Дикий молодняк із Амстердаму: неймовірна легкість буття

Недавно, напередодні чвертьфіналу Ліги чемпіонів, якийсь супер-пупер комп'ютер спрогнозував переможця турніру. На «думку» цієї залізяки, виграти турнір в нинішньому сезоні повинен був «Ювентус». Там Роналду, і таке інше. Після першого матчу цієї стадії «припущення» пекельної машинки лише підтверджувалися - туринці зіграли в Амстердамі в комфортну нічию, і в рідних стінах за усіма ознаками повинні були оформляти вихід в півфінал. Заради цього тренер «синьйори» Аллегрі навіть пожертвував матчем серії А проти СПАЛа. Але вийшло не так, як прогнозувалося: феноменальний «Аякс» обіграв «Ювентус» та вийшов до півфіналу Ліги чемпіонів.

Ні, збою в комп'ютері не сталося. Втім, як і в «Ювентусі». Просто ні в першому випадку, ні в другому не могли припускати, що «Аякс» виявиться настільки безшабашним, настільки тотальним і настільки красивим. Не знаю, як вам, але мені особисто до щему подобаються такі сценарії. Коли майже все йде не за сценарієм.

***

У минулому сезоні Ліги чемпіонів, який теж був божевільним, порушником спокою була, в першу чергу, «Рома». Римляни дійшли до півфіналу, і запам'яталися, передусім, неймовірними камбеками. Хоча, якщо за великим рахунком, та команда провела усього лише один видатний матч - проти «Барселони» на «Стадіо Олімпіко». У сезоні нинішньому прапор порушника спокою з рук «Роми», що вже втратили упевненість, перехопив «Аякс». Але, на відміну від «Роми»-2018, «Аякс»-2019 зачаровує не стільки несподівано виниклим почуттям поваги, скільки красою. Футбольною красою в чистісінькому вигляді.

Нинішній «Аякс» - це подія з ряду геть. Скромний тренер, що молиться на портрет Гвардіоли; не менш скромний головний форвард, якому стукнуло тридцять, і який не приживався навіть в аутсайдерах АПЛ; 19-річний капітан; молоде «непорозуміння» у воротях, списаний з «МанЮнайтед» син свого знаменитого батька. Ось, в принципі, і все, адже на інших позиціях - схожі скромники. Але боже, як вони зараз схожі на «Аякс»-1995! І не лише тим, що і в тій, і в цій команді є свій Блінд. Схожі тим, як рвуть фаворитів, як позбавляють влади авторитетів. Їм все одно, де грати - удома або на виїзді, проти «Бенфіки» чи «Реалу». Вони по володінню м'ячем перевершили і «Мадрид», і «Юве». Вони перевершили цих монстрів і по ударах, і по обведеннях, і по виграних єдиноборствах. І особливо - по пресингу.

Вони, на відміну майже від усіх своїх суперників по нинішній ЛЧ, насолоджуються грою. Кожним її моментом. Тому що, на відміну від «Аякса»-1995, нинішній клуб з Амстердама в наступному сезоні вже не буде такий прекрасний. З тієї простої причини, що цю команду осоромлені і не дуже гранди розберуть по запчастинах, немов щедру яблуню при дорозі. Де Йонг вже пішов, услід обов'язково піде де Лігт. А за ними і інші. Дуже навіть може бути, що включно з тен Хагом. І в наступному сезоні це буде зовсім інший «Аякс». Історія якого може стати ще красивішою і повчальною, але може і не вийти. Ми про це можемо лише здогадуватися. Тому поки що нам просто треба встигнути насолодитися пахощами цієї квітки, яка розпускається зовсім не так часто, як того б хотілося.

***

Не жарт, проте «Аякс» не міг здолати бар'єр групового етапу Ліги чемпіонів три сезони підряд. Поки клуб не розщедрився майже на п'ятдесят мільйонів євро. І не придбав Тадича, Блінда й інших. І доки не відбулася розмова, що стала знаменитою, «із слайдами» у свята святих клубу - між ван дер Саром і Овермарсом і молодняком, який просто увірував. Увірував в те, що може вийти, якщо старатимешся.

У цій Лізі чемпіонів «Аякс» вже заробив майже сто мільйонів євро. Це в два рази більше, ніж клуб витратив в нинішнє міжсезоння на придбання нових гравців. І це істотно більше, ніж річний бюджет «червоно-білих». Від продажу гравців «Аякс» отримає ще мільйонів триста, які, можна не сумніватися, підуть на благу справу. Не лише на зарплати футболістам першої команди, але і на Академію, на пошук нових де Лігтів і де Йонгів. Тому і така велика вірогідність появи ще одного такого божевільного «Аяксу» вже найближчим часом. Часом, в якому, здавалося, зобов'язані володарювати «МанСіті» і «ПСЖ». Або, у найгіршому разі, «Реал» з «Барселоною».

***

У вирішальному матчі за вихід в групову стадію Ліги чемпіонів «Аякс» зустрівся з київським «Динамо». Зайвий раз не наступатиму на мозоль нашого віце-чемпіона, який виявився на голову нижче в тому протистоянні. Цікаво, що «Динамо» залишається єдиною командою з нинішньої ЛЧ, якій амстердамці не забивали в гостях. Але зараз трохи про інше. «Аякс» і «Динамо» ментально дуже схожі. Навіть більше, ніж ми можемо собі уявляти. Попередні досягнення (не зовсім порівнянні, але проте), легендарні вихованці, унікальний своєю неунікальністю ігровий стиль, і волаюча обмеженість клубного бюджету. Волаюча - за мірками домагань і особливо минулих часів. Це тільки минулого літа «Аякс» дозволив собі розщедритися і пошуміти на трансферному ринку. До цього команда жила строго відповідно до достатків.

«Динамо» останнім часом теж не може багато що собі дозволити. І з гранда середньої руки вимушено перетворитися на звичайну посередність. Порятунком в цій ситуації є Академія. Вона, звичайно, не така щедра на таланти, але теж продовжує продукувати своїх Де Лігтів і де Йонгів. При правильній організації, при правильній побудові усього процесу - від відбору в Академію до гри першої команди - «Динамо» цілком здатне раз в три-п'ять років вистрілювати за прикладом «Аякса». У нас теж є і юні самородки, і «ікони» в динамівському музеї, один вигляд яких повинен вселяти трепет в хлопчаків, що уперше переступають поріг клубу, і навіть є власні ван дер Сари і Овермарси, здатні мотивувати.

Але чому у них виходить, а у нас ні? Та все просто, як мені здається. «Аякс» живе майбутнім, для цього цілком використовуючи своє минуле. «Динамо» ж, на жаль, продовжує залишатися ще там, де Олег Володимирович з Леонідом Йосиповичем збирали повний Республіканський. У цьому не було б нічого поганого, якби він збирався і зараз. Але зараз Леонід Йосипович може запропонувати своєму клубу лише Де Пену, а клуб може запропонувати натомість лише квиток у ВІП-ложу. І тренерське місце фахівцеві, у якого в іконостасі зовсім не лик Гвардіоли. І навіть не Лобановського.

Щоб змінити усе це, багато що не треба. Потрібна воля і уміння вчитися на помилках. Хоч би власних. Здавалося б, крихта, але якщо немає царя в голові, без цієї видимої крихти нічого не вийде. Ми і далі будемо на місці «Аякса» лише теоретично.

Валерій ВАСИЛЕНКО