36 років камінг-ауту Фашану. Хто був після нього?

22 жовтня 1990 року британський таблоїд The Sun видав на першу смугу сенсаційний матеріал. Екс-гравець молодіжної збірної Англії Джастін Фашану, який колись вважався одним із найперспективніших форвардів країни, зізнався у нетрадиційній сексуальній орієнтації. До чого це призвело і хто ще у світі футболу наважився на камінг аут? Пропонуємо вам невелику добірку.

Джастін Фашану

Почати, мабуть, треба з головного героя. Історія Фашану відома багатьом, тому просто переказувати її чи вибудовувати сухий біографічний матеріал було б надто банально. Натомість пройдемося за основними фактами.

Фашану свого часу став першим темношкірим футболістом, за якого в Англії заплатили 1 млн. фунтів. Такий чек за нього виписали в Ноттінгем Форест. Скаути «лісників» помітили Фашану у складі «Норвіча». Форвард був лідером «канарок» і до 20 років набив за них 35 м'ячів у 90 матчах, відзначившись, зокрема, розкішним голом у ворота «Ліверпуля».

Однак у «Ноттінгемі», який ще недавно блищав у КЄЧ і завоював там два титули поспіль (нинішньої Ліги чемпіонів), справи Фашану одразу не залагодилися. Причиною стали відносини з жорстким і прямолінійним головним тренером Браяном Клаформ.

Легенда тренерського цеху знав, що Фашану відвідує клуби, де збираються представники гей-спільноти і був цим незадоволений, що лягло в основу їхнього конфлікту. Форвард отримував мало ігрового часу, а потім взагалі опинився в оренді в «Саутгемптоні». Потім у його кар'єрі був «Ноттс Каунті», який на той час потрапив до еліти англійського футболу. Там Фашану знову заграв, але це був останній злет у його кар'єрі.

Незабаром хронічна травма коліна, постійний стрес, пов'язаний із булінгом з трибун, призвели до того, що кар'єра Джастіна пішла донизу. Почалися його поневіряння клубами США, Канади (чи варто говорити, на якому рівні тоді був професійний футбол у Північній Америці), і Англії.

У 1990-му році, зневірений Фашану дав те саме інтерв'ю, яке підірвало інформаційне поле і все ще консервативне британське суспільство. Майже одразу від Джастіна фактично відхрестився його брат Джон.

Далі - більше. Пішли чутки, що Джастін дав інтерв'ю лише заради грошей і при цьому прикрасив низку фактів, щоб продати історію подорожче. Все це було дуже непривабливо і, головне, остаточно добило кар'єру Фашану.

Далі він уже догравав - Швеція, Шотландія, низові клуби Англії та навіть Австралія. Завершилося все для нього трагедією.

У березні 1998 року американський 17-річний хлопець заявив, що зазнав сексуального насильства з боку Фашану під час чергової вечірки з алкоголем. Поліція штату Меріленд допитала гравця 3 квітня, але не взяла його під варту. Сам Джастін стверджував, що зв'язок з юнаком був за взаємною згодою.

Тим не менш, боротися за свою правду Джастін не наважився. Натомість він втік до Англії, де 3 травня покінчив життя самогубством.

У передсмертній записці він наполягав на невинності, але зізнався, що не вірить у справедливий суд над собою. На його думку, його орієнтація не дозволила б отримати справедливе ставлення до себе.

Джастін Фашану став шанованим вже після своєї загибелі. Він посів 99-е місце у списку топ-500 героїв ЛГБТ-спільноти за версією The Pink Paper, на його честь названо команду, яка бореться проти гомофобії у спорті.

Однак навіть після всього цього відкритих геїв у футболі залишається дуже мало. Після Фашану відомих прикладів дуже небагато. Деякі з них також наведені нижче.

Джонатан де Фалько

Ось це, мабуть, сама незвичайна історія. Бельгієць Джонатан де Фалько не скликав спеціальних прес-конференцій і не робив гучних заяв у пресі про свою орієнтацію. Вибачте автора за такий жарт, але де Фалько розповів про все не словом, а справою, почавши зніматися у фільмах для дорослих.

До цього де Фалько був дуже посереднім футболістом, але все ж таки виступав на досить високому рівні в Бельгії, захищаючи кольори, у тому числі, «Леувена» та «Мехелена». У складі останнього його переслідували травми і тоді він вважав за краще змінити діяльність. Ось як де Фалько розповідав про це вже після того, як почав зніматись у кіно.

«Все сталося дуже швидко, я не очікував такого успіху. Я знімаюся у Франції, Англії та США. Мені це подобається. Я не пішов на це від розпачу, я свідомо вибрав це життя. Коли я виступав за «Леувен», то почував себе дуже добре. Але в Мехелені мені довелося справлятися з деякими затяжними травмами. Я міг би залишитися там, але порадившись із клубом пішов раніше. Я хотів змінити своє життя на краще.

Мені подобається бути у центрі уваги. Раніше в мене була дівчина, але вже кілька місяців у мене хлопець мене завжди приваблювали чоловіки. Я ніколи цього не приховував. Я в гей-колах із двадцяти років, але у футбольних клубах, де я грав, ніхто нічого не помічав. Якби моя орієнтація була відома, це, напевно, викликало б проблеми. Футбольний світ ще не готовий до відкритих гей-гравців. Забагато забобонів і дуже мало терпимості. Мені нема чого соромитися. З моїм хлопцем та з мамою все гаразд. Решта не має значення», - казав де Фалько.

Так про себе розповідав футболіст ще 2011 року. Наразі Джонатану лише 42 роки і зовсім не виключено, що він продовжує кар'єру актора для дорослих.

Томас Хітцльшпергер

Мабуть, найвідоміший і найтитулованіший футболіст в історії, який зізнався у нетрадиційній орієнтації. Призер чемпіонатів світу та Європи у складі збірної Німеччини не став випробовувати долю та здійснив камінг-аут вже після завершення кар'єри, у січні 2014 року. Невідомо, як склалася його кар'єра, ризикни він відкритися в роки активної кар'єри.

Зберігаючи свій секрет, Томас пограв в «Астон Віллі», «Штутгарті», «Лаціо» та інших клубах.

Після розкриття Хітцльшпергер визнав, що усвідомив себе лише останні кілька років кар'єри. Підстав не довіряти Томасу немає. Протягом багатьох років він мав серйозні стосунки, які він завершив лише за місяць до їхнього весілля, у червні 2007 року, окремо варто додати, що з нареченою він зустрічався з 17 років.

Якщо говорити про кар'єру Томаса після завершення, то камінг-аут ніяк не вплинув на неї. У 2019 році він працював у структурі «Штутгарта» і в якийсь момент навіть обіймав посаду генерального директора клубу, а у січні 2025 року увійшов до ради директорів «Верони».

Що стосується реакції на визнання Томаса, то у 2014 році його підтримали практично всі, в тому числі Лукас Подольський та Йоахим Лев.

Олів'є Руайє

Історія Руайє менш скандальна, але показова з історичного погляду. Він став першим французьким футболістом, який зважився на камінг-аут, трапилося це вже далеко після завершення кар'єри - у 2008 році, коли екс-нападнику збірної було майже 53 роки.

Перший футболіст-гей в історії, який зіграв на чемпіонаті світу, згодом розповідав, що ніколи не прикидувався гетеросексуалом, але й не афішував свою орієнтацію. В результаті, за словами Олів'є, деякі його напарники по команді здогадувалися про ситуацію, але не ставили зайвих питань.

Руайє й сам розумів, що за часів його виступів говорити про щось подібне було небезпечно з погляду просування кар'єри, але в приватних розмовах він знаходив людей, з якими міг би поділитися.

«Якось я вирішив розповісти дружині Платіні. Вона розсміялася і сказала, що знає», - згадував Олів'є.

Після завершення кар'єри екс-нападник пробував тренувати і попрацював у «Нансі», кольори якого захищав під час перебування гравцем і швейцарському «Сьоні». За словами Руайє, з французького клубу його звільнили саме через гомофобію, хоча тоді про його орієнтацію ще ніхто напевно не знав.

Зараз Руайє працює експертом на телебаченні і часом продовжує просувати порядок денний захисту прав ЛГБТ-спільноти.

Емерсон Ферретті

А тепер перенесемося до Південної Америки. Історія екс-голкіпера «Греміо», «Фламенго» та «Байї» також нетипова.

Під час перебування гравцем він приховував свої сексуальні уподобання, але при цьому відчував на собі косі погляди та підозри. За словами Ферретті, він відчував глибоку самотність, що також заважало його реалізації на полі. Однак, незважаючи на всі складнощі, згодом він став чи не легендою для Байї, провівши за команду 155 ігор поспіль і тим самим встановивши рекорд.

«У мене була професійна сторона з великим успіхом, а особиста порожня. Коли я виїжджав із «Греміо», була соціальна порожнеча. Тому що я не почував себе з тими, кого хотів. Чим більше я ставав знаменитим, тим складніше було.

Усі чоловіки дивилися на мене, але я був Емерсоном, воротарем команди. Я навіть не міг відповісти взаємністю або фліртувати або щось таке.

Одного разу друг сказав мені, що їде до альтернативного нічного клубу і зателефонував мені. Вперше, коли я поїхав, я зустрів хлопця, і це були мої перші стосунки. Я став відвідувати такі бари, і мене стали частіше бачити з іншими чоловіками.

Це стало небезпечно, бо почало ставити під загрозу моє професійне життя, футбол не приймав геїв, і це знову вибило мене з рівноваги. Як я міг стати воротарем бразильської команди та бути геєм?», - говорив Ферретті.

Вже через багато років після завершення кар'єри, 2022 року, екс-голкіпер таки зізнався, що є геєм. Однак ніякі його страхи не виправдалися. Більше того, він отримав підтримку суспільства, а 2023 року став президентом рідної для себе «Байї».

Він став першим відкритим геєм серед президентів клубів найвищих чотирьох дивізіонів бразильського футболу. Парадокс ситуації в тому, що Ферретті роками боявся зізнатися у своїй орієнтації, але вже через рік після цього став президентом клубу.

Очевидно, що з кожним роком послаблення в цій сфері стають все більше і залишається тільки гадати, як склалося б життя Джастіна Фашану, якби він грав у нинішню епоху змін.