочемо пройти якомога далі.

- Багато вболівальників вважає, що після двох п'ятих місць поспіль настав час вибороти медалі...
- Ми також хочемо прогресувати не лише за рівнем гри, а й за результатами також. Розуміємо, що вболівальникам хочеться більшого. Як воно вийде, сказати важко. Але можу пообіцяти, що гравці і тренери робитимуть усе, щоб розвивати наші досягнення. Втім, тут багато що залежить і від наших уболівальників. Адже роль 12-го гравця у футболі ще ніхто не відміняв. Так, на деяких наших домашніх іграх на «Україні» був аншлаг. Однак здебільшого трибуни були далеко не повні. От дехто з уболівальників нам докоряв, що в останній домашній грі з «Ворсклою» ми пропустили гол наприкінці і не втримали перемогу. Повірте, і я, і решта тренерів разом з гравцями були цим дуже засмучені. Але я переконаний, що коли б був повний стадіон, то це не дозволило б гравцям втратити концентрацію в кінці матчу. Вболівальники повинні чітко усвідомити, що переповнені трибуни - це дуже серйозний стимул і сильнодіючий мотив для гравців, аби викладатися у грі на повну всі 90 хвилин. А ще підтримка стадіону в прямому розумінні додає сил навіть тоді, коли, здається, їх уже взагалі немає. Як кажуть самі футболісти, коли повний стадіон - ноги самі несуть тебе вперед.

Інформаційний центр ФК «Карпати»