Тухель в Челсі: біль зніме, але його причину - навряд чи

Сенсації не сталося. Навпаки, «Челсі» вірний собі до мозку кісток, навіть з якоюсь гнітючою до банальності «читаністю». Причому в обох випадках: як з відставкою Лемпарда, так і з призначенням Тухеля.

Відносно першого можна з упевненістю зазначити, що його доля була зумовлена ​​вже в кінці грудня минулого року. Лише дві перемоги з тих пір при п'яти поразках, причому принциповим опонентам - «Арсеналу», «МанСіті», «Лестеру». Напевно Френк розумів, що ситуація «погано пахне», тому що і ставлення до нього «козачків» Абрамовича зіпсувалося, та й у погляді 42-річного тренера з'явилася якась відчуженість.

Ось в минулому сезоні, незважаючи на трансферний бан, Френк на чолі «синіх» виглядав вельми органічно, намагаючись вичавлювати всі соки з молодої порослі. Але ось в сезоні нинішньому, коли «Челсі» міг дозволити собі купувати готових зірок, недосвідчений керманич «аристократів» помітно знітився і почав шукати п'ятий кут. Загалом, Лемпсу прогнозовано вказали на вихід, не давши навіть натяку на можливість змінити турнірне становище.

***

Прогнозовано вказали на «вхід» і Тухелю. Більш того, за інформацією англійських медіа, «Челсі» заметушився в плані можливої ​​заміни Лемпарду акурат після того, як Томаса відправили у відставку з поста головного тренера «ПСЖ». Майже відразу ж довірені особи власника лондонського клубу зондували ґрунт на предмет можливого ангажементу німця. Той виявився поступливим і податливим.

В принципі, Тухель ніколи і не приховував, що мріє попрацювати в англійській Прем'єр-Лізі, яку небезпідставно вважає найсильнішою в світі. До того ж, як розповідають по секрету всьому світу вже німецькі ЗМІ, в Парижі Томас нібито втратив мотивацію. Мовляв, вигравати в одну хвіртку чемпіонат Франції, коли немає навіть найменшого натяку на «опозицію» - справа нецікава і практично невдячна. І тут відразу ж такий шанс - очолити один з найсильніших, а головне - найбагатших колективів Англії. Від такої пропозиції не відмовляються. Швидше навпаки, на неї чекають роками. Тому все зрослося швидко, без шуму і пилу: «Челсі» не знадобився тимчасовий правитель в особі умовного Хіддінка, Тухелю не знадобилася творча відпустка. Словом, дві «самотності» знайшли одна одну.

Позиція в даному питанні Тухеля зрозуміла і проста: тут йому і мотивація, і новий виклик, і можливість «жити» в справжньому конкурентному середовищі, та й із зарплатою теж все в повному порядку. А ось як бути з сенсом «Челсі» крім того, що Тухель тренував один з найбагатших клубів світу? Там теж все в повному порядку: резон залізний. Як ми вже неодноразово зазначали, «Челсі» звик брати собі те, що добре «блищить». Тухель в зв'язку з цим - практично ідеальний варіант: фіналіст останньої Ліги чемпіонів, який працював з Неймаром і Мбаппе. Лемпард не зміг впоратися з лондонськими зірками, у «Челсі» вважають, що подібних проблем у Тухеля не буде за визначенням.

Крім того, найгучніші придбання «синіх» минулого літа - два футболісти з Німеччини: Вернер і Хаверц. З ними колишній тренер спільної мови так і не знайшов. Або так: ці двоє поки що не показують і половини того, що показували на колишньому робочому місці. На «Стемфорд Брідж» небезпідставно вважають, що Тухель зможе розворушити своїх співвітчизників, і завдяки цьому команда зможе вибратися з крутого піке. Ну і, звичайно ж, Тухеля продовжують вважати учнем/копією Клоппа, якого дуже високо оцінює Роман Абрамович. Так що в цьому запрошенні все очікувано, логічно і закономірно.

***

Директор «Челсі» Грановська, представляючи новоспеченого тренера, зазначила, що в «особі Томаса Тухеля ми придбали одного з кращих тренерів Європи», тоді як сам винуватець торжества, соваючись на стільці від нетерпіння, заявив, що ніяк не може дочекатися проби пера в «найбільш захоплюючому чемпіонаті в світі» і що «дуже радий стати частиною сім'ї «Челсі».

Здавалося б, нормальні, звичні слова в такій обстановці. Але в зв'язку з цим особисто у мене виникає цілком закономірне питання: якщо Тухель так був потрібен «Челсі», і якщо він дійсно «один з кращих в Європі», чому тоді його підписали тільки на півтора роки?

До речі, навіть у Лемпарда був більш довгограючий контракт - на два роки з можливістю пролонгації ще на один сезон. Ясна річ, що про терміни трудової угоди на презентації нового наставника «пенсіонерів» не було сказано ні слова - тема вельми делікатна, не приведи Господи, або представник клубу, або сам німець могли бовкнути щось зайве. Мені здається, саме тут «порився собака». В тому сенсі, чому Томасу відміряли не, скажімо, три роки угоди, а в два рази менше. Справа в тому, що поряд з ярликом прогресивного тренера, який приклеївся до Тухеля ще під час його перебування наставником скромного «Майнца», він давно, практично з тих же років уславився і тим, що дуже погано уживався.

Де б він не працював, завжди конфліктував. В першу чергу - з клубним керівництвом. Через проблеми з босами «Майнца» він пішов з команди, де, власне, і відбувся як тренер. Причина розбіжностей - кадрові питання. Набивши руку за пару сезонів, потім Томас вимагав нових трансферів, підсилення, клуб через відсутність фінансів не міг виконати всі «хотілки» свого тренера.

У дортмундській «Боруссії» була аналогічна картина. Спочатку - все добре і навіть відмінно, дружні обійми з клубним керівництвом, але потім Тухель примудрився посваритися і з генеральним директором «джмелів», і зі спортивним. Причому, що показово, герр Томас має унікальну здатність виносити сміття з хати: його конфлікти з клубним менеджментом завжди виходили в публічну площину.

У «ПСЖ», до речі, Тухель теж собі не змінив. Два перших сезони - пай-хлопчик, а далі почав відкрито конфліктувати з правою рукою «шейхів» - Леонардо. У зв'язку з цим, між іншим, Тухель чимось схожий на недавнього тренера «Челсі» Конте. Перший сезон Антоніо в Лондоні був майже ідеальним, а на другий рік він як з ланцюга зірвався: посварився практично з усіма керівниками середньої і вищої ланки клубу, що і стало однією з головних причин відставки. Може, саме тому Томасу «виписали» такий нетривалий контракт? Мовляв, на півтора року його толерантності повинно вистачити, а далі, в разі вдалого початку, можна і продовжити співпрацю.

***

Тепер пару слів про ще одну визначальну, поряд зі скандальністю, рису Тухеля - його «прогресивність». Цей статус він заробив ще в першому своєму серйозному колективі. Багато хто вважає, що він багато в чому копіював колишнього наставника «Майнца» Клоппа, але це не так. Як зізнався сам Томас, для нього вчитель, зразок і профі в одній іпостасі - Гвардіола. Саме в такий футбол - контактний, швидкісний, атакуючий, в основі якого контроль м'яча - і намагалися грати всі команди Тухеля.

Крім того, Томас відомий своїм фанатичним ставленням до справи. У цьому він теж дуже схожий на свого вчителя, а ще на Б'єлсу або Гасперіні. Він постійно щось читає, вигадує, інтерпретує. Його команда може за час матчу змінити три-чотири ігрових схеми. Багато його підопічних теж змінюють ігрові амплуа, немов рукавички: Маркіньос, Неймар, Еррера. Для цього тренера у футболі не існує дрібниць. Йому важливо все: від раціону футболістів до їхнього особистого життя і спортивної екіпіровки. Він дуже вимогливий до себе - і в професії, і в побуті (не вживає в їжу ні м'яса, ні хліба, ні алкоголю). Дуже вимогливий і до своїх підопічних, які, незважаючи на всі ці «їжакові рукавиці», його поважають.

Тільки от назвати цього наставника справжнім новатором поки що не можна навіть за великого бажання. «Гвардіолівський» футбол потихеньку йде з великої авансцени, на зміну йому приходить більш жорстка і швидкісна гра, на чолі якої - пресинг і особливо контрпресинг. У колишніх команд Тухеля якраз і виникали проблеми з умінням вчасно перебудовуватися і пресингувати. Що «Боруссія», що «ПСЖ», не кажучи вже про «Майнц», були командами симпатичними, місцями яскравими, але зі «скляною щелепою»: вони незмінно програвали якомусь «лому», проти якого не було прийому.

На перших порах в «Челсі» Тухель вочевидь наведе порядок і на полі, і в роздягальні, і «сині» майже гарантовано поліпшать свої показники. Але ось в далекій перспективі розраховувати на цього наставника клубу Абрамовича навряд чи можна: він або посвариться з усіма в наступному сезоні, або впаде жертвою «залізобетонних» «Ліверпуля» чи «Лестера». Третього в цій історії, на жаль, не дано.