Із зірваним дахом: хто підтримує Рейнджерс

Після матчу між киянами та глазвегіанцями в Любліні наставник «Рейнджерс» Філіп Клеман висловив сподівання, що, мовляв, підтримка вболівальників у Глазго буде такою, що зірветься дах стадіону, тим самим чітко окресливши неабияку перевагу своїх підопічних у матчі-відповіді. Справді, фанатський рух «Рейнджерс» має давню історію, а галасу на трибунах ті хлопці здіймають якнайшаленішого.

Видається мені, Billy…

Документально зафіксований фанатський безлад у Глазго мав місце на стадіоні «Хемпден Парк» ще після фіналу Кубка Шотландії 1909 р., коли прихильники «Селтіка» та «Рейнджерс», озброївшись ножами, зійшлися у кривавому герці на трибунах. Надалі фани звели барикади, власне, на самому футбольному полі й підпалили їх в очікуванні атаки поліціянтів. Понад 2 години тривало те епічне бойовисько, а кілька вартових порядку пішли з життя внаслідок одержаних тоді ножових поранень.

Трохи згодом у Глазго почала формуватися жорстока культура вуличних банд, які, власне, не оминали увагою і футбол. Brigton Billy Boys була найбільшою та найпотужнішою бандою в Глазго в 1920-х-1930-х рр. Свою назву вони дістали від голландського протестантського монарха Вільгельма Оранського («Король Біллі»), який згодом став Вільгельмом III, королем Англії, Шотландії та Ірландії. Його перемога у битві на р. Бойн у 1690 р. зміцнила протестантське правління в Англії та Шотландії, а також в Ірландії. Billy вербували протестантську молодь з усього Бріджтона та навколишніх районів Іст-Енду Глазго. Більшість членів приєдналася в пізньому підлітковому віці. Чимало з них залишалися активними у банді до свого 30-річчя. Більша частина джерел визначає роком формування Brigton Billy Boys 1924-й. І справді цьогоріч у Глазго послідовники філософії цієї банди (щоправда, більшою мірою в жартівливо-теоретичному плані, ніж на практиці) де-не-де здіймали келихи за славнодаття.

Завзята протестантська банда спершу мала на меті боротьбу з ірландськими іммігрантами, але, крім розгулу сектантства, банда керувала всіма околицями, опікуючись шахрайствами, охороною та забезпечуючи стюардів для політичних зустрічей і боксерських поєдинків просто неба.

Ватажком банди був Біллі Фуллертон. Журналіст Роберт Джеффрі, який написав низку книг про банди Глазго, зазначає: «Як у гангстерських фільмах і телевізійних шоу вам потрібен був хтось на вершині, хто мав би мати мужність, якого би всі поважали, а військо було готове мати з ним справу». Фуллертон завше стверджував, що на нього напала банда ірландських іммігрантів-католиків після того, як він добре виступив у футбольному матчі проти їхньої команди. Звідти й почалася його біографія лідера Brigton Billy Boys. Він регулярно виступав з відверто сектантськими промовами, які мали на меті розпалювати почуття проти іммігрантів. За словами Роберта Джеффрі, Фуллертон створив добре організований підрозділ: «Це було так дисципліновано, це було як приватна армія». В ті скрутні часи масового безробіття перебування поряд із Фуллертоном і його бандою давало молодикам відчуття влади. Brigton Billy Boys взяли на себе провідну роль у таких заходах, як церковні паради та релігійні процесії, але вони використовували їх як можливість пройти маршем католицькими районами, підбурюючи та ображаючи їх мешканців. У них був гурт флейтистів і власні пісні, включно зі славнозвісною Billy Boys. Головна мета їх діяльності полягала в тому, щоб завдати шкоди католицькому населенню та змусити їх відчути себе небажаними. Й трибуни стадіонів використовувалися хлопцями Фуллертона зокрема й для цього. В кращі для угруповання часи чисельність членів сягала 800 осіб. Були жорстокі сутички з іншими бандами не лише в дні футбольних матчів, зчаста із застосуванням ножів, молотків, розбитих пляшок і ланцюгів.

Діяльність банди тривала впродовж 1930-х рр., незважаючи на репресії з боку нового начальника поліції Персі Сіллітоу, який вів війну проти їхньої діяльності. Зауважу принагідно, що 2 січня 1939 р. 118 567 глядачів встановили рекорд домашньої відвідуваності для «Рейнджерс», який було перевершено в 1948 р. більш як 143-тисячним натовпом. Напередодні Другої світової війни Фуллертон зокрема й Brigton Billy Boys назагал зателепали себе стосунками з фашистами Освальда Мослі, надаючи охорону для їхніх зустрічей. Однак війна, а також репресії поліції поклали кінець цій главі бандитської культури Глазго. А сам Фуллертон пішов у засвіти в 1962 р. у 56-річному віці.

«Моди», хулз і панки

Проте святе місце порожнім не буває. І в 1960-ті рух «модів», який формувався як свого роду протиставлення миролюбним гіпі, запанував і в місті, й на трибунах. В Глазго вирували модс-угруповання Fleets і Tongs. А в дні дербі зіткнення між представниками цих банд стали узвичаєними.

Певно, вперше на повен голос за межами Шотландії фани «Джерс» заявили про себе в 1972 р., коли під час фінального матчу Кубка Кубків проти московського «Динамо» натовп шотландських уболівальників рушив на поле, не давши змогу повноцінно завершити матч та організувавши зіткнення з франкістською поліцією (справа була в Барселоні).

Саме тогоріч популярним серед глазвегіанських футбольних хуліганів стале важкі черевики зі зміцненим носаком, сорочки зі комірцем сторч, товстівки із зображеннями популярних у цьому середовищі особистостей і довге волосся. А вже з 1977 р. фани «Рейнджерс» стали вбирати в себе панк-культуру. Зброя під час сутичок на трибунах стала звичним явищем: кастети, ножі, мачете, ба навіть сокири. Й дах тодішньому фанству світло-синіх зривало незрідка.

За прикладом Вест Гема

У 1984 р. було створено Inter City Firm (перша назва - Her Majesty's Service) - радикальна група хулз, що підтримували «Джерс». Назва запозичена у фанів «Вест Гема». Тамтешнє угруповання побачило світ наприкінці 1970-х рр., а в першій половині 1980-х вже мало шалену славу у фанатських колах. Надалі фан-угруповання в «Джерс» стали з'являтися з частотою появи грибів після дощопаду: Rangers Soccer Babes, Section Red, The Blue Order, Vanguard Bears, Sons of Struth тощо. Опісля побачили світ й різноманітні асоціації помірніших прихильників «плюшевих ведмедиків», які, зрештою, об'єдналися в структуру з назвою Club 1872.

Джим Мактеггот на прізвисько Джинкс народився в 1973 р. і впродовж тривалого часу був членом Inter City Firm. Надалі йому навіть було пожиттєво заборонено вхід на домашній для «Джерс» стадіон «Айброкс». Це сталося після того, як Джинкса було заарештовано в 1999 р. в Ейндховені на матчі Ліги чемпіонів. Зіткнення з тамтешніми фанами (за словами Джима, 300 місцевих протистояли 40-ка прихильникам «рейнджерів», та не виключено, що боєць дещо перебільшує) закінчилося арештом усіх 7-ми членів Inter City Firm, які брали участі у бійці. Довготерміновим наслідком тих подій Джинкс згодом називав те, що, мовляв, справжніх фанів «Рейнджерс» нині зустрінеш лише на виїзді, а «Айброксу» не вистачає атмосфери. Хай там як, а сьогоднішня гра пройде не на «Айброксі», а на «Хемпдені». Й ще Джинкс скаржиться, що, мовляв, у русі фанів «Рейнджерс» останнім часом мало молоді. Отут він має рацію, адже індустрія розваг у нашочасся куди розвиненіша, ніж 30 років тому, і юнь має чимало можливостей підкреслити свою індивідуальність.

Рейнджери-селебрітіс

Чимало відомих особистостей уболівало й уболіває за «Рейнджерс» із Глазго. Славнозвісний шотландський актор Шон Коннері, хоч і народився в Едінбурзі, проте все життя палко підтримував саме клуб із Глазго. Певно, до самої смерті ніщо не розлучить коміка Енді Кемерона з улюбленою командою. Свого часу він зажив слави футбольного хулігана, надалі (з 1978 р) став відомий завдяки виконанню пісні, що прославляє «Тартанову армію» шотландських фанів. Щоправда, були в нього певні непорозуміння з фанством, коли він критикував антикатолицьку політику клубу на початку 1980-х. У 1999 р. один із фанів «Абердина» спробував напасти на Кемерона на полі стадіону «Айброкс», та все закінчилося судом і штрафом для лиходія.

Уродженець Глазго рок-музикант Малькольм Мічел Янг, засновник і гітарист групи AC/DC також був частиною фан-спільноти «Рейнджерс». Власне, так само палким прихильником цієї команди є і Ангус, молодший брат Малькольма, чий енергійний стиль гри на гітарі чимось нагадує енергію гравців «Рейнджерс». Відданою фанаткою «Джерс» є шотландська співачка Лулу, переможниця Євробачення-1969.

Сила-силенна й інших дотичних до музики людей навернені в «рейнджерсівську» футбольну віру. Може, тому й спів трибун домашньої арени «Рейнджерс» такий запаморочливий? Хай там як, а тиск трибун на динамівців сьогодні буде несамовитим. Та щиро сподіваюся, що в наших хлопців усе вийде. Вперед, «Динамо», хай які пісні та з яким рівнем децибелів співають фани суперників!

Олексій РИЖКОВ