Лобановський серед нас

Коли Валерій Лобановський, сміливий і норовливий лівий вінгер, допоміг київському «Динамо» завоювати перший в історії клубу титул чемпіона СРСР, його не надто потішили слова про те, що мрія, яка збулася, більше не є мрією. На той момент Лобановському було всього 22 роки.

Лобановський народився в Києві в 1939 році, і в планах його трудової діяльності на горизонті простежувалася робота сантехніком. Але фантастична ліва нога змінила все. Втім, незабаром перебування футболіста в «Динамо» перетворилося на справжнє пекло, коли він з незрозумілих причин почав конфліктувати з Віктором Масловим, котрий явив світу футболу тактичну революцію з 4-4-2 і тотальним пресингом. Молодий Валерій, якому подобалося возитися з м'ячем в ногах, бачив розвиток футболу по-своєму.

Історія тактики: революція Віктора Маслова в Динамо та народження пресингу

Він повісив бутси на цвях в 29 років й досить швидко отримав запрошення стати головним тренером «Дніпра», щоб втілити в життя деякі ідеї, що зародилися в його блискучому розумі. Головною з них, безумовно була та, що уособлювала принцип: колектив завжди буде вищий за особистість. «Дніпро» підвищився в класі з цим наставником і став одним з кращих в радянській лізі. Саме в цей час Лобановський познайомився з Анатолієм Зеленцовим - молодим академіком з інституту фізичних наук в Дніпропетровську, разом з яким винайшов згодом інноваційний метод тренувань.

У 1973 році Лобановський повернувся в «Динамо», ставши головним тренером команди, і зробивши революцію в радянському, українському і світовому футболі. Стиль гри киян був розважливим, точним, швидким, заснованим на відмінній фізичній готовності, з безліччю контратак і неймовірним пресингом, який пригнічував суперника зазвичай на початку та в кінці матчів. Також простежувалося володіння м'ячем з боку захисників, яке, можливо, дещо присипляло суперника, а потім вражало його ж швидкою та разючою атакою. Геометрія мала значення, гравці повинні були знати, як діяти на кожній ділянці поля, яка їх стосувалася. Ключовим аспектом був фізичний стан, тому футболісти часто говорили про важкі тренування Лобановського.

Аналітик Зеленцов поїхав з Лобановським до Києва, і там відбулася одна з найбільших революцій у футболі: з'явилася наука.

Разом Лобановський та Зеленцов підготували кількох футболістів, розробили тести з використанням технологій, розрахували фізичні навантаження - все, що було потрібно для прогнозування та контролю виступів гравців. В епоху розвитку обчислювальної техніки в Радянському Союзі комп'ютери використовувалися для розрахунку площі поля, дій і швидкості гравців, кількості часу, який вони проводили на конкретній ділянці поля, а також того, як футболісти підтримували один одного, коли йшли з позицій, з м'ячем і без м'яча. Лобановський, у якого вже була людина для обробки статистики, пішов далі й хотів вивчити вплив м'яча на гру, він навіть науково вивчав знаменитий «сухий лист» Діді - блискучого хавбека збірної Бразилії 50-60-х років минулого століття.

Додамо трохи 2021 року в 70-ті.

«Якщо ми оглянемося назад, то побачимо щось зовсім новаторське. Для тренера турбота про фізичний аспект, тобто про те, щоб чітко розуміти, на що здатен кожен конкретний футболіст - це щось революційне», - говорить португалець Жоель Аморім, котрий присвятив багато часу вивченню радянського футболу. «Ми говоримо про 70-ті роки минулого століття. Це були фантастичні зміни у футболі того часу. Лобановський зрозумів, що у гравців є фізичні обмеження, і вони не можуть вийти за рамки певних рівнів фізичних навантажень».

Ця методика, підкріплена хорошими можливостями клубу, а також залізною дисципліною, почала приносити трофеї. Багато трофеїв. У кар'єрі Лобановського було кілька періодів, коли він очолював збірну СРСР - наприклад, він не зумів пройти кваліфікацію на Євро-1984, спіткнувшись на Португалії через пенальті, якого не повинно було бути, оскільки фол стався за межами штрафного майданчика.

Розчарування від чемпіонату світу 1986 року змусило радянського тренера піти іншим шляхом у 1988-му. «Після поразки від Бельгії Радянський Союз вилетів на ранній стадії плей-оф. У команді панувала впевненість, що вони здатні вийти як мінімум до фіналу. У цьому були дуже впевнені як футболісти, так і сам Лобановський», - каже Аморім.

І продовжує: «На Євро-1988 базовою командою радянської збірної стало київське «Динамо», тому що Лобановський захотів оточити себе гравцями, в яких він був більш впевнений і з якими вже розробив ігрові концепції. Йому було легше працювати з командою, яка розуміла всі процеси - в кінці кінців, він переносив те, що було в київському «Динамо», на радянську збірну. У складі, якщо не помиляюся, було сім-вісім гравців «Динамо» Київ. У тій радянській команді було легко побачити вплив гравців українського походження на радянський футбол».

На чемпіонаті Європи в 1988 році збірна СРСР дійшла до фіналу з Нідерландами, де, незважаючи на хоробру гру і тиск на суперника, в результаті програла.

«Без сумніву, Лобановський - це людина, про яку ви обов'язково почуєте в Україні», - каже Вітор Северіно, асистент Луїша Каштру, який протягом двох останніх років був головним тренером донецького «Шахтаря» - клубу, в якому Лобановський завершив свою кар'єру футболіста. «Це абсолютно шанована фігура, про яку українці завжди відгукуються з величезною симпатією і, перш за все, з гордістю. Говорячи про український футбол, ми говоримо про Лобановського. У центрі міста до цих пір знаходиться легендарний стадіон, що носить ім'я Лобановського зі статуєю Майстра біля головного входу. На цьому стадіоні досі проходять багато матчів української Прем'єр-ліги».

Северіно додає: «Дуже часто можна почути такі вирази, як «Це було тільки за часів Лобановського» або «Лобановський вже говорив про це». Це неминуче відчувається в Україні. Його пам'ять дуже шанована усіма, незалежно від клубних симпатій».

Незважаючи на важливі досягнення в Європі, Лобановський ніколи не вигравав ні Кубка європейських чемпіонів, ні Ліги чемпіонів. Проте, він відчув трохи славного європейського бризу, коли тричі добирався до півфіналів цього турніру (в 1977, 1987 і 1999 роках), програвши в кожному з них, в тому числі й одного разу португальському «Порту».

Ось чому, коли «Мілан» виграв Лігу чемпіонів в 2003 році, Андрій Шевченко приїхав до Києва, щоб показати головний приз європейського футболу (подібне він згодом зробив і з «Золотим м'ячем»). На жаль, його наставник помер в 2002 році.

Через кілька років Шева пояснив свій вчинок: «Лобановський - футбольний бог України, він найважливіша людина, він - батько українського футболу. Ми його називали «Генералом». Я був молодий, коли зустрів його на своєму шляху. Моя гра тоді була дуже егоїстичною. Лобановський пояснив кожному з нас, що означає працювати в команді. Я сильно змінив свої погляди на футбол. Це допомогло нам зрозуміти, що з концентрацією, з волею і командним духом можна обіграти будь-якого суперника, навіть якщо він набагато сильніший за нас. Це вплинуло на мене у багатьох відношеннях: спершу це змінило мої погляди на гру, а потім змінило й моє мислення, як особистості. Лобановський був великим філософом. Футбол був його життям. Фактично він помер на лаві запасних під час матчу. Він ніколи не вигравав Лігу чемпіонів, і я думаю, що це була найбільш потаємна його мрія. Тому, коли я виграв цей трофей, то привіз кубок в Україну, на стадіон «Динамо», до пам'ятника Лобановському. Як один з його учнів і перший український футболіст, котрий виграв Лігу чемпіонів, я хотів віддати належне Валерію Васильовичу за все, що він для мене зробив».

Сьогодні Андрій Шевченко - головний тренер збірної України, у складі якої на Євро-2020 було 10 футболістів київського «Динамо». Вихід до чвертьфіналу турніру став безпрецедентним досягненням в історії футболу цієї країни. Тільки вісім гравців з 26 в заявці не грають в Україні, що добре свідчить про якість чемпіонату і, як наслідок, про те, які трансформації там відбуваються. Не можна забувати й про те, що Україна виграла чемпіонат світу U-20 у 2019 році.

Жоель Аморім бачить деяку схожість в ідеях гри Шевченка та його наставника: «Якщо ми подивимося на «Динамо» 90-х, то побачимо, як Лобановський зберігав захисний стиль гри з ліберо. Але поступово ця схема, яка була свого роду трансформацією 4-4-2, еволюціонувала у 3-5-2. Тут я знаходжу деяку паралель з Україною Андрія Шевченка. Я бачу цю команду успішною при схемі 3-5-2, що дуже нагадує мені «Динамо» кінця 90-х, коли за киян ще грав Шевченко».

Вітор Северіно, котрий попрацював в Україні з «Шахтарем» та мав досвід спілкування з Шевченком, також не здивований досягненню «синьо-жовтих» на Євро-2020.

«Шевченко дуже спокійна людина і дуже відданий своїй професії. У «Шахтарі» було нормально побачити його присутнім на командному тренуванні, на стадіоні або на зборах. У нас були регулярні контакти з деякими представниками тренерського штабу збірної України, і ми обмінювалися корисними ідеями та інформацією щодо футболістів. Зворотній зв'язок від гравців був дуже позитивним - все через атмосферу, яка була створена в національній команді і стиль керівництва нею з боку Шевченка. Безсумнівно, його заслуга в останніх досягненнях збірної України дуже значна», - каже Северіно.

І робить висновок: «Ми говоримо про дві великі групи гравців з абсолютно різними ідеями ведення футболу в своїх клубах - «Динамо» і «Шахтар». Але в національній команді їх об'єднує головний тренер і його італійські асистенти, в тому числі Мауро Тассотті. Всі ці аспекти в сукупності з якістю футболістів, я думаю, внесли вклад в тактичну і стратегічну гнучкість, яку демонструє збірна України. Я не був здивований ні результатами, ні конкурентоспроможністю цієї команди. Думаю, що це дуже хороший колектив з високою якістю і потенціалом на майбутнє».

В інтерв'ю виданню The Athletic в червні 2020 року Шевченко ще раз згадав про величезний вплив на нього Валерія Лобановського: «Він був для мене більше ніж учителем, він був, як другий батько. Я слухав його з відкритим ротом. Робота з ним зробила на мене величезний вплив. Він був неймовірним. Лобановський був дуже дисциплінованою та розумною людиною. Мене все цікавило, а у нього все було засноване на статистиці. Математика ніколи не бреше. Він випередив свій час 40 років тому. Він запросив науковців, створив модель і написав програму, яка давала йому точні дані про частоту серцевих скорочень, навантаження та різні тести».

За всі уроки, ідеї, приклади, натхнення, за весь український футбол, який наповнив резервуар радянською, а потім і українською гордістю, за всі досягнення, геометрію, правила та наукові дані, за всі хороші футбольні моменти та мрії, за свою неймовірну спадщину Валерій Лобановський присутній серед нас у кожному матчі, де грають українські команди.

Переклад Олексія СЛИВЧЕНКА