Новий рецепт для Шевченка. Збірна підхопила той же вірус, що і Шахтар

26 ударів, 9 - у площину, 4.16 - показник очікуваних голів (xG), але на виході збірна України вчора зіграла в третю нічию 1:1 зі старту відбірного турніру на чемпіонат світу-2022. Слідом за престижним гостьовим «розпилом очок» з Францією, сталися два невиразних домашніх результати з Фінляндією та Казахстаном. І якщо з гостями із півночі деякі фахівці ще до матчу прогнозували проблеми для «синьо-жовтих», то з казахами наші футболісти самостійно примудрилися «сісти на мілину» в ситуації, яка того аж ніяк не припускала.

Можливо, хтось не сприйме цю інформацію, але нинішні проблеми в збірній України в деякій мірі схожі з тими, які нині намагається подолати один з базових клубів національної команди - «Шахтар». Чому це дійсно так, і чи можна говорити про «вірус», підхоплений «синьо-жовтими» від «помаранчево-чорних», поговоримо далі.

Грішити на реалізацію - занадто спрощувати проблему

На перший погляд, напередодні проти Казахстану збірна України зіграла дуже пристойно. У нас було багато ударів, досить регулярно виникали моменти, а підсумкова невдача начебто як однозначно впирається в огидну реалізацію. Насправді, говорити так - це занадто спрощувати проблему. З одного боку, в збірної України в 2021 календарному році дійсно спостерігається тенденція до зниження відсотка влучань у площину воріт в порівнянні з попередніми двома роками (42% - в 2019-му, 35% - в 2020-му, 30% - в 2021-му), що, до слова притаманне і для гри «Шахтаря» (там відсоток точності ударів за аналогічний період часу впав, але не так суттєво - з 44% до 39%), проте потрібно розуміти, що цифри самі по собі можуть бути досить оманливими.

Вчора проти Казахстану у збірної України було тотальне домінування у володінні м'ячем (70% на 30%), команда виконала фантастичні 744 передачі (для порівняння, Франція в нещодавньому матчі проти казахів відзначилася 698 пасами), але якість гри на атаку залишала бажати кращого. Мова не просто про реалізацію, як про необхідність точного завершального удару, а про саму побудову всіх атакувальних дій. Справа в тому, що та ж Франція у поєдинку з Казахстаном в середньому наносила свої удари з дистанції в 15 метрів. У України цей показник виявився рівним 18 метрам. Різниця невелика? Можливо, але це усереднена цифра, а тому для неї навіть три метри - це істотно. Більш того, ці три метри свідчать про клас, якого вистачило збірній Франції, щоб проходити ешелоновану оборону Казахстану і виходити на більш близькі дистанції для ударів, і якого не вистачило напередодні українцям. Банально, але напередодні «синьо-жовті» відзначилися лише двома яскравими вскриваннями оборони казахів - на 13-й хвилині, коли Мораес неточно пробив після пасу Зінченка, і на 70-й хвилині, коли Зубков не зміг пробити кіпера гостей після передачі Маліновського.

Без лідерів-ветеранів гра налилася проблемами

«Шахтар» в нинішньому сезоні багато критикують за гру, але одразу ж додають - колектив переживає період зміни лідерів, коли Тайсон, Марлос і Жуніор Мораес вже не здатні, як раніше, тягнути на собі результат всієї команди. У збірної України ситуація схожа - «синьо-жовті» три стартові матчі відбору на ЧС-2022 провели без Ярмоленка, Степаненка та Коноплянки, які раніше багато в чому визначали хід гри команди. Замінити цих виконавців повноцінно Шевченко не зміг, адже навіть Циганков виявився поза списком через проблеми зі здоров'ям. Не кажучи вже про те, що для повноцінної заміни колишніх лідерів команді потрібно було мати куди більше часу на відточування нових взаємодій на полі, чого Шевченко був позбавлений геть в силу особливостей нинішнього календаря міжнародних матчів.

Так, на фінальну частину Євро-2020 є надія, що Ярмоленко, Степаненко і Коноплянка повернуться до строю, але питання в тому, якою буде їхня форма? Чи не «просядуть» їхні показники так, як в «Шахтарі» в нинішньому сезоні відбувається з колись найбільш грізним бомбардиром УПЛ Жуніором Мораесом? А якщо так, то чи бачить Шевченко реальні шляхи усунення проблеми? В останньому аспекті, як мінімум до вчорашнього дня, були сумніви, але якщо після нічиєї з Казахстаном головний тренер збірної сам заговорив про проблеми з концентрацією і про те, що «грати будуть ті, хто виграє конкуренцію», є надія на нові кадрові рішення, які хоч і будуть виглядати запізнилими на фоні термінів старту Євро-2020, але певну надію на краще все-таки дають.

Невідповідність реалій та очікувань

Продовжимо проводити деякі паралелі між «Шахтарем» і збірною України. «Гірники» в нинішньому сезоні порапили в непросту групу Ліги чемпіонів з «Реалом», «Інтером» і «Боруссією» з Менхенгладбаха. Спочатку більшість фахівців припускали, що набирати очки «гірникам» буде зручніше в матчах з німцями, а ось з іспанцями та італійцями - вже як піде. Але насправді, в силу різних причин, «Шахтар» виграв дві дуелі у «Реала», двічі зіграв внічию з «Інтером», а ось «Боруссії» двічі програв, що називається, без варіантів. При цьому, з «нерадзуррі» Луїш Каштру на виїзді навіть застосував невластиву для його команди тактику в три центральні захисники.

Андрій Шевченко зі збірною України зараз також здивував у Франції новою тактичною моделлю гри команди з трьома центрбеками. Це дало багато в чому сенсаційний результат, коли «синьо-жовті» відібрали на виїзді два пункти у чинного чемпіона світу. Але потім, в матчах проти команд, де очки треба брати, здавалося б, за визначенням, почалися проблеми. Невідповідність між реаліями та очікуваннями очевидна. Що із цим робити? Каштру в «Шахтарі» поки не може вирішити цей пазл, і тим самим португалець дає приводи пресі говорити про прийдешню зміну тренера в стані «гірників». Перед Шевченком тінь відставки, безумовно, не нависає, але занадто багато буде залежати від якості виступу на Євро-2020. Зрештою, всі ми пам'ятаємо, що сталося з «синьо-жовтими» п'ять років тому на турнірі у Франції...

Проблеми «Шахтаря» прямо позначилися на результатах збірної

Цю тезу можна скільки завгодно заперечувати, але сухі цифри говорять про те, що як тільки стабільність виступів «Шахтаря» була порушена, так практично відразу в збірній України почалися проблеми з результатами. Ми не будемо якимось чином маніпулювати клубними вподобаннями уболівальників, а лише констатуємо цікавий факт - в останньому офіційному матчі минулого року проти Німеччини Шевченко в стартовому складі випустив чотирьох гравців «Шахтаря», команда програла 1:3. За місяць до цього українці вдома обіграли Іспанію (1:0), причому в старті не було жодного «гірника» взагалі. У першому матчі 2021 року проти Франції зі старту грали два гравці «Шахтаря» - результат прийнятні 1:1. Вдома проти Казахстану з перших хвилин вийшло четверо «гірників» - і знову 1:1, але на цей раз вже зовсім не прийнятні.

Складається враження, що Шевченко, розуміючи далеко не найкращий морально-психологічний стан представників «Шахтаря», намагається робити більший акцент в грі команди на виконавців інших клубів, але ті або не показують належної зіграності, або недостатньо добре розуміють принципи, яких потрібно дотримуватися на полі. Наприклад, ситуація з непорозумінням між Бущаном та Миколенком у поєдинку з фінами може трактуватися, як раптовий «збій програми» у футболістів. В «Динамо» Луческу у ключових матчах вимагає від них грати більш просто в обороні, але в збірній такий підхід мало прийнятний, а встигати в найбільш напружений момент перебудовуватися з одного на інше часто не вдається навіть куди більш топовим гравцям світового футболу, ніж ті, які є у розпорядженні Шевченка.

Проти тієї ж Франції збірна України відзначилася 32 виносами м'яча. Очевидно, такою була вказівка тренерів. Проти Фінляндії та Казахстану Шевченко, як і Каштру в «Шахтарі», напевно вирішив знову грати з мінімальними втратами м'яча, що саме по собі нівелює тактику гри на відбій. Показник виносів знизився до 11 і 6, відповідно, але це мало на увазі хорошу зіграність між захисниками. Чи варто говорити про неї, якщо той таки Кривцов, якого Шевченко бачив основним на Францію і Казахстан, в своїй клубній команді нині програє конкуренцію Вітао, через що застряг на лаві запасних? А Забарний при всіх його незаперечних талантах, поки ще дуже «сирий» для матчів за національну збірну. Знову-таки, в «Динамо» у Луческу Ілля заграв багато в чому через кадрові проблеми, але це не повинне автоматично гарантувати місце в основі збірної.

Що далі?

Безумовно, не варто сприймати вищевикладену інформацію буквально. Корінь нинішніх проблем «Шахтаря» - в одному, у збірної вони полягають зовсім в іншому, і рішення щодо виправлення ситуацій у кожної зі сторін буде своє. Просто зараз команда Шевченка в багатьох аспектах вже дуже нагадує команду Каштру, від якої немов підхопила «вірус невдалих результатів». Посудіть самі: в 2020-2021 роках Україна провела 10 матчів («технар» від швейцарських кантонів брати до уваги не будемо в силу його абсолютної абсурдності), в яких здобула лише 2 перемоги при 3 нічиїх та 5 поразках, хоча в 2018-2019 роках «синьо-жовті» в 20 матчах програли тільки один раз (Словаччині у Лізі націй при спробі зіграти в три центрбеки), а відсвяткували 12 перемог при 7 нічиїх. До болю нагадує майже непереможний в минулому сезоні «Шахтар», який зараз почав втрачати очки буквально наліво й направо, чи не так?

Важливо, що у збірної України та Андрія Шевченка перед стартом на Євро-2020 буде ще три товариські матчі, в яких варто остаточно визначитися з доцільністю подальшого застосування тактики в три центральні захисники. Так, проти Бахрейну і Кіпру «обкатувати» її навряд чи має сенс, а ось з вельми міцною Північною Ірландією, яка, пам'ятається, била нас на Євро-2016, може бути не зайвим.

Але куди важливіше для Шевченка і його асистентів напередодні Євро-2020 виробити новий рецепт, і «залізти» в голови своїм підопічним. Комусь буде потрібно швидко забути про яскраві перемоги, комусь - про невдачі поразок, іншим - й зовсім вивітрити думки про майбутнє відкриття трансферного вікна. «Вентиляція мізків» - це процедура, яка однозначно благотворно позначиться на грі команди, і тоді є надія, що нам не доведеться згадувати убогу реалізацію, або інші формулювання для пояснення невдач...