Як Феррарі втратили поул – і чому саме Макларен скористався моментом

Кваліфікація в Монако знову підтвердила свій статус ключового етапу вікенду - і цього разу одразу троє пілотів перевершили рекорд траси, що протримався з 2019 року.

Монако не прощає похибок - і в той момент, коли суперники зіштовхнулися з балансом, температурним вікном чи тонкощами підвіски на кочках, саме болід Макларена виявився найбільш зібраним і підготовленим до фінального прориву. Ключові тисячні секунди вигравалися не лише майстерністю, а й системною роботою з оптимізації поведінки машини в критичних точках траси. І хоча боротьба була гострою до останнього метра, саме Ландо Норріс і його команда знайшли ту межу ризику, яка принесла поул на найскладнішій кваліфікаційній трасі сезону.

У цьому тексті спробуємо розібратися, де саме Феррарі втратила поул, чи мав Шарль Леклер реальний шанс випередити суперників - і що насправді стало вирішальним фактором: технічна перевага боліда чи виняткова форма пілота.

Макларен

Перш за все, у Макларен була специфічна, але ефективна тактика: фінальну спробу планували виконувати не на новому комплекті шин. Аналіз попередніх кіл показав, що на трасі в Монако краще працює трохи зношена м'яка гума. Тому команда обрала схему з чотирма колами: перше - для розігріву, друге - бойове, потім коло охолодження і ще одне - на максимум.

Ця стратегія спрацювала не лише для Ландо Норріса, а й для Оскара Піастрі - обидва опинилися в першій трійці. Проте чому саме такі позиції у пілотів і чи могло все бути інакше - розберемо далі.

У Макларена чітко спрацював акцент на першу частину поворотів, особливо після Сент-Дево. Ландо Норріс ідеально пройшов цей відрізок, що дозволило йому отримати відмінний розгін на підйомі - саме в цій частині кола раніше пілоти команди поступалися Феррарі. Завдяки цьому він заклав фундамент для найкращого кола.

Особливо важливим виявився другий сектор. Саме тут і Макларен, і Феррарі були близькі за темпом, зокрема Норріс і Леклер. Але вирішальним епізодом стала шикана «Нувель» - один із найповільніших і водночас найтехнічніших поворотів кола (фото знизу). Норріс пройшов її максимально точно, тоді як Леклер припустився помилки, що коштувало йому темпу на виході та, зрештою, поула.

Темп Піастрі був конкурентним: австралієць навіть випереджав напарника за сумарним часом на першому та третьому секторах. Але провальний другий сектор, на якому він програв майже 0,2 секунди, залишив його позаду. Як сам Піастрі зізнався, він «зробив за цей вікенд більше помилок, ніж за всю кар'єру» - і це закономірно позначилося на результаті.

Феррарі

Шарль Леклер, який домінував у п'ятницю, зробив ставку на агресивну атаку другої частини поворотів. Болід SF-25 зберігав невелику перевагу в середньо- та швидкісних ділянках - зокрема в зонах Массене, Казино, Табак і Луї Широн (кінець першого та початок третього сектору). Проте в повільних зв'язках, особливо на фінальній частині кола (Раскас і Антоні Ногес), Феррарі програвала, і саме тут Леклер остаточно втратив шанс на поул у домашній гонці.

Проблема була комплексною. По-перше, Феррарі не вдалося досягти синхронного прогріву шин на передній та задній осях, що вплинуло на стабільність у повільних поворотах. По-друге, у кваліфікаційних налаштуваннях болід недобрав у плані притискної сили. Ці фактори й стали ключовими на вузьких технічних ділянках, які в Монако мають вирішальне значення.

Ну і звісно вище зазначена помилка у шикані «Нувель» зіграла свою роль.

Наглядно боротьбу пілотів Макларен та Феррарі видно у візуалізації від Формули-1.

Ред Булл

Ред Булл ще з початку вікенду мав труднощі з недостатньою поворотністю, і в кваліфікації ситуація не покращилася. Болід погано працював на поребриках і кочках, особливо у другому секторі, де втрати Ферстаппена були найбільшими.

Додатковою проблемою став слабкий рівень зчеплення з боку найм'якшого складу C6. Команда не змогла вивести гуму в ефективне вікно роботи, що ще більше ускладнило контроль за задньою віссю. Ферстаппен був змушений застосовувати «шорт-шифт» - передчасне переключення передач, щоб уникнути пробуксовки. Як визнав Гельмут Марко, останні зміни в налаштуваннях не дали жодного ефекту - загальний баланс залишився далеким від оптимального.

Проте Ферстаппен залишався дуже швидким у завершенні першого сектору та на всьому третьому. Це, звісно, доволі оптимістичне припущення, але саме в цих місцях відкривається, можливо, єдина реальна нагода для атаки. Якщо така можливість з'явиться, Макс точно спробує нею скористатися.

Мерседес

Джордж Расселл зазнав проблем із електронікою, тоді як для Кімі Антонеллі кваліфікація завершилася після аварії. Проте навіть до цих інцидентів було помітно, що W15 не тримається за трасу - команда знову боролася з браком загального держака, як і у п'ятницю.

Болід не зумів ефективно працювати з м'яким складом C6, і добре знайома проблема з нерівномірним прогрівом шин на осях знову дала про себе знати. На фоні прогресу конкурентів Мерседес виглядає відсталим - навіть вдале коло тепер радше результат індивідуальної майстерності пілота, ніж ознака стабільної технічної бази, якою команда славилася на попередніх етапах.

Єдиним шансом на порятунок для команди може стати нестандартна тактика. У колективі вже встигли обговорити подібні варіанти й пообіцяли реалізувати щось справді божевільне. Побачимо, як це спрацює в гонці.