Неможливо не любити Феррарі! 12 думок після Гран-прі Мексики

Другий рік поспіль Ферстаппен зовсім трошки, але все ж псує святкування титулу для чемпіона. Другий рік поспіль у день остаточного тріумфу для лідера очкового заліку Ф1 після вирішальної гонки ми всі разом слухаємо гімн Нідерландів. Другий рік поспіль Макс стоїть на подіумі вище за головного героя вечора. І другий рік поспіль головний герой змушений ділити екранний час із Ферстаппеном. Красива традиція, яка не дає глядачу забути: ми живемо в еру панування Макса у Формулі. Навіть у свої найгірші роки він ганяє краще за інших. Навіть коли чемпіонами стають інші, Ферстаппен десь поряд, аби зафіксувати: ніхто тут не матиме над ним домінування. Кімі виграє титул, однак отримує у цей же день нагадування: Макс не гірший за нього. Не те, що потрібно чемпіону на його святкування - але нідерландця це не хвилює.

Про чемпіонський вікенд Антонеллі, токсичність Ферстаппена та черговий конфлікт між пілотами Феррарі - в абзацах нижче.

До кваліфікації

1. Ферстаппен стає токсичним. Хоча ніби ще навіть не близький до позначки у 40 років, не спортсмен-ветеран - зарано біситися через будь-яку подію на треку. А тут після зіткнення із Лоусоном на практиці видає: «Не надто розсудливо для людини, яка бореться за місце у складі, вступати зі мною у конфлікт». Майже погроза. Вказівка на різницю у статусі. Теза із сенсом зокрема «знай своє місце». І ніби на останнє Макс навіть має право, бо все ж таки чемпіон, але не єдиний на стартовій решітці - а інші собі подібного у сезоні не дозволяли. Навіть емоційний Норріс після інциденту з Колапінто казав лише про Франко та не порівнював із собою. Токсичні пілоти не роблять Ф1 кращою. Навіть якщо вони найшвидші у цій Ф1. Така версія Макса не отримає додаткових прихильників. Радше навпаки.

2. РБ варто провести бесіду з Аджаром. Француз не до кінця усвідомлює, де він знаходиться. Перед першою практикою відштовхнув докучливого фаната, а потім у коментарях ЗМІ жодного разу не вибачився. Зате вказав на погану роботу своїх охоронців, пізніше проговорив, що «це не реаліті-шоу» та що працює у гаражі та на трасі. Але ж ні. У наші часи гонщик Ф1 не лише пілот - ще й публічна особистість. Яка має відповідати певним стандартам у публічній площині. Необов'язково бути найкращою людиною у світі та давати автограф абсолютно кожному - але обов'язково ставитися серйозно до цього аспекту своєї роботи. Так, роботи. Ізак вважає, що він працює лише у гаражі та на треку - але за умови подальшої подібної поведінки пілота та його суспільної «відміни» у болід його ніхто не посадить.

3. Хаас - найбільш проблемна команда Ф1 просто зараз. Здавалося б, в одному сезоні із Каділлак та Астон Мартін це неможливо - але колектив зміг. Спочатку з'явилися чутки, що не готовий платити більше Берману. Тепер пішов на заміну Окона прямо під час гоночного вікенду. Звісно, є різні контексти. Кажуть, Естебан посварився зі своїм гоночним інженером та не тільки. Звісно, не правий. Але що цьому передувало? Негативні коментарі з боку керівництва команди щодо майстерності Окона. Відмова Естебану з боку команди в обміні позицій у Техасі тиждень тому. З французом не просто не подовжили контракт - йому тепер щотижня вказують на його місце. Ти не робиш так, якщо прагнеш набирати очки у Кубок конструкторів. Хаас вижили з команди Окона ціною репутаційних втрат. Хіба воно було того вартим?

Після кваліфікації

4. Хемілтону має стати легше психологічно. Бачили, як він після першого за 3.5 роки поула присів біля машини та ніби подякував (?) чи то боліду, чи то шинам за те, що дозволили йому це зробити. Так, пощастило із помилкою Леклера на швидкому колі. Так, обігнав Расселла лише на декілька тисячних. Так, це далеко не найбільш «чистий» та домінуючий поул у сезоні. Але він є. Трохи раніше вперше у 2026 році переміг у гонці Макс - і після цього повторив це ще двічі (у спринті та гонці). Бо нарешті закрив гештальт. Нагадав собі, що може. Відчув, що здатний ганяти як колись. Отримав підтвердження, що може бути швидким. Можливо, переламний момент для Льюїса, котрий останніми роками здебільшого страждає за кермом боліда. Якщо раптом причина була у невпевненості та неможливості видохнути - тепер стане краще.

5. Ми ризикуємо отримати поганий фінал сезону. Не за інтригою - через кількість незацікавлених продовжувати змагатися пілотів. У стані «нехай це якнайшвидше закінчиться» вже декілька тижнів Расселл, і його не попустить до кінця 2026. Незрозуміло, чи зацікавлений битися за другу позицію у чемпіонаті Хемілтон (згадайте, як «кинув» боротися наприкінці минулого). Майже всі пілоти середньої та задньої групи доїжджають сезон без ризику втратити місце у Формулі на новий. А тут ще й Піастрі видає найгіршу кваліфікацію за рік та вперше не виходить до Q3. З невідомих для нього причин. Просто «не їде». Оскар не розривав і на попередніх Гран-прі - але завжди тримав рівень. А тепер таке. Можливо, також очікує на завершення сезону. Ще один. Так собі новина для Ф1 та її глядача.

Після гонки

6. Шкода, що у Формулі не штрафують за сходи. Серйозна розмова, до якої ви готові: що дали сезону-2026 Каділлак та Астон Мартін? Особливо перша команда, в активі якої 0 очок цього року. Боттас та Перес жодного разу навіть близько до балів не були. Навіть у найгірші дні для всіх пілотів середньої та задньої групи. Єдина функція цих колективів - викликати жовті прапори у рандомні моменти перегонів. Що, звісно, робить гонки веселішими… але чи кращими? От, наприклад, учора через аварію Каділлак стався червоний прапор, після якого гонка де-факто завершилася. Далі всі виїхали на однаковому комплекті шин. Командні стратегії припинили своє існування. І ми отримали нудний фінал перегонів. Вкотре декілька колективів просто відбували номер. Набридло.

А от давали б командам по -1 балу до заліку Кубка конструкторів після кожного сходу, Астон Мартін не завершували б перегони після перших же кіл із легкістю на душі. Можливо, все одно б не фінішували - але намагалися б вижити, а не здавалися за перших же проблем. Ну і більше піклувалися б щодо надійності своєї машини, так. А поки що фінішуєш, що ні - однаково. А страждають інші.

7. Неможливо не любити Феррарі! У часи, коли Макс вимагає особливого до себе ставлення у РБ, у Макларен діють «правила папаї», а Мерседес «ображає» одного зі своїх пілотів, Феррарі дарують нам топ-старт гонки завдяки дуелі своїх пілотів. Чи це ефективно? Ні. Шкідливо для команди. Хемілтон ледь не прямим текстом після гонки сказав: можливо, саме та атака Шарля на старті коштувала Феррарі перемоги. Однак нейтральний глядач у захваті. Саме Леклер та Хемілтон зробили нудну гонку відносно непоганою. Якщо одного дня хтось із них виграє титул із Феррарі… Що ж, цей титул буде відчуватися набагато ціннішим, аніж виграні із Макларен, Мерседес або Ред Булл. Бо у Феррарі не просто дають боротися з напарником - ніби навіть заохочують до цього. Неефективна команда - зате така яскрава.

8. Топ-старт гонки від Леклера. Ми не знаємо точно, що там планувала команда перед гонкою, тож апелюємо лише фактами. Факт: Леклер виграв позицію у Хемілтона у боротьбі. Ще один факт: після порушення не віддав позицію напарнику. І ще один: обидва рішення Шарля були корисними для нього. Він очолив пелотон. Він ледь не зберіг лідерство над Ферстаппеном навіть з урахуванням штрафу. А міг би натомість не ризикувати та ганяти у найкращому випадку третім. Імовірно, нашкодив команді - але точно не собі. Побачив можливість, ризикнув - майже отримав максимум. Узагалі-то подібна сміливість - чемпіонська риса. Хіба не таким голодним до перегонів ми хочемо бачити Леклера? Тільки ця його версія у майбутньому може виграти титул. Некомандний гравець? Ну і нехай.

9. Ідеальна робота тандему команда-Макс. Спочатку РБ ідеально виконав свою роботу, покликавши Ферстаппена на піт-стоп одночасно із Леклером та провівши його краще, а далі залишив справу Максу. Просто збережи лідерство - і ти переможець Гран-прі. Нідерландець зберіг. Все. Більше ніяких секретів. Жодних фантастичних альтернативних стратегій. Одне своєчасне рішення, яке дає шанс пілоту отримати перевагу. І майстерність самого пілота після. А дехто питає, чому Ферстаппен цього року продовжив свій контракт із РБ. От чому: у цьому союзі жодна зі сторін не заважає інший виконувати свою справу та робить рівно те, що від неї і потрібно. Просто зараз Макс та Ред Булл - найздоровіший тандем гонщика та команди у Формулі-1. А якщо так, то п'ятий титул - лише питання часу.

10. Нарешті Антонеллі не пощастило. Мова, звісно, про ситуацію, коли той чекав на жовті прапори, але, не дочекавшись, таки зайшов на піт-стоп… і вже за пару десятків секунд побачив ті самі жовті прапори. Міг би бути лідером на рестарті, але не цього разу. Не пощастило. Ось ця реакція «нарешті» - сильно про сезон-2026 для Кімі. Необов'язково навіть бути його хейтером, аби прагнути до якоїсь справедливості. У рік, коли з Расселлом щотижня трапляється найгірше, а боліди на трасі виносять одне одного прямо перед італійцем, ти навіть у якомусь сенсі очікуєш на момент, коли нарешті станеться навпаки. Коли нарешті у Кімі щось піде не так: просто аби побачити пілота у новій, важчій за звичайну ситуації. І трошки аби відчути, що Антонеллі може перемагати навіть всупереч, а не лише завдяки.

Авжеж, везіння Кімі не робить його незаслуженим чемпіоном. Попутним вітром ще треба скористатися. Антонеллі зміг. Але це не скасовує того факту, що вітер був попутним.

11. Чергова гонка у «паровозному» форматі. Наприкінці Леклер має залисину на шині - і нічого, його не може обігнати навіть чемпіон Формули-1. Навіть не близько до обгону. То про які гонки ми тоді кажемо? Про яку інтригу на фінішних колах? Вчора лідери вигравали одне в одного позиції або на старті/рестарті, або завдяки швидшому піт-стопу, або за рахунок рішення чекати на машину безпеки/рішення суперника не чекати на неї. На жаль, і все. Ми майже не побачили гарних обгонів. ФІА права, коли просить виробника шин на новий сезон зробити свій продукт дещо менш довговічним: Формулі зараз життєво необхідна стратегічна боротьба у вікенди, коли боротьби на треку як такої нема. У новому сезоні має стати трохи краще. А поки під час гонок можна не боятися піти на кухню, аби заварити собі чаю…

12. Кімі виграє титул правильно. Символічно: у гонці, де він просто був хорошим пілотом. Достатньо швидким. Таким, що використовує шанси, як-от на старті та трохи пізніше проти Леклера. Не ризикує занадто сильно та часто. Не втрачає концентрації ані коли стає лідером, ані коли наздоганяє лідерів, ані після рестарту/машини безпеки. Загалом Антонеллі був спокійним. Спокійний титул. Так, став наймолодшим чемпіоном в історії, але головне - те, що зробив це виступаючи по-дорослому. Без надмірних емоцій, які могли б завадити. З тим, наскільки є цінним цей титул Кімі, можна сперечатися (звісно, багато хто писатиме про «самовоз»), але із тим, що Антонеллі є топ-пілотом, - ніяк. А якщо так, то чемпіон не випадковий - а отже, і заслужений.

Іронічно, але Антонеллі виграє титул у тому стилі, у якому ми очікували побачити його виграш Расселлом перед стартом сезону. Зробив напарника «на його території». Здається, питання із першим пілотом Мерседес закрито надовго.