Жвавий початок, дивні заміни, де Маліна? Однак, світло в кінці тунелю є
Оглядач Sport.ua резюмує матч проти Боснії і наші шанси на плей-оф
- 13 жовтня 2021, 13:00
- |
- 13 жовтня 2021, 23:29
- 22951
- 69
На «Арені Львів» збірній України в грі проти команди Боснії і Герцеговини потрібна була перемога. Але здобути її не вдалося - бойова нічия. Хотілося сказати «лише нічия», хоча, якщо судити за сценарієм матчу, цю нічию варто назвати закономірним і справедливим результатом. Що пішло не так і що буде далі - давайте розбиратися.
1. Важко даються другі матчі «спарки»
Власне, так було завжди, за будь-якого тренера збірної, за будь-якого кадрового підбору. Перший поєдинок з двох спарених збірна України проводила, як правило, на хорошому рівні - і фізичному, і емоційному. А ось другий найчастіше складався не найкращим чином. Гра проти боснійців лише підтвердила цю неписану істину. Матч проти збірної Фінляндії наші зіграли краще - не тільки за результатом, але і за грою. Був пресинг у виконанні «синьо-жовтих», був швидкий перехід від оборони в атаку, був високий емоційний заряд. Загалом, в Гельсінкі «наїлися» по саме не хочу, але потрібний результат здобули.
У Львові збірну України вистачило рівно на півгодини, протягом яких була і швидкість, і думка, і емоції. Але під кінець першого тайму «здулися». Перерва не допомогла, стало ще гірше. В цілому ми завдали лише двох ударів у площину воріт, тоді як суперник - п'ять. Загалом, це той випадок, коли не зовсім доречно говорити, що перемогу упустили. Швидше, на перемогу не награли.
2. Олександр Петраков: правильна тактика, але...
Facebook Євгена Кравса. Олександр Петраков
«Це Україна, не Франція, не Італія. У нас середній чемпіонат». Це слова наставника нашої збірної після гри на «Арені Львів». В принципі, слова правильні. Якщо говорити в загальному. Дійсно, чемпіонат у нас середній. З цим не посперечаєшся. Але в даному випадку, на мій погляд, ці слова виглядають по-блюзнірськи. Тому що в порівнянні з чемпіонатом України чемпіонат Боснії і Герцеговини виглядає як моська проти слона. Так, я розумію, що фактично всі гравці основи команди Петева грають за кордоном. Але це вже друге питання. Чому наші там, тобто за бугром, не виступають - це наші проблеми.
Мені здається, причину невдачі не варто постійно шукати в рівні національної першості. Цього разу й помилок наробили багато. Причому не тільки на футбольному полі, а й на тренерському містку. Вважаю, що тактика на гру була обрана правильна. Проти потужної, рослої і чіпкої команди, якою є боснійці, апріорі складно грати інакше, ніж в п'ять захисників. За допомогою пресингу і розрізних передач на фланги, де діяли швидкі футболісти, вдалося спочатку зробити різницю. І в рахунку вели, і за моментами небезпечними. Але далі здулися. Проте, перший тайм залишився за нами. Мені здається, що в перерві Петраков повинен був внести потрібні корективи в гру. Але він, на мій погляд, не вніс. Його заміни - пізні і невдалі. Та й хаотичні, в загальному. Чому Сікан, а не Довбик? Навіщо знадобився Сидорчук? Виходить, що всіх креативних гравців тренер зняв з поєдинку, а випустив тих, хто за визначенням не міг вплинути на малюнок гри.
3. Що взагалі коїться з функціональною готовністю?
Я розумію, що проблема системна, комплексна, і навряд чи Петраков в ній винен, але все одно дозволю собі задати риторичне питання: блін, чому ми постійно провалюємось у другому таймі? Обидва матчі з казахами, домашні ігри з фінами і французами, ось тепер і гра проти боснійців... Чому гравців збірної України фізично не вистачає на всю гру? Це, до речі, було чітко видно і на Євро-2020. Гаразд, якби такий стан речей спостерігався в поєдинках проти Англії чи Франції. Це було б закономірно. Бо «у нас середній чемпіонат». Але ж обидва другі тайми ми програли збірній Казахстану. Збірній Казахстану, Карл! З цим дійсно потрібно щось робити. В іншому випадку щастя не бачити.
Facebook Євгена Кравса. Сергій Сидорчук
4. Маліновський
Все розумію: дуже болюча тема, проте «проїхати мимо» не виходить. В силу різних причин заявка нашої збірної на жовтневі матчі вийшла неоптимальною. Хтось випав через травми, і ми чудово знаємо ці прізвища. Але це об'єктивний момент. У боснійців, до речі, теж були серйозні кадрові пробоїни. Але тема невиклику Маліновського - навряд чи об'єктивного характеру. Адже тут така справа: якщо тренер виграє, то про невикликаного через особистий конфлікт футболіста не згадують. Як, наприклад, після гри з Фінляндією. Але як тільки система дає збій, що сталося в грі з Боснією, відразу ж, підсвідомо і інтуїтивно, спливає прізвище одного з найкращих вітчизняних легіонерів. Не відкрию таємницю, якщо скажу, що Руслан в грі на «Арені Львів» дуже б знадобився. Хоча б тому, що з креативом у нашої збірної в цей раз було дуже зле. Пішли з поля Ярмоленко і Шапаренко, і рівноцінно їх замінити не вдалося. Маліновський в зв'язку з цим був би чудовою опцією. Але Петракову, звичайно ж, видніше...
5. Шанси все одно є
Перемога точно б наблизила нашу команду до плей-оф. Але ми отримали нічию. Якщо оперувати сентенцією «все пізнається в порівнянні», то нічия - це краще, ніж поразка. Хоча турнірна ситуація для нашої команди напередодні останнього туру ускладнилася. Ми все ще другі, але фіни, яких ми випереджаємо на одне очко, і боснійці, яких випереджаємо на два бали, мають матч в запасі. Так, цей матч лобовий. Проте, перемога кожної з команд (або фінів, або боснійців) автоматично роблять її фаворитом в боротьбі за друге місце.
Facebook Євгена Кравса
Однак, потрібно врахувати і той момент, що наша команда в листопаді проведе лише один матч, тоді як наші головні конкуренти - по два. 13 листопада зіграють боснійці і фіни, а 16-го - Боснія і Україна, Франція та Фінляндія. Тобто, на один матч, тим більше вирішальний, наша команда повинна налаштуватися відповідно. Тобто, на перемогу. І цієї перемоги, в принципі, має вистачити для виходу в плей-оф.