П'ять висновків після 0:4 в Мадриді

Перший же по-справжньому серйозний опонент збірної України в Лізі націй виявився для нашої команди суперником з іншої планети. Українці без шансів і варіантів крупно програли збірній Іспанії. У виконанні гостей в мадридському матчі було погано все: з першої і до останньої хвилини. Це не спроба зайвий раз мокнути кошеня в калюжку, на жаль, це констатація прикрого і образливого, але об'єктивного і закономірного факту. Нижче наведені основні, на наш погляд, причини фіаско на стадіоні імені Ді Стефано.

Сподіваємося, що наша національна команда все ж зуміє зробити з них висновки. Адже сильний не той, хто не падав. І так далі. Ну, ви знаєте.

1. Клас суперника. Можна скільки завгодно радіти з приводу виходу збірної України в групу А Ліги націй, але разом з тим потрібно реально оцінювати силу і рівень нинішньої команди Шевченка. У минулий четвер на тлі збірної Швейцарії було видно якщо і не всі, то багато наших вад насамперед в командній роботі. «Синьо-жовті» виявилися не готові до високого пресингу, з перших хвилин гри запропонованого командою Петковича. Той матч врятували для нас індивідуальні дії лідерів збірної. У неділю до високого пресингу іспанці додали таку ж високу індивідуальну майстерність. І швидкість. Ці три компоненти крити було нічим.

Можна до кольок зловтішатися з того, як юний Фаті невтомно і з витонченістю «возив» наш весь правий фланг, «опустивши» Тимчика та Кривцова нижче плінтуса разом з їхніми спинними і шийними хребцями, але разом з тим ми повинні розуміти, що рівень суперників просто виявився вищим. Істотно вищим. Там в центрі оборони - Рамос, у нас - Кривцов, там в центрі поля - Алькантара, у нас - Харатін.

Вважаю, цього достатньо.

2. Поступилися до гри. Склалося таке стійке переконання, що збірна України не була готова до матчу проти Іспанії не тільки фізично, а й емоційно, психологічно. Наші футболісти просто не знали, що робити, куди бігти, кого тримати. І справа не тільки в дуже ранньому пропущеному м'ячі, який міг підірвати і без того тонку «душевну організацію» українських збірників: не пропустили б в дебюті матчу, обов'язково пропустили б пізніше. Тому що з «білим прапором» воювати на «передовій» і абсурдно, і марно.

3. Шевченко тактично програв Луїсу Енріке. Виграє команда - програє тренер.

Матч з Іспанією став, мабуть, найгіршим для збірної під керівництвом Шевченка. Чи винен в поразці тільки головний тренер? Ні. Але Шевченко винен в тому, як саме програла наша команда.

Марлос в якості єдиного форварда, Лунін на лавці запасних, відсутність ротації, вихід з оборони в атаку через дрібний пас, Харатін в якості заміни Степаненку, Пятов в ролі «ліберо», тобто, зачинатель атак (втім, вибір саме цього голкіпера на саме цю гру теж викликає питання) - тренерський штаб Андрія Шевченка в цій грі наробив багато помилок.

Хоч після матчу Андрій Миколайович і сказав, що одна з головних причин такої жахливої ​​гри його підопічних - не встигли відновитися після Швейцарії, бачиться, що «собака порилася» не там. Або не тільки там. Іспанці з точки зору інтенсивності провели не менше виснажливий поєдинок першого туру проти німців, так що всі були в однакових умовах.

Наш тренерський штаб хотів зіграти так, як в пам'ятному домашньому поєдинку проти Португалії. Але, як виявилося, план на гру був обраний неправильний. Тоді команда бігла, зараз в силу багатьох причин - не біжить. Це не вина Шевченка, але він, як ніхто інший, цей факт знав, адже було видно вже по грі зі швейцарцями, що «синьо-жовта» збірна ще «не та» - сирувата, розрізнена, та й склад не оптимальний. Але Андрій Миколайович вважав, що «і так зійде». Не зійшло. Покарали нас дуже швидко. І дуже показово. Не зумів наш тренер достукатися до своїх підопічних і в перерві, не зміг перебудувати гру, налаштувати гравців, поміняти тактику. А чи був взагалі план Б у збірної України?

Загалом, вина тренерського штабу в цьому ляпасі істотна.

4. Втрата Степаненка. Виявляється, у нашій збірній є незамінні. І головний незамінний - Тарас Степаненко. Пам'ятається, щось подібне ми вже бачили, коли зіграли проти резервного складу збірної Нігерії без Тараса. Тоді швидконогі суперники просто розірвали наш центр поля. Якби не удача (і в особі судді теж) і характер, проявлений у другому таймі, напевно програли б в тому «товарняку».

В даному випадку Шевченко вирішив замінити Степаненка Харатіним. Півзахисник «Ференцвароша» виявився банально не готовим до гри на такому рівні. Може, треба було випускати з перших хвилин Сидорчука?

5. Нам показали наш рівень. Швейцарія в паралельному поєдинку не програла німцям. Якби програла, можна було б говорити, що команда Петковича так само безнадійна в матчах проти топових опонентів, як і наша. Але альпійська збірна приємно здивувала. Особливо після того, як зрівняла рахунок. Класу у цієї команди все-таки більше, ніж у команди Андрія Шевченка, яка за замовчуванням не може зрівнятися з класом команди Льова. Стало бути, на збірну України чекає нелегке завдання боротися в групі за виживання.

Давайте будемо реалістами: якщо наша національна команда залишиться в елітному дивізіоні, такий факт потрібно вважати безсумнівним успіхом.

Напевно, добре, що в Групі А Ліги націй Україна зіграє раніше, ніж на Євро-2020. Тепер ми знаємо, чого можна очікувати в поєдинках з топ-збірними. Сподіваємося, всі винесуть з цього корисні уроки ...