Хлопчик на роспутті. Історія чергової зради у Шахтарі

Ви знаєте, а ось абсолютно не зачепило та не здивувало. Це щодо вчинку 19-річного півзахисника «Шахтаря» U-19 Олександра Роспутька, котрий після вояжу з молодіжною командою «гірників» до Бельгії та перемоги над «Антверпеном» зник за загадкових обставин в аеропорту, і не повернувся до України разом з рештою делегації донецького клубу.

Подейкують, що цей хлопець, або, як би сказав Артем Федецький «безмозкий д******б», втік не просто аби куди, а за вельми конкретним напрямком - туди, звідки спершу приплив руський корабель, перед тим, як славетні ЗСУ відправили його за єдино вірним та правильним курсом. Іншими словами, Роспутько зараз із високою ймовірністю перебуває в країні-агресорі, тому що безпосередньо звідти вже почали доходити про цього перебіжчика цілком конкретні відомості - мовляв, Олександр нібито навіть запросив політичний (вибачте, який-який???) притулок.

І ось тут починається найцікавіше. По-перше, сам по собі термін «політичний притулок» застосовується у випадках, коли особа запитує такий правовий статус в іншої держави, оскільки зазнає переслідування у себе на батьківщині за політичними, релігійними чи іншими переконаннями. Що такого глобального зробив чи наговорив Роспутько, аби претендувати саме на політичний притулок, навіть важко собі уявити…

У «Шахтарі», як це зазвичай буває, зберігають довкола ситуації із Роспутьком практично повну інформаційну тишу. 13 жовтня, тобто на дев'ятий день після самого факту зникнення свого футболіста, «гірники» вийшли у публічне поле та залишили таку заяву: «Підтверджуємо факт неповернення Олександра Роспутька до України після матчу із «Антверпеном». Гравець отримав посадковий квиток, здав валізу й не з'явився на посадку в літак. Ми не можемо стверджувати, в якому напрямку пропав гравець. Ми не маємо інформації. Клуб сподівається, що гравець повернеться найближчим часом. Ми звернулися до нього з офіційним листом із вимогою протягом п'яти днів повернутися до команди. Якщо він не повернеться - контракт буде розірваний з вини гравця. Клуб залишає за собою право вимагати з гравця фінансову компенсацію».

Простіше кажучи: «Шахтар» спочатку дев'ять днів вичікував, хоча в навколофутбольних кулуарах відомості про втечу Роспутька почали обговорюватися ще за три-чотири дні до того моменту, коли вперше про них заговорили у ЗМІ, а тільки після цього вийшов у публічну площину з офіційною заявою. Більше того, саме через пресу «гірники» фактично поставили своєму молодому вихованцю ультиматум - п'ять днів на те, щоб повернутись, чи контракт буде розірваний. Причому за юридичними нормами Роспутько вже вважається порушником умов трудової угоди, оскільки таким його визнає будь-який суд з моменту скоєння самого порушення, яким і є фактична втеча.

Цікаво й те, що за інформацією Sport.ua, між Роспутьком та «Шахтарем» велися переговори про продовження контракту. Сам футболіст вважав, що йому недоплачують, але в процесі спілкування з клубом начебто досяг компромісного рішення (подейкують про оклад у 1-2 тисячі євро на місяць) та навіть дав слово підписати нову трудову угоду на п'ять років після матчу з «Антверпеном» . Саме під такі гарантії та обіцянки Роспутька футболіст й був узятий «гірниками» на виїзний матч до Бельгії, хоча першу гру команди U-19 в Юнацькій лізі УЄФА проти «Порту» пропустив.

За інформацією проекту «ТаТоТаке», Роспутько є замкнутою людиною, типовим інтровертом, який перебував у структурі донецького клубу десять років, тобто прийшов займатися в академію у 9-річному віці, ще до моменту початку війни на Донбасі та анексії Криму. Олександр є уродженцем нині окупованої рф Горлівки, а його родичі чи то жили, чи наразі живуть на території країни-агресора. Джерело також додає, що Роспутько «свідомо вважав, що Україна бомбить Донбас, і що зараз прийдуть наші та звільнять нас». При цьому, додає, що в самому «Шахтарі» на це сказали наступне - мовляв, «якби він якось виявляв це у колективі, то його там точно не прийняли б».

Цікаво й те, що, за відомостями того ж «ТаТоТаке», від Роспутька у «Шахтарі» вже всі, що називається, відхрестилися. Крім того, у клубі хавбека назвали «не проектним гравцем». Мовляв, у ньому не бачили нового Зінченка чи навіть Коваленка, а стеля розвитку Роспутька - це рівень команди, яка «за певних обставин може претендувати на Лігу конференцій в УПЛ».

Тут, як мінімум для справедливості, важливо наголошувати на тому, що нинішній головний тренер «Епіцентра» Сергій Нагорняк, який до цього кілька років працював із юнацькими командами збірної України, має на рахунок кар'єрних перспектив Роспутька дещо інші погляди.

«Роспутько був перспективним футболістом. Він - опорний півзахисник і ближче до 19 років почав непогано виглядати, я викликав його до збірної. Роспутько за стилем гри схожий на Степаненка. Такий самий жорсткий, непоступливий, має футбольне розуміння гри, виконує великий обсяг роботи. Завдатки у нього були хороші, але, як і всім гравцям у юності, йому потрібно ще зростати й зростати. Чи міг би він згодом замінити Степаненка в основі «Шахтаря»? Гадаю, що міг. Зараз такий час, що будь-який футболіст, який має задатки, може стати основним у командах УПЛ. А Роспутько має задатки. Пам'ятаю одну нашу розмову в Іспанії. Я йому тоді сказав, що настав час вже йти у дорослий футбол, можливо, кудись в оренду. Роспутько був не проти такого варіанту. «Шахтар» якраз почав роздавати молодих футболістів в оренду, наприклад, Сігеєва, але Роспутька відпускати не хотів. Чув, що «Шахтар» запропонував йому п'ятирічний контракт, а отже, на нього розраховували та бачили в ньому перспективу», - розповів Нагорняк в інтерв'ю «Українському футболу».

І вже тут проглядається очевидна нестиковка двох джерел інформації. Одне стверджує, що Роспутько не був проектним гравцем у «Шахтарі», інше - причому тренер, який безпосередньо працював із хавбеком, - каже, що донецький клуб не бажав відпускати Олександра навіть в оренду, що свідчить про те, що у футболісті бачили певну перспективу.

І саме з цього виникає інше питання: а що, за десять років у поведінці чи висловлюваннях Роспутька в «Шахтарі» ніхто й ніколи справді не помічав нічого, що могло б закінчитися саме так, як це, зважаючи на все, закінчиться зараз? Так, нехай ця людина, м'яко кажучи, не була душею компанії і не найбільш балакучою, але ж в академії «гірників» вона провела величезний період часу і з кимось колись, але обов'язково ділилася своїми поглядами, в тому числі й такими, про які йшлося в інформації від «ТаТоТаке».

Тобто банально у «Шахтарі» знову проґавили момент, коли хтось усередині структури «гірників» мав діаметрально протилежні погляди на ситуацію, аніж сам клуб. Найгірше те, що історія зі зрадою Роспутька (а поведінку цього гравця не можна охарактеризувати ніяк інакше, адже навіть якщо виявиться, що він не поїхав до росії, то сам по собі такий підлий та ні з ким неузгоджений від'їзд зі стану клубу є чистою зрадою, й нічим іншим) - це далеко не перший випадок у сучасній історії «Шахтаря». У різні роки так само некрасиво донецький клуб залишали Матузалем, Ілсіньо, Зінченко, Вачіберадзе, а різного роду демарші у спробах добитися свого влаштовували Елано, Кастільо, Вілліан, Мхітарян… Тепер цей непривабливий для топ-менеджменту «гірників» кейс поповниться ще одним прізвищем - Роспутько…

До речі, про прізвище. Воно у нинішнього «гірницького» втікача дуже навіть українське із точки зору походження. Як відомо, наші предки не просто так давали або брали собі те чи інше прізвище. Багато в чому та найчастіше це було пов'язане або із професійною діяльністю родини, або із її специфічними особливостями. Наприклад, умовний Гончаренко - це людина, яка належала до роду гончарів - професіоналів, що спеціалізуються на виготовленні глиняного посуду. Умовний Ткачук був представником роду ткачів - майстрів, які займаються ткацтвом. І так далі і тому подібне.

Що означає прізвище Роспутько? Однозначно й категорично його трактувати не будемо, але цілком можемо висловити припущення. Як мінімум у «Словнику української мови» 1907-1909 років за редакцією Бориса Грінченка є два практично спільнокореневі слова, від яких і могло піти це прізвище. Перше - це «роспуття». Друге - «роспуста». Значення цих слів, вочевидь, кожен чудово розуміє, хоча у нинішньому українському правописі вони все ж таки вживаються дещо інакше (через букву «з» замість «с»), але тим, хто відчуває із тлумаченням певні складнощі, сучасний технологічний прогрес дозволяє виправити це буквально в один або два кліки, використавши гіперпосилання, що наведені вище.

Очевидно, що в якийсь момент хлопчик (а чоловік, якщо тільки він не якийсь розвідник чи шпигун, ніколи не втікає за нез'ясованих обставин, і не залишає за собою невизначеність) з академії «Шахтаря» банально опинився на своєрідному моральному розпутті, не знаючи, як же вчинити далі. У цей час в його житті й стався переломний момент, що остаточно схилив шальки терезів у той бік, який сам хлопчик довгі роки, вочевидь, вважав для себе правильним. Жодної дієвої виховної роботи чи спроб змінити спотворене бачення реальності, ймовірно, нав'язане у дитинстві совковими менторами, у клубі щодо цього хлопчика так і не було зроблено, незважаючи на десять років співпраці, і про це також важливо говорити, і також важливо підкреслювати, не прагнучи сховати голову у пісок та втекти від відповідальності.

Саме тому, повертаючись до самого початку тексту, усе, що сталося навколо Роспутька, не здивувало. Так, його кар'єра може скластися як завгодно, і у ЗМІ це прізвище нам доведеться побачити ще не раз, але наразі важливішим є навіть не сам факт втечі молодого ноунейма, а те, які висновки будуть зроблені з чергової серії «гірницької» мелодрами під назвою «Вони виявилися зрадниками». Якщо, звичайно, взагалі будуть зроблені…