Петраков і його команда здивували. Чекаємо продовження у Боснії

Збірна України провела генеральну репетицію напередодні виїзду до Зениці на вирішальний матч відбору на ЧС-2022 проти команди Боснії та Герцеговини. Чим примітна гра проти болгар, і чим не примітна - давайте розбиратися.

Петраков здивував і схемою, і складом

Перед грою в Одесі наставник нашої збірної Олександр Петраков прозоро натякнув, що ротації не буде. Зі сказаного можна було зробити висновок, що Олександр Васильович виставить склад, максимально наближений до бойового. І зіграє за звичною схемою - у три центральні захисники. Але в підсумку якщо і не все, то багато вийшло інакше. По-перше, збірна України зіграла у чотири захисники (Соболь - Кривцов, Матвієнко - Тимчик), а по-друге, стартовий склад нашої команди навряд чи можна назвати реальним прообразом стартового складу у грі 16 листопада. На вістрі атаки - Довбик, на лівому фланзі півзахисту - Зубков, у опорній зоні не вийшов Степаненко. Плюс не потрапили у заявку на гру Забарний та Шапаренко. Загалом, певною мірою Петраков експериментував та ризикував. А якщо врахувати, що за такою схемою наш нинішній тренерський штаб зіграв уперше, то рівень ризику та експерименту загалом збільшується в рази. Але чи вартувала гра свічок?

Мали перемагати 6:0, але лише нічия 1:1

36 ударів по чужих воротах, по наших - лише чотири. У першій половині гри статистика володіння м'ячем на користь господарів узагалі зашкалювала. Після півгодини гри цифри були такими: 71 на 29. За такої разючої переваги рахунок мав бути явно більшим, ніж нічия. «Рахунок 5:0 чи 6:0 мав бути», - скаже після гри автор єдиного нашого голу Степаненко. І з Тарасом важко не погодитись. З цих 36 ударів - щонайменше третина - по-справжньому небезпечні моменти. Та й якість гри у виконанні нашої команди явно порадувала. Але реалізація явно розчарувала. І це наш бич.

Нереалізація: старі пісні про головне

Невміння забивати голи із вигідних ситуацій нашу національну команду переслідує із завидною постійністю. Навіщо далеко ходити - можна згадати практично всі матчі команди під керівництвом Петракова. Ну, за винятком, хіба що, гри проти французів. Матч проти казахів, реалізуй усе створене в атаці, мав складатись на нашу користь. З тієї ж причини фінів мали перемагати з більш комфортною перевагою. Перемогу у грі проти боснійців втратили не лише тому, що пропустили наприкінці гри, а скоріше через те, що не забили більше у першому таймі. Та й у єдиному досі «товарняку» - проти чехів - теж упустили купу можливостей. Виходить, що зустріч проти збірної Болгарії із цього алгоритму не випадає. Хтось скаже, що вже добре, що створюємо. І що не пропустили за традицією наприкінці гри. Але хочеться більшого. Хочеться, щоб не лише створювали, а й вміли реалізовувати. Поки що (я суджу з усіх ігор під керівництвом Петракова) не особливо вміють.

Маліновський

Щиро кажучи, поява Руслана в стартовому складі збірної читалася. Петраков демонстративно не викликав хавбека «Аталанти» на два попередні матчі, цього разу також демонстративно викликав. Те, що конфлікт між цими двома був - це правда. Хоча обидва зараз його наявність і заперечують. Зокрема після матчу Маліновський скаже, що, мовляв, «між нами нічого не було, лише робочі моменти». І у всьому, як завжди, винна преса. Класно, що під рукою завжди є такий зручний громовідвід, на який завжди можна все спихнути. Проте добре те, що помирилися. Футболіст він дуже кваліфікований, і напевно ще знадобиться збірній. Хоч і має поганий характер. Проте високої оцінки, як на мене, Руслан за гру з болгарами не заслужив. Могло бути й краще. Загалом, є куди рости.

Що буде у грі 16 листопада?

А ось це дрімучий ліс. Який стартовий склад вибере Петраков, і за якою схемою зіграє в «матчі року» - особисто я передбачити не беруся. Аж надто все заплутав Олександр Васильович після одеського поєдинку. Хоча головне в цьому випадку - щоб він не заплутав себе. І щоб його підопічних по-доброму «прорвало» у грі проти боснійців, щоб вони не «перегоріли». Нехай буде так.