Чому Динамо не перемогло Ференцварош

У першому таймі в Будапешті все було добре. Настільки, наскільки взагалі може бути добре для нинішнього «Динамо». Але в другому таймі спочатку потихеньку, потім швидше все почало рухатися в протилежну сторону. І переможний, по суті, матч для команди Луческу перетворився ледь не в програний. Особливо після вилучення Сидорчука. Чому сталася така метаморфоза? Давайте розберемося спокійно і без емоцій.

1. Стартовий склад. Головні кадрові пробоїни віце-чемпіонів України були відомі заздалегідь: Миколенко і Бущан, які здали позитивні тести на коронавірус, на виїзд не вирушили. В принципі, особливою ​​головоломкою рішення цього завдання для Луческу не стало: у воротах зайняв своє, колись звичне місце, досвідчений Бойко, на лівому фланзі захисту зіграв Караваєв, для якого ця позиція теж не є терра інкогніта. Ці двоє зіграли на нормальному рівні.

2. Клас суперника. «Ференцварош» виявився не настільки страшним, як його малювали. Так, ця команда в кваліфікації чемпіонської Ліги пройшла хороших суперників (наприклад, «Селтік» і загребське «Динамо»), її тренує один з найкращих українських тренерів в режимі «прямо зараз», але «Фраді» не сильніше, як мінімум, киян. Дозволяю собі стверджувати подібне не тільки на підставі порівняння трансферної вартості найдорожчих гравців цих двох команд (Циганкова і Зубкова), але і індивідуальних показників абсолютно всіх гравців чемпіона Угорщини. Якщо в сухому залишку, добротна, але посередня команда.

3. Сергій Ребров. Наставник «Фраді» перед матчем не один раз повторював, що гра проти «Динамо» - це саме гра проти «Динамо», а не тренерська дуель Ребров - Луческу. На мій погляд, Сергій Станіславович темнив. Він явно хотів обіграти свого старого знайомого. Саме для нинішнього тренера «Ференцвароша» гра 28 жовтня була важливішою, ніж для нинішнього тренера «Динамо». Тому що у Реброва все ще є, причому непоганий, шанс повернутися до Києва. А ось для Луческу нинішня робота - напевно лебедина пісня. Так ось, Ребров не зміг в результаті показати «товар обличчям». У що саме грала його команда в першому таймі, так і залишилося загадкою. Давайте відверто: Ребров і його підопічні перший тайм провалили.

4. Мірча Луческу. Спочатку план на гру київського Містера був правильним. Дуже дисципліновано в обороні, активно на флангах, без зайвої імпровізації, просто тиснути в центрі поля. Такий нехитрий набір опцій спрацював. Гості придивлялися до суперника хвилин 15-ть, після чого забрали ініціативу, усвідомивши, що перед ними трохи поліпшена копія «Олександрії». Ну правда ж, в першому таймі «зелені орли» були схожі, швидше, на зелених курчат: кожен бігав сам по собі, загальної картини гри не було. І якщо в моменті з першим забитим голом нам десь пощастило - пенальті, взагалі-то, випадковий, то м'яч Де Пени - зразково-показова контратака. Причому в «роздягальню». Залишалося просто добити суперника після перерви.

5. Другий тайм. Наскільки я можу судити, в другій половині зустрічі кияни більше дбали про збереження статус-кво, ніж думали про третій забитий м'яч. Так це чи ні, справа смаку кожного. Особисто я вважаю, що Мірча Луческу програв своєму візаві «перерву». Якщо гості виходили на другий тайм вальяжно і не мотивованими, то Ребров, судячи з усього, зумів «накрутити» підопічних.

6. Швидкий перший гол «Ференцвароша». Нгуен, якого в першому таймі практично не було видно, і другу половину матчу почав не найкращим чином. Але суть в тому, що у «Фраді» збільшилася загальнокомандна швидкість. «Динамо» не запропонувало опоненту навіть середній пресинг, намагаючись зіграти на контратаках, з закидами на Супрягу. Елементарна розконцентрація «Динамо» в захисті, навіть натяку на яку не було в першому таймі, дозволила господарям відквитати один м'яч. Якщо Зубкову дають на рівному місці віддати передачу, а Нгуену на ще більш рівному пробити, то лаври в цьому епізоді потрібно ділити порівну між атакуючою стороною і тією, що захищається.

7. «Запах крові». Сто разів правий динамівський голкіпер Бойко, який сказав після матчу, що, забивши перший гол, «Ференцварош» відчув запах крові. Це правда. Навіть якщо команда явно без приставки «супер», але досить мотивована, тоді як суперник після перерви «забув» вийти на поле, гру можна перевернути. Команда Реброва посилила натиск. Ну, наскільки могла. Ні, високого пресингу так і не було, бо «робити» його там немає кому. Але високі швидкості у деяких гравців таки були. А ось київські футболісти перебудуватися по ходу другої половини зустрічі не змогли.

8. Ковдру на себе. Зловив себе на думці, що кияни в другому таймі грали так само розрізнено, як і їхні опоненти в першій половині зустрічі. Тобто, команда начебто і була, але єдиного колективу не було. Кожен грав сам по собі: чи то «продавали» себе таким ось безглуздим способом, чи справді не знали, як додати.

9. Заміни. Перша заміна у «Динамо» - на 82 хвилині: Буяльського замінив Гармаш. Віталій явно втомився, і його заміна читалася ще раніше. Як і гіпотетична заміна раніше Циганкова і Супряги. Але Луческу чомусь «заворушився» лише після червоної картки Сидорчука. Динамівці, котрі вийшли на поле в екстреному порядку, не змогли як слід увійти в гру, не кажучи вже про її посилення. На мій погляд, вихід Гармаша і особливо Белуце був помилкою.

10. Супряга. Не хотілося б зайвий раз «топтатися» по пацану, але він провалює вже другу поспіль гру в ЛЧ. Розумію, що йому немає альтернативи зараз, але, все одно, його треба було міняти раніше.

11. Вилучення Сидорчука. Претензій до другої жовтої картки динамівського капітана немає - арбітр правий, все по ділу. Є претензії до самого Сидорчука: навіщо було так небезпечно грати, причому в ситуації, що того не вимагає, тобто не біля власного штрафного. У мене є відповідь: якщо диригент не влучає у ноти, то чого вимагати від його підопічних? Вони теж не потрапляли. Чи не встигали. Ось і догралися. Той момент став переломним у матчі.

12. Чисельна більшість. Господарі дуже швидко використали «зайвого» гравця. Можливо, їм трохи пощастило з рикошетом, але можна говорити і про те, що футбольний Бог просто повернув їм борг за пенальті на Харатіні.

13. Перспектива. В принципі, катастрофи в Будапешті не сталося. Просто ми всі ще раз побачили, що навіть такий досвідчений тренер, як Луческу, може помилятися. І що як команда «Динамо» ще не сформувалося, сирувате. З іншого боку, ми розуміємо, що боротися за вихід до плей-оф ЛЧ у цій групі нам нереально. Але ось боротися за третє місце ми повинні. Більш того, перспективи на євровесну кращі саме у киян. Хоча б тому, що матч-відповідь з «Фраді» в Києві. Але ось роботу над помилками Луческу і його підопічним все одно потрібно зробити.