Про бідного Михайличенка замовлю слово

... Мені ось особисто чомусь здається, навіть більше того, я впевнений, що не програй Олександр Миколайович лобовий матч проти «Шахтаря» в третьому турі УПЛ, а ще краще - виграй його, і він залишився б головним тренером «Динамо». Незважаючи на виліт з Ліги чемпіонів. От є у мене така чуйка, яка, до всього іншого, ґрунтується і на інформації з «того боку». Тобто, Суркіси могли пробачити Хацкевичу і його штабу практично все, але не змогли пробачити черговий ляпас від «гірників», який разом з ляпасом від «Брюгге» перетворився в сніжний ком, під яким і загубилися сліди Хацкевича.

Саме на такий розвиток сюжету вказують і давні, що вже стали мемом, слова Ігоря Михайловича про те, що, мовляв, «Динамо» поки рано грати в Лізі чемпіонів, вже краще ми будемо грати в Лізі Європи, де є хоч якийсь шанс. Динамівський президент казав це не зопалу. Він правда так думає. Тому напевно б пробачив свого тренера, який проштрафився, якби не вліт «Шахтарю». Суркіс вважає, причому небезпідставно, що наявного ресурсу цілком достатньо для того, щоб не тільки створювати видимість конкуренції на внутрішній арені, але і перегравати свого заклятого друга. І суперкубковий поєдинок лише затвердив його в цій думці. А тут - удар під дих. А ви ж обіцяли! А ви ж стверджували, що в цьому сезоні все буде зовсім по-іншому! Суркіса зрозуміти можна. На його погляд, та й не тільки на його, він зробив все і більше, щоб «Динамо» нарешті стало першою силою в чемпіонаті. Але тренер не тягне. Точніше, не потягнув. Тому і був відправлений на риболовлю. Все логічно. І навіть правильно. Навіщо його два місяці тому перепідписали на два роки вперед - про це не питайте зараз. Як і про те, чому президент «Динамо» не спробував хоча б частково розділити відповідальність зі своїми бідолашними підшефними. Це з метафізики. За межами добра і зла. Напевно, так вийшло. Меркурій був ретроградним.

Чому пошуки нового тренера звелися для Ігоря Михайловича походом в сусідній кабінет? Так теж все просто і логічно. Суркіс вважає, і, знову-таки, небезпідставно, що сезон в УПЛ, на відміну від сезону в ЛЧ, для «Динамо» ще не провалений. Попереду ще довга дистанція. Навіть дуже довга. Якби він запросив на не остигле після Хацкевича місце когось із зовні, то і на нинішньому сезоні в чемпіонаті країни можна було б відразу ставити жирний хрест. Тому що новачкові, хто б їм не опинився, знадобилося б багато часу, щоб розгребти завали, що залишилися після ХОМа, розібратися з нюансами, віяннями і тенденціями в клубі, які теж мають велике значення. Наприклад, признач Суркіс головним умовного Вернидуба, і динамівська «фронда» в особі самі знаєте яких бонз не далі ніж до кінця осені залишила б від Юрія Миколайовича паруючий клубок нервів. Не сумнівайтеся, що було б саме так.

Якби Суркіс таки зважився, ну ось все, блін, дістали, хотіли іноземця - отримуйте, то і в цьому випадку проблем напевно виявилося б більше, ніж вигоди. Вигоди для клубу і команди, ясна річ, а не для уболівальників. Тому що останні тренера без динамівського серця прийняли б з відкритими обіймами. Тут і до ворожки не ходи. Тільки ось в такому випадку намалювалися б відразу дві глобальні проблеми. Перша - вже озвучена вище: знадобилося б купа часу і терпіння, щоб розібрати завали. І на нинішньому сезоні довелося б ставити жирний хрест. Але друга - ще більш лякає. Умовний Аллегрі і не менш умовний Тедеско як пити дати зажадали б новачків. У найближче міжсезоння. І Суркісам вже взимку довелося б знову діставати копілку. Але в цей раз довелося б купувати не «самураїв» і «самоварів», а дійсно ліквідний товар. Чи готові на такі різкі рухи динамівські власники? Питання, вважаю, риторичне. Тому, щоб зберегти сезон, щоб мінімізувати втрати - і фінансові, і емоційні, і був переведений з кабінету в кабінет Олексій Олександрович. Все логічно. І, знову-таки, навіть правильно.

Інша справа, презентація нового тренерського штабу. Якщо чесно, вона розчулила своєю совковою підноготною. Знайомтеся, це Олексій Олександрович, він ваш новий бос. Це Вадим Євтушенко, а це Михайлов і Федоров. Питання є? Питань немає. Переслідує стійке відчуття, що це була презентація не тренерського штабу головної клубної команди країни, а будівельної бригади. Причому навіть не на столичній новобудові, а де-небудь в Конотопі. Але то таке. Винесемо форму за дужки. Тому що Ігор Михайлович, як і всі ми, міг бути просто не в настрої. Чи не з тієї ноги встав. Тому і грубив ось так у всіх на виду.

Але ж по суті він має рацію. У всякому разі, поки що. Адже Михайличенко дійсно краще за всіх знає команду (і все команди у вертикалі). У всякому разі, повинен знати. Адже саме при ньому з новою якістю почала працювати клубна академія. Може, він дійсно буде робити ставку на молодь, яка до нестями талановита, і не буде кидатися з однієї сторони в іншу. А з ким - з ким, але з молоддю він працювати вміє. А може, з цього «Динамо» вийде виліпити наш варіант «Аякса» - такий же феєричний, тільки практично без сторонніх інгредієнтів. Свій власний.

До речі, ви ж помітили, що в тому ж «Аяксі», за рідкісним винятком, воліють працювати з доморощеними тренерами. І в тій же «Барселоні». Адже ясно навіть найзапеклішим прихильникам «блаугранас», що Вальверде - так собі. Але він наш сучий син. Точніше, барселонський. Тому і продовжить ходіння по муках.

Так чи інакше, але Михайличенко на загальну хулу, причому з боку своїх уболівальників, не заслужив. Вже точно - поки що. В історії «Динамо» (новій, пострадянській) були тренери і гірше. Причому не один. Так що Олексій Олександрович навіть гіпотетично виглядає ліпше за багатьох. Хоча б за свого попередника.

А ось що буде далі - подивимося. Вбачається, що якщо і цього разу Суркіс зі своєю міркою виявиться неправий, він зважиться поміняти все кардинально. Але поки що - давайте просто почекаємо. Давайте дамо шанс Михайличенку. Може, він і не ідеальний тренер для «Динамо». Може, він дійсно збитий льотчик. Але поки це не доведено, якщо обставини склалися саме таким чином, нехай пробує. А раптом, як-небудь...

Валерій ВАСИЛЕНКО