«Хочеш на Ігри – ганяй вагу». Олександр Ксензов 14 років йшов до золота ЧЄ
Ексклюзивне інтерв'ю українського спортсмена для Sport.ua
- 18 листопада 2026, 21:00
- |
- 18 листопада 2026, 21:06
- 505
- 0
Українська збірна з кікбоксингу повернулась додому після чемпіонату Європи WAKO, який пройшов з 6 по 15 листопада в місті Скоп'є (Північна Македонія).
Кікбоксери з України приїхали на батьківщину з купою нагород: цілий 19 нагород різного гатунку. Також 8 українців отримали ліцензії на участь в Європейських іграх 2027 в турецькому Стамбулі.
Одним із золотих медалістів збірної у фул-контакті став Олександр Ксензов, який на шляху до чемпіонства в категорії 91 кг здолав двох суперників.
Після першого в житті чемпіонства Європи Олександр ексклюзивно поспілкувався з журналістом Sport.ua та поділився емоціями від тріумфу.
- Які емоції після чемпіонату Європи? Як пройшов турнір?
- Та вдалося все. Перший бій був тяжкий - проти представника Туреччини. Дуже довго чекав на цей бій. Як приїхали, то чотири дні сидів, нічого не робив - через це і важко було. А так, у принципі, все склалося за планом.
- Ну от просидів 4 дні, і невже важко повертатися на ринг?
- Як приїжджаєш на змагання одразу з дороги, то тебе подорож виснажує, одразу важкість. Як приклад: приїхав на турнір, то на другий день виходиш боксувати - вже продихався і ввійшов у режим. А тут сидиш, тримаєш вагу, трохи тренуєшся. То так, засидівся, і вже було важко ввійти в турнір.
- А як два бої пройшли - билися з турком і хорватом? Все вдалося, як планували?
- Та так, усе вийшло.
- Бачив відео, де на вас тренер Костянтин Деморецький кричить, щось підказує. Що він там казав?
- Це, напевно, після того, як я нокдаун зробив. Він кричав, аби я не летів уперед, щоб не нарватися на зустрічний удар. Через це і кричав так голосно.
- Золото виграв, як зараз фізичний стан, бо бачив у тебе великий синець під оком?
- Крепатура є, а так, у принципі, нормально. То турок поцілив мені в око, вдаривши назустріч. Але наче все добре, нічого не болить.
- А не заважало око битися?
- Ні-ні, не заважало. Добре, що не запливло, просто синець.
- Яка була перша думка після перемоги у фіналі?
- Та якось у моменті так подумав: «я це зробив, довго йшов до цього - 14 років». А так, якоїсь конкретної думки... Була звичайна радість.
- Тобто полегшення?
- Саме так.
- А які наступні плани в кікбоксингу?
- Ну, далі чемпіонат світу, який дуже хочу виграти. Двічі там був третім, тому хочеться нарешті взяти золото.
- А що треба змінити для цього? Все ж медаль завойовував, але не золоту.
- Треба набратися досвіду, покататися ще по змаганнях. Боїв набратися треба, бо в Україні їх небагато, взагалі мало в кікбоксингу.
- Можливо, є план поїхати на якісь спаринги? Може, до іноземців на турнір?
- У нас в Узбекистані за планом буде Кубок світу, то думаю, туди точно будемо їхати. Традиційно в Угорщині буде Кубок, то там будемо точно. Треба обкататися на міжнародній арені, одним словом, боїв набрати.
- Треба виходить мати досвід?
- Так-так, аби можна було по ходу бою підлаштуватися під суперника, а це лише в боях набирається.
- А розкажи про підготовку. Бачив, що в тебе була певна сушка. Як проходив цикл підготовки? Не виснажувало тіло?
- Та я б не сказав. Навпаки, якщо правильно підійти до цього - то взагалі відчуваєш легкість. От останні два дні не п'єш і не їси - то це виснажує. А як тільки поїв і попив, то добре себе почуваєш.
- От була в тебе оптимальна форма, а як вона тобі на ринзі допомагає?
- Дихаєш добре, не задихаєшся в бою. Відчуваєш краще руки, можна аж плюху дати. Бо буває, прогавиш момент підготовки - то є ватність у руках. Хочеш ударити - а бити нема чим. А тут збори пройшли, відчував себе прекрасно. Були класні спаринг-партнери, два чинні чемпіони світу. То було з ким попрацювати.
- Футболісти намагаються набрати форму та тримати її цілий сезон. Чи можливо в кікбоксингу тримати форму аж до чемпіонату світу?
- Та ні, неможливо тримати себе на піку весь час. Ти себе просто підтримуєш, готуєшся... Я от можу наїсти 97 кг або 95, і мені зараз буде нормально. Просто підтримуєш себе фізично. А як тільки два місяці до змагань - то починаєш підготовку, десь скидати вагу.
- Хотілося б почути, як тебе зустріли вдома? Якою була реакція рідних? Можливо, тобі вже стіл накрили?
- Ха-ха, ні, от тільки поїду в село. Поки лише дружина зустріла добре, нагодувала. А так вдома ще не був - хоча дзвонили, вже привітали.
- А стежили за тобою і прямими трансляціями?
- Так-так, напевно, пів села переглянули бої. Родичів усе-таки багато, то всі дивилися. Після фіналу і дружина дзвонила, і батьки.
- А як же брат?
- Ну так, він набрав після фіналу. Він же вигравав чемпіонат Європи. Сказав мені: «Молодець, Саньок, зрівнялися, давай далі».
- А як золотий медаліст, він давав тобі якісь настанови?
- Та він набрав і сказав перед фіналом: «Саньок, у мене чуйка, все буде добре. Не переживай, не гори, просто поспи перед фіналом».
- Якісь призи від федерації були? Можливо, фінансово нагородили?
- Та ні, ну поки ні. Призові від федерації мають бути, але поки не обговорювали. Мають бути премії чи стипендії, але ще не говорили за це.
- А ти отримав ліцензію на майбутні Європейські ігри?
- Не отримав. Там не було моєї вагової - лише кілька категорій розігрувалися.
- Якось сумно звучить: золото виграв, але ліцензію не отримав через категорію.
- Та як сказати. Це не те що сумно чи ні. Це брату було сумно, бо він мав поїхати у фул-контакті на Ігри. Але в останній момент перед виїздом, десь за тижні два, перекинули ліцензію з фул-контакту на лоу-кік. Уявіть, він стільки часу готувався - і в останній момент усе зникло: ліцензія в іншої людини опинилася. А так ми з самого початку знали: хочеш на Ігри - то ганяй вагу. Тому не образився взагалі.
- А не хотілося б скинути вагу до 86 кг?
- Та ні, куди, не хотів би. У мене там товариш Артем Мельник, не хотілося б із ним у ринзі зустрітися.
- Рік уже підходить до завершення, може, хочеш здійснити якусь мрію чи кудись поїхати?
- До кінця року? Та важко сказати, зараз аби світло давали стабільно. Тому планів якихось поки немає.