Схилимо голови. Народився в рф, фанатів за Зорю, поліг за Україну

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Євгена Ковальова, фаната «Зорі», який загинув під Авдіївкою рівно три роки тому, 20 квітня 2022 року.

Життєвий шлях

Євген Ковальов народився 17 червня 1988 року в Пурпе (рф). Згодом сім'я переїхала в Україну, тому дитячі роки хлопця минули у селищі міського типу Новопсков (з 2024-го - Айдар) Старобельського району на Луганщині. Євген закінчив Новопсковську газопроводську школу, а в 2005-му вступив у Політехнічний коледж в Луганську.

Будучи дефектоскопістом за фахом, Євген з 2010-го їздив працювати до росії. Перед початком подій 2014-го вони з дружиною та донькою мешкали в Свердловську. Але вже в перші дні російської збройної агресії в Криму, він сказав дружині Ользі, з якою був одружений вже два роки: «Ні, ми тут жити не будемо. Тут жити неможливо, треба звідси їхати». І повернувся із родиною на батьківщину, в Новопсков.

Протягом життя Ковальову довелося працювати у різних країнах і різних сферах: і в газовій, і в будівельній, і як інженер-механік на комунальному підприємстві. Але останні три роки перед повномасштабним вторгненням він працював зварювальником у Чехії. Був майстром на всі руки.

Слід у спорті

З 2006-го Євген почав відвідувати фанатський сектор луганської «Зорі», згодом став активним вболівальником, приєднався до ультрас-руху. Домашні матчі чи виїзні - він був завжди з командою.

Бойовий досвід

Коли починалася окупація Луганщини, Євген відвідував проукраїнські мітинги у Луганську, навіть коли в місті вже не жив, мав активну громадянську позицію, гостро переживав усі події, котрі відбувалися в країні.

Дружина згадує, що про майбутню повномасштабну війну чоловік говорив заздалегідь, а тому продумував варіанти для виїзду родини закордон. Сам же звільнився в перший же день великої війни, а наступного вже був у Львові.

«Відсиджуватися за кордоном і дивитися у новинах, що відбувається, не можу. Хто, як не я?» - так він казав дружині. Кілька днів Євген допомагав у виготовленні протитанкових конструкцій, після чого пішов до військкомату. У Львові «Новопскову» вступити до війська не вдалося, бо там вже набрали достатньо охочих. Він вирушив до Києва. Зупинившись проїздом у Вінниці, зайшов до місцевого військкомату, а вже 6 березня прийняв присягу. Після короткого періоду навчань відправився на Донеччину.

Старший навідник гранатометного взводу Євген Ковальов загинув 20 квітня 2022 року під час мінометного обстрілу поблизу Авдіївки на Донеччині, отримавши уламкове поранення. Того дня за кілька годин до загибелі Євген востаннє зідзвонювався з дружиною.

Поховали воїна у Новограді-Волинському (нині - Звягелі) на Житомирщині.

Родина

У Ковальова залишилися батьки, дружина та двоє діточок, яким на момент загибелі тата було дев'ять і п'ять років. Вдома Євген був турботливим, надійним та люблячим чоловіком, піклувався про сім'ю, надзвичайно любив своїх донечок та цінував родину, разом з дружиною виховував дітей у патріотизмі і любові до України. Хоч Євген багато часу перебував за кордоном, але мріяв жити вдома, відкрити власну справу, подорожувати світом, побачити океан.