Сіеттл Суперсонікс очима Гері Пейтона

«Я вірю, що баскетбол повернеться в Сіеттл», - Гері Пейтон.

У лютому 2021 року з новою силою відновилися чутки про розширення НБА. Адам Сільвер, комісіонер ліги, схиляється до варіанту з 32 командами. Це збільшить загальний дохід НБА після величезних втрат, викликаних пандемією коронавірусу. І, згідно слів самого Сільвера: «Першими в списку (нових команд) є саме «Суперсонікс» (другими - організація в Лас-Вегасі).

За прикладом НХЛ, у багатого Вегаса завжди знайдуться гроші і на реєстраційний внесок (для того ж НХЛ це 500 млн. доларів), і на побудову / утримання сильної команди. А що «Сіеттл»? «Надзвукові» візьмуть «своє» за рахунок історії і безмірної любові місцевих уболівальників, які 13 років чекають на повернення команди до їхнього міста. Поговоримо про ту частину історії клубу, завдяки якій ми всі полюбили тих самих хлопців у зелених майках.

Зародження ери Пейтон-Кемп

«Тоді, у 1990 році, вони вибрали мене під 2-м піком. Шон грав тут з минулого сезону. Команда перебувала на підйомі. А «Сіеттл» був центром всесвіту», - згадує Гері Пейтон. Команда тоді ще Дейла Елліса і Ксав'є Макденіела лише за додатковими показниками фінішувала на 9-й позиції Західної конференції, здобувши 41 перемогу в регулярному сезоні НБА.

У першому спільному сезоні двох майбутніх зірок ліги «Суперсонікс» виходять до плей-оф, а хлопці бронюють собі місця у стартовій п'ятірці своєї команди.

«Ти ще не готовий», - саме так говорив молодому розігруючому Кей Сі Джонс (тоді, головний тренер «Сіетла»): «Я повинен випускати тебе в старті тому, що ти 2-й пік драфту. Не ввійдеш в гру - і МакМіллен забере твої хвилини». Після такого тиску в першому сезоні Пейтон намір піти з баскетболу. А навіщо грати далі, коли набираєш 7,2 очка і 6,4 передачі, «всього» за 27,4 хвилини на майданчику, а на тебе ще й постійно тисне тренер?

З таким підходом до головної молодої зірки ліги вже у 1992 році Джонса на тренерському містку змінює Джордж Карл. «Велике тріо» тренер-захисник-форвард було сформоване. І... до команди прийшов перший успіх. «Сонікс» дісталися до фіналу конференції.

У сезоні 1992/1993 «Сіеттл» фінішував на третьому місці в «регулярці», здобувши 55 перемог. Перший раунд ігор на виліт Пейтон і компанія закінчили лише в останній, п'ятій грі серії. Перемога над «Ютою» Мелоуна і Стоктона з рахунком 3-2 в серії. Далі на них чекав «Х'юстон». Кожна з команд взяла свої домашні матчі, а 7-я гра завершилася аж в овертаймі, 103-100 (ОТ) на користь «надзвукових». Втім, «Рокетс» візьмуть своє в наступних двох сезонах.

У фіналі конференції на підопічних Джорджа Карла вже чекав сер Чарльз Барклі і його «Фінікс». Команди по черзі здобували перемоги в серії, але «Санс» дотиснули опонентів і пройшли у великий фінал до Джордана.

Лідерство в «регулярці» і провали в плей-оф

Наступний сезон ознаменувався відходом Майкла Джордана з баскетболу. Шанс для Гері і його «Сіетла»? Чому б і ні? Команда закінчує регулярний сезон з показником у 63 перемоги і отримує перший посів в іграх на виліт. Серія з «Денвером» не повинна тривати довго.

«У сезоні-1993/94 ми - «Суперсонікс» - були, поза всяким сумнівом, найкращою командою в лізі. Ми захищалися, як божевільні, придушували швидкістю і лякали всіх найжорсткішим данкером в історії. Ми виграли 63 гри з 82 і вийшли в плей-оф із першого місця. Наш перший опонент - «Денвер» - ледве-ледве заповз у плей-оф» - каже Джордж Карл.

Але психологічний тиск, їх вважали мало не головними контендерами, і нездорова атмосфера в роздягальні зіграли з командою злий жарт. У перерві першого матчу серії проти «Наггетс», Гері Пейтон і Ріки Пірс посварилися і пригрозили один одному дістати свої стволи, перш ніж їх вдалося заспокоїти. У підсумку, «Сіеттл» програв у серії 2-3. А Гері нагримав на всіх у роздягальні.

У сезоні 1994/1995 сталася кумедна історія. Новачок НБА і давній знайомий ще за оклендськими дворами, Джейсон Кідд, накрив кидок Пейтона і крикнув: «А ну, вали звідси!». Після чого Гері оформив ривок 12:0, а «Суперсонікс» обіграли «Маверікс».

«Сіеттл» і далі був серед лідерів НБА за швидкістю гри, набраними очками і атакуючим рейтингом. Вони вже не гналися за першим посівом, але примудрилися знову вилетіти в першому раунді плей-оф (1-3) від слабкого опонента - «Лейкерс» до приходу Шека і Кобі.

«Передай Гері, що якщо він буде і далі так само недбало поводитися з м'ячем, то я посаджу його дупу на лавку», - кричав під час матчів тренер Джордж Карл своєму помічникові.

«Скажи Джорджу, щоб перестав кричати на мене і посадив свою власну дупу на лавку», - відповідав йому ж Пейтон.

Виклик Джордану

Сезон 1995/96 став феноменальним для «Сіеттла»: 64 перемоги, перший посів на Заході і титул першої команди відразу після великих «Буллс». Того року наш герой видав потужну гру, набираючи в середньому 19.3 очка, 7.5 результативних передач і 4.2 підбирання та майже 3 перехоплення за гру.

«Ми були командою № 2 в НБА відразу після «Чикаго»; ми не дуже від них відстали, вигравши 64 гри, тоді як вони - 72. У Чикаго було 10 поразок, однієї з яких завдали ми», - згадує Гері Пейтон.

До фіналу НБА «Суперсонікс» обійшли «Кінгс» (3-1), «Рокетс» (4-0) і «Джаз» (4-3). У вирішальному протистоянні на них чекав «Чикаго». Цікавий екскурс у статистику: у всіх своїх фіналах Майкл Джордан набирав 36.3 очки в середньому за гру. Але в фіналі-1996 року, завдяки захисту Пейтона, його показники впали до 27.3 очок. Лише одного разу наш герой дозволив Джордану набрати більше 30 очок.

«Чи можна виграти чемпіонство, коли у твого кращого гравця і розігруючого гігантське его, і його більше турбує власна гра, а не партнери? Схоже, що ні», - задається питанням баскетбольний експерт Білл Сіммонс. Ось і «Сіеттл» програв ту фінальну серію (4-2).

Тих «Суперсонікс», згодом, називали найсильнішими опонентами Джордана часів другого три-піту. Та й хіба могла «Команда 72-10» програти фінал НБА?

Розпад дуету Пейтон-Кемп і період забуття «Сіеттла»

Останній спільний сезон тріо Пейтон-Кемп-Карл закінчили другими на Заході і вилетіли в плей-оф від «Х'юстона» у другому раунді. Далі Шон перебрався до «Клівленда», Джордж, через розбіжності з керівництвом клубу, покинув свій пост. А наш герой... знову привів свою команду до другого місця в західній конференції і вилетів у другому раунді ігор постсезону. Уже від «Лейкерс», що набирали хід.

«Всі помічали то, як нам пощастило мати Гері в складі, а не грати проти нього. Він додавав нам мотивації. Робив нас краще. Так, він був проблемою. Але нашою проблемою», - згадує Шон Кемп.

І ця «проблема» спершу сплавила головного тренера, Пола Вестфала, нагримавши на нього під час матчу з «Далласом». А потім і посварився з Нейтом МакМілленом, новим тренером «Сіеттла» з 2000 року: він намагався донести до Пейтона, що клуб втомився від його поведінки і хоче від нього більшої стриманості. Пейтон - що буде і далі всіх рвати на правах лідера команди.

У підсумку, Гері відправили в «Мілуокі».

Чому «Рукавичка»?

«У 1993 році мій кузен дав мені таке прізвисько. Ми грали з «Санс» у фіналі конференції. Це була 7-а гра серії. Кузен підійшов до мене після матчу і зарядив: «Рукавичка, рукавичка». На моє запитання, чому він так робив, той дав відповідь: «Тому, що ти опікав Кевіна Джонсона настільки міцно в захисті, як ніби ти тримав його в бейсбольній рукавичці». Потім хлопці в НБА це підхопили і так прізвисько за мною і закріпилося».

Ну а що ж із «Сіеттлом» і його поверненням в лігу? Для нашого героя це місце стало рідною домівкою і він хоче повернути баскетбол додому: «Я в цьому беру участь. У нас є команда, яка серйозно займається цим питанням. Ми на контакті з Адамом Сільвером. Перш за все, нам потрібна арена для гри, яка повинна бути готова в цьому році. Є ще купа дрібниць, наприклад, повинна бути підписана угода з телебаченням, після чого ми постараємося повернути баскетбольну команду. Зараз ми залягли на дно, щоб дочекатися ідеального часу, коли НБА буде готова надати нам можливість повернути команду».