НОВИКОВ: «Вірастюк у «лосинах» кольору кавуна - пам’ять на все життя»

Найсильніший богатир України розповів, як хотів бути схожим на Василя Вірастюка, коли в дитинстві дивився богатирські шоу за участю славетного атлета. Продовження інтерв'ю з Олексієм Новиковим у рубриці Sport.ua «Особистості спорту». Перша частина тут.

- Закладання куль у фінальній вправі Arnold Amateur World Championship викликала аналогії із «Кулями Атласа», які 2004 так само у вирішальній вправі на турнірі World Strongest Man закладав Василь Вірастюк - це була боротьба з Жидрунасом Савіцкасом за титул найсильнішого на планеті. Тобі тоді було 8 років і ти дивився той турнір по телевізору?
- Так, я добре це пам'ятаю. Ми всі зібралися в Антона Моргуна: ми з братом приходили до нього й дивилися богатирські змагання, не пропускаючи жодної програми. А потім йшли до дідуся на город тренуватися. Придумували собі вправи - якісь «завантаження», імітували кулі. «Фермером» у нас були відра з водою, «Лог-ліфт» там лежав жіночий - 70 кг: я його тоді не підіймав, а лише Саша з Антоном. Гриф знайшли. Мені було 8, Саші 11, а Антону - 14 років. Уже щось могли підняти.

- Цікавий момент. Твій дідусь - Володимир Петрович Сухомлин, був першою в Україні людиною, котра виготовляла снаряди для богатирів і всі ці снаряди зберігалися у вас на приватному подвір'ї, де Ви, власне, й підіймали їх разом з братом Сашком Сташенком. Це й стало твоїм першим знайомством зі стронгменом. Фактично стронгмен був біля тебе поруч із самого дитинства, ти із ним виріс…
- Мені було шість років, коли я побачив на власні очі перше богатирське змагання. Це був турнір у Гідропарку: змагання проводили на піску. Добре запам'ятав Василя Вірастюка через його смугасті «лосини», які за барвами нагадували кавун. А ще в нього були червона кепка й окуляри. Дуже міцний і швидкий хлопець. Дуже сподобався. Всі тоді, мабуть, «фанатіли» від Вірастюка. Для всіх він був взірцем. І ми в дитинстві саме тому й займалися стронгменом, бо хотіли бути, як Вася.

- Зараз ти виграв аматорський чемпіонат світу на «Арнольді». З українців лише Василеві вдавалося бути у призерах професійного «Арнольд Стронгмен Класик». Зважаючи на твій молодий вік, хочеться побудувати паралелі щодо того, чи зможеш ти досягти таких же висот і увійти до світової еліти, ставши спадкоємцем слави Василя Вірастюка. Лише Василь з наших стронгменів зміг на рівних боротися з найсильнішими атлетами планети і вигравати у них. Як гадаєш, під силу тобі так само виступати на найвищому рівні й конкурувати з том-атлетами?
- Це можливо. Ще два роки тому я конкурував з Бельшаком і Блекайтісом - дужими атлетами, і навіть вигравав у них в окремих вправах. Але все вирішилося в останній дисципліні, яку я програв, ставши у сумі лише шостим. Але тоді я зрозумів, що всі стронгмени - люди, і з усіма можна змагатися. Просто зроби кращий результат. Досягати будь-яких показників цілком можливо. Просто тренуйся і роби краще! Такого страху, що це - нелюди і виступати з ними на одному рівні нереально - такого у мене немає. Все абсолютно реально. Просто треба трохи більше тренуватися. Щось вкласти у себе, щоби отримати на виході кращий результат.

- Твої змагальні риси - вибуховість, швидкість, що у таких вправах, як «Фермер» чи «Кулі» грає важливу роль. З іншого боку, атлети на «Стронгмен Класик» - це люди, котрі важать по 170-180 кг, а деякі - навіть й 200 кг. На турнірі є чимало статичних вправ, де маса тіла має значення. Твоя актуальна вага - 132-134 кг. Що ти думаєш з приводу набору ваги, адже це забере гнучкість та динаміку?
- От якраз перед «Арнольдом» моя вага була 140 кг і я цілеспрямовано скидав її, щоби бути більш швидким. Так є такий момент, що вага заважає, але до неї звикаєш. У мене не було часу звикнути до 140. Однак на наступний «Арнольд», думаю, для мене буде актуальна вага 145-152 кг. Я встигну пропрацювати цю вагу: вона не буде мені заважати і, водночас, буду швидким. І також наберу достатньо сили, щоби змагатися на потрібному рівні. Принаймні «Лог-ліфт» 200 кг вже зможу підняти.

- Це приємно чути, тим більше, що у тебе є мета перевершити рекорд України у «Лог-ліфті»...
- Так, я можу зробити цей рекорд. Щороку, хоча би на трішки, але я перевершую свій особистий рекорд у цій вправі. Позаминулого року було 180 кг, 2017-го - 190, а цього року, думаю, візьму 205, оскільки 190 кг зайшли дуже легко. Я вже сьогодні підіймаю на тренуванні 185 кг, перебуваючи не у топовій формі.

- І ще зтвоїх улюблених - гантеля «Дамбл». Спробуєш побити рекорд світу?
- Так, я думаю, якщо вийде навантажити 145 кг, буду намагатися побити й цей рекорд.

- Постійне підвищення мети - важливе у плані вдосконалення. Коли ти ставиш кожного разу планку вище, це говорить про твоє прагнення до збільшення сили й витривалості, що дуже важливо для виступу на турнірах ґатунку «Arnold Strongman Classic» чи «World Strongest Man»…
- Саме так. У нас в Україні спортсмени зазвичай ставлять собі за мету виграти чемпіонат України. У мене з самого початку були й залишаються дві цілі - Arnold і WSM. Чемпіонат України і внутрішні змагання я вигравав не з такою радістю, як інші хлопці. Це - етапи для мене. Мета номер один - виграти World Strongest Man. Друга мета - «Арнольд Класик». Буду намагатися втілити свої мрії у життя.

- Твій молодий вік - 22 роки - перевага на шляху до цієї високої мети?
- Звичайно, перевага, бо відновлююся швидше. Молодість дає свої «плюси». Але пік грубої чоловічої сили припадає на 28-33 роки. Тож у мене ще є час набути сили, щоби у цей вік бути максимально сильним і «пікувати» у ті роки, видаючи максимальний результат.

- Бачив твою фотографію з переможцем «Арнольд Класик» ісландцем Гафтором Бйорнссоном. Розмовляли про майбутню конкуренцію у професіоналах?
- Він мене привітав з гарним виступом. Ми перекинулися кількома словами: я йому сказав щоби він готувався до нашого майбутнього протистояння (сміється). Також подарував йому назальні бустери і розповів, як ними користуватися. Сфотографувалися і побажали один одному вдачі. І вже треба були йти виступати: мене підганяли асистенти рефері.

- А ти не боїшся, що віддав конкуренту один зі своїх козирів?
- Абсолютно ні. На його рівні це погоди не зіграє. Він - сталий спортсмен, у нього багато власних козирів. У нього немає «дірок» - вправ, які він просаджує. Він дуже «рівний» атлет, дуже сильний для такого високого зросту і дуже швидкий. З ним буде дуже важко змагатися. Гадаю, наступного року він знову виграє «Арнольд».

- Гафтор Бйорнссон - один із основних претендентів на титул WSM. Кого би ще ти назвав у «топ-п'ять» найсильніших атлетів сучасності?
- Додав би туди Браяна Шоу, Матеуша Келішковського, Костянтина Джанашію, який також, як на мене, буде змагатися на «Арнольд Класик» наступного року. І ще Шевлякова додав би. Він вже досвідчений, знає усі нюанси і цілеспрямовано готується до «Арнольда». Думаю, він може бути там третім 2019-го.

- Основні свої цілі ти назвав. Що ще важливо для тебе у житті? Ти - професійний стронгмен. Спорт для тебе - головне заняття у житті чи є ще якісь справи?
- Вже давно ставлюся до спорту, як до роботи. Йдучи на тренування, знаю, що йду на працю. Якщо я погано потренувався, значить погано зробив свою роботу. Якщо на виході я отримав менше коштів, значить показав нижчий результат, ніж мав. А крім спорту, є заняття «для підтяжки штанів». Спорт займає мій цілий вечір, а вдень - щоби не деградувати і не сидіти у чотирьох стінах, я маю роботу. Працюю, аби був якийсь рух. Це заняття не забирає психологічних сил: виконую завдання у своє задоволення і на мене немає жодних нарікань.

- В Україні дуже непросто займатися спортом професійно: ця відданість потребує певної пожертви у звичайному людському житті. Що надає тобі снаги?
- Люди кажуть, що я цілеспрямований. Я не «завантажую» себе думкою виграти «Арнольд», нічого не зауважуючи навколо. Я просто ставлюся до цього, як до роботи. Треба підготуватись до змагань якомога краще, максимально досконально. І я роблю це. Так, я відмовляюся від посиденьок ввечері з друзями, я не можу дозволити собі пропустити тренування, бо мені не хочеться тренуватися. Так трапилося, що я місць не тренувався перед «Арнольдом», але лише тому, що серйозно захворів. Це збивало підготовку. А так, щоби я пропустив заняття просто через лінощі або тому, що я погуляв з друзями, такого немає.

- А яке хобі у тебе? Як ти проводиш вільний час?
- Зустрічаюся з друзями: баня, спілкування. У компанії спортсменів всі дружать з гумором. Тому, коли збираються троє-четверо, уже можна животи надірвати. Дуже весела компанія. Тож відпочинок завжди минає весело.

- А дівчата? Є дама серця?
- Дама серця наразі вже є.

- Як спортсмен, який має високу мету, ти, певно, не поспішатимеш започатковувати сім'ю?
- Сім'ю поки що ні. Потрібно розставити пріоритети. Я розумію, що зараз це буде мені заважати, бо саме зараз я виходжу на той рівень, коли мені потрібно сконцентруватися на своїй меті і на роботі, щоби у майбутньому і сім'я, і я відчували себе добре у матеріальному плані та й абсолютно у всьому.

- Минулий сезон - дуже успішний для тебе, ти виграв відбір на World Strongest Man, вдруге став Найсильнішим в Україні, рік новий почався - і ти виграв «Арнольд». Ти ставиш перед собою високі цілі і досягаєш їх. Які побажання ти би сам зробив на цей рік?
- Я можу всім побажати:займайтеся спортом. А ті, хто вже займається на професійному рівні - бережіть себе!

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ