Ми починаємо КВК, вибачте, УПЛ: для чого, для кого?

21 серпня матчем «Олімпік» - «Динамо» стартує новий чемпіонат країни з футболу. Майбутня першість УПЛ буде істотно відрізнятися від попередніх хоча б тим, що з нового сезону скасовується поділ команд на шістки: турнір пройде за традиційною системою у два кола (вдома - в гостях).

Однак зараз, напередодні старту, хотілося б поговорити не стільки про форму змагання, скільки про його зміст. Перші тури чемпіонату пройдуть без глядачів. Це вимушений захід, форс-мажорний, змінити його може лише суттєво покращена статистика по Covid-19. Але вона поки що не покращується, точніше, погіршується майже з арифметичною прогресією. Що ж, напевно знову доведеться дивитися футбол по телевізору, в атмосфері порожніх трибун і під акомпанемент воротарського «пихання» своїм захисникам.

Але це не найстрашніше. Переживемо незабаром. Страшно інше: половина команд УПЛ свої домашні поєдинки проводитимуть на чужих стадіонах. У зв'язку з цим виникає безліч питань, перші з яких - для кого гратимуть і чому так. Спробуємо відповісти на ці та інші, але спочатку давайте розглянемо кожен конкретний випадок.

***

Отже, сім команд свої домашні поєдинки прийматимуть в рідних пенатах: «Ворскла», «Десна», «Динамо», «Дніпро-1», «Львів», «Маріуполь» та «Олександрія». Цим товаришам - респект і уважуха. А ось ще семеро будуть проситися в гості. У кожного з цих клубів своя історія «хвороби», адже, як ми пам'ятаємо, кожна нещаслива сім'я нещасна по-своєму.

Відразу винесемо за дужки три клуби зі східної частини країни - «Шахтар», «Олімпік» і «Зорю», які через російське вторгнення тимчасово втратили свої обителі, тому змушені грати в чужих містах. Однак і в даному випадку дозволю собі «ложку дьогтю». Жодних претензій не маю до «Зорі»: команда як вибрала місцем дислокації запорізьку «Славутич-Арену», так і продовжить там грати. «Олімпік» досі розквартировувався в Києві на стадіоні «Динамо».

Навіть в «хлібні» часи «домашні» матчі «олімпійців» в столиці збирали мізер. Клубне керівництво вже який рік обіцяє перевезти команду то в Білу Церкву, то в Одесу. Але продовжує залишатися в Києві. Тому що так зручніше саме клубному керівництву і гравцям, переважна більшість яких живе на схилах Дніпра. Я не кажу, що це погано, просто якщо «Олімпік» хоче грати хоча б для гіпотетичних уболівальників і стати самобутнім колективом, йому потрібно якомога швидше валити з Києва. Але чомусь не поспішають.

***

Тепер про ситуацію щодо «Шахтаря». У перший сезон після від'їзду з Донецька команда домашні матчі проводила на «Арені Львів». Але оскільки рідним донецьким уболівальникам добиратися до Львова все ж було не дуже зручно, клуб вирішив грати в Харкові, на «Металісті». Особисто мені таке рішення бачилося майже ідеальним: і для вболівальників з Донбасу, які майже поруч, і для харківського глядача, не розпещеного великим футболом. Актуальна ситуація по Харкову не змінилася: ні щодо своїх фанів, ні по відношенню до харків'ян, які не мають «рідної» команди в УПЛ.

Але «Шахтар» вирішує в новому сезоні грати не в першій столиці, а в другій. Рішення можна пояснити і логікою, і економією: команда давно живе в Києві, та й на перельоти не потрібно тепер витрачатися. Але ж є ще й моральний аспект питання. Зовсім не випадково на новій формі «Динамо» буде незвичний напис в звичному ромбі: «Київ - це ми». Не хочу нагнітати обстановку, але ж у «Шахтарі» повинні були розуміти, що в столиці далеко не всі вболівальники, а тим більше фанати налаштовані хоча б нейтрально по відношенню до заклятого суперника. Навпаки, вони налаштовані аж ніяк не дружелюбно, вважаючи «Олімпійський» своєю територією. Не хочу наврочити, але що або хто може їм завадити при бажанні влаштувати провокацію на «домашній» грі «гірників», а то й зовсім зірвати матч? А як забезпечити дотримання громадського порядку на «домашній» зустрічі «Шахтаря» проти «Динамо»? Невже зекономлені на перельотах до умовного Харкову гроші коштують дорожче спокою і статусу?

***

Йдемо далі. Сподіваюся, що зовсім скоро з нашого списку можна буде викреслити «Колос»: керівництво клубу клятвено пообіцяло у новому сезоні відкрити новий стадіон (в Ковалівці). Але поки що в якості домашньої арени «аграрії» заявили столичну «Оболонь-Арену».

Тепер щодо новачків УПЛ - «Інгульця», «Миная» і «Руха». Всі «новоприбулі» не зможуть проводити поєдинки в «рідних стінах»: команда з Петрового буде дислокуватися в Кропивницькому, а перший «домашній» поєдинок проведе на «Дніпро-Арені», підопічні Кобіна випробують ужгородський «Авангард», а «Рух» буде ділити зі «Львовом» «Арену Львів». Так, я знаю, що «Рух» на даний момент - львівська команда, але досі вона виступала на стадіоні СКІФ.

***

Головна причина, через яку дебютанти Ліги і їм подібні змушені проситися до сусідів - невідповідність їхніх стадіонів вимогам регламенту УПЛ, зокрема - «регламенту інфраструктури стадіонів та заходів безпеки проведення змагань з футболу». Ну, яка назва, такий і документ. Якщо прийняти абсолютно всі його норми і вимоги, то і до НСК «Олімпійський» можна запросто придовбатися. До того ж, там є взаємовиключні норми. На кшталт «футбольні клуби зобов'язані проводити домашні матчі на місці постійного перебування і державної реєстрації», хоча добра половина клубів УПЛ проводять свої домашні матчі в інших місцях.

Знаючі люди можуть резонно зауважити, що перелік атестаційних вимог УАФ і УПЛ майже скопійований з аналогічних документів ФІФА і УЄФА, до того ж, стадіони еліти повинні за замовчуванням бути готові до організації телетрансляцій, а деякі домашні арени клубів УПЛ не можуть похвалитися подібним антуражем. Проте, атестати на участь в УПЛ правдами чи неправдами, але отримують практично всі стражденні, у яких за душею часом лише порожні амбіції. Щоб потім проситися з простягнутою рукою на постій до далеких родичів.

Вихід із ситуації досить простий: або не пускати в так званий елітний дивізіон українського футболу клуби, команди яких змушені тулитися у сусідів через відсутність належного стадіону, або змінити, тобто серйозно зменшити вимоги до критеріїв атестації. На мій погляд, обидва запропоновані варіанти заслуговують право на життя. Ну, або хоча б на дискусію, в процесі якої напевно переміг би другий варіант. І це було б правильно в умовах тривалої економічної та епідеміологічного кризи. Але, з іншого боку, ми ж чудово пам'ятаємо, що в минулому сезоні домашні матчі мадридський «Реал» проводив на своїй тренувальній базі. Більш того, «вершкові» домовилися з УЄФА, що в разі необхідності на базі можна проводити і єврокубкові поєдинки. Чомусь мені здається, що стадіончик в Вальдебебасі (передмістя іспанської столиці) навряд чи пройшов би «сито відбору» Атестаційного комітету УАФ, та й навряд чи він чимось кращий за наявні арени «Миная» та «Інгульця».

Хоча я більш ніж упевнений, що ніякої дискусії «з приводу» не буде, тому що відповідати на некомфортні, а часто і риторичні питання ніхто не збирається: собі ж на шкоду. Тому і продовжать грати на чужих аренах чужі команди, при цьому навіть без чужого глядача.

Можна було б поржати, якби не було так сумно...