П'ять висновків після матчу Шахтар - Динамо

Якщо говорити з точки зору змісту, видовищності і навіть по нерву гри, то більше на статус Класичного в 22-му турі претендував матч у Полтаві, де зустрілися «Ворскла» і «Зоря». Але статус головного матчу сезону у нас однозначно і навічно зафрахтований динамівцями і «гірниками», стало бути, про матч грандів і поговоримо.

Чесно, побачене на «Олімпійському» розчарувало. Ну, хлопці, три удари на двох в площину воріт - цього мало. Мізерно мало. Та й нецікаво, взагалі-то, було. Але головне, все ж, в іншому: в таких матчах вирішуються дуже серйозні турнірні і статусні завдання. І ці завдання були вирішені. Нижче - про вирішені завдання. І про невирішені також. Загалом, емоційні висновки з побаченого.

1. «Динамо»: чемпіон

ФК Динамо

До гри відрив киян від донеччан становив сім очок, після гри - вже цілих десять. З огляду на те, що грати залишилося лише чотири тури, можна вже сміливо починати вітати «біло-синіх» з жаданим титулом. Упевнений, що вже наступного вік-енду, в домашній грі проти «Інгульця», команда Луческу де-юре оформить чемпіонство. Заслужене, впевнене, аж ніяк не «картонне».

2. «Шахтар»: що це було?

«Гірникам» потрібна була лише перемога. Можливо, вони і розуміли, що в результаті «Динамо» титул не упустить, але точно хотіли відродити хоча б на трохи чемпіонську інтригу. Пам'ятаєте, що сказав нинішній капітан «Шахтаря» Степаненко перед грою? Мовляв, нам перемога потрібна швидше з іміджевої сторони. Після гри Тарас скаже: «ніяких виправдань і пояснень». І правда, пояснити те, що відбувається, з точки зору вболівальника «Шахтаря» неможливо. Крутіше за всіх, на мій погляд, це зробив в ефірі телеканалу «Футбол», по гарячих слідах, колишній форвард «гірників» Бєлік. Реагуючи на «філософствування» Каштру, Олексій, не витримавши, вживши міцне слово, сказав, мовляв, «Шахтарю» потрібно було не в шахи грати з «Динамо», а в «Чапаєва». І правда, формально все ще чинному чемпіону країни явно не вистачало настрою, мотивації. Склалося таке враження, що це саме у «помаранчево-чорних» сім очок переваги. Та які там сім - всі сімнадцять. Перша третина першої половини гри - ось і все, де «Шахтар» хоча б скільки-небудь був переконливим. Решту часу матчу номінальні господарі відбували номер.

3. Катерина Монзуль: «відмінно»

Напередодні гри довелося чимало почути про «Катрусин кінозал». Мовляв, головний арбітр зустрічі Катерина Монзуль перетворить гру на суцільний перегляд «телевізора». Нічого подібного: Монзуль відсудила матч практично ідеально. Вже з перших хвилин арбітр дала зрозуміти, що, з одного боку, зайвий раз свистіти не буде, дасть поборотися, а з іншого - порушення визначатиме чітко і швидко. І в подальшому з цієї парадигми вона не вийшла. Фол з боку Антоніо проти Андрієвського, в моменті з пенальті, «знайшла» оперативно. Так, підказка арбітра ВАР Балакіна знадобилася, але дивитися «телевізор» не пішла. У моменті з нібито фолом Родрігеша проти Мораеса чітко розібралася, що фолу не було. Не було і пенальті. Не призначила пенальті і в епізоді, коли м'яч влучив у руку захиснику динамівців Попову, бо перед тим було порушення з боку Мораеса. Знову-таки, не повелася на картинне падіння Буяльського в штрафному «гірників»: одинадцятиметрового не було. Всі жовті картки - по ділу. Ви все ще дивуєтеся, чому саме жінка судить наше класико?

4. Луческу: красавчик

ФК Динамо

«Чемпіонат виграється за рахунок організації гри в обороні і переходу в швидкі контратаки зі взяттям воріт», - ось головне з післяматчевих слів головного тренера «Динамо». Луческу відмінно підготувався до матчу. Згадуючи слова того ж Бєліка, «в шахи Мірчу переграти практично неможливо». У опорну зону румун поставив Андрієвського і Шепелєва, і вони «перекусили» своїх опонентів. Дисципліна на всіх ділянках поля, порядок в обороні, швидкий перехід від однієї ігрової фази до іншої - начебто все прогнозовано й не дивно, але все це спрацювало на «ура». Візаві тренера «Динамо» не знайшов протиотрути.

5. Каштру: з речами на вихід

Повторюся: у що грав «Шахтар», як саме команда намагалася або хотіла перемогти - для мене це секрет за сімома замками. Те, що говорив Каштру після матчу, про якісь навіси на Соломона, це, вибачте, маячня. Головний тренер «гірників» не зміг ні морально, ні функціонально підготувати, налаштувати свою команду на головну гру другого кола. Стерильне володіння м'ячем в перші п'ятнадцять хвилин гри - ось і все, чим запам'яталася донецька банда в цьому матчі. А далі було суцільне ходіння по муках, марне і кастроване за своєю суттю. Після матчу португалець заявить, що не боїться відставки, мовляв, звик працювати в таких складних умовах і обставинах. Це його право. Але нехай йде. Дати більше цій команді, на мій погляд, він вже не може.