Як легендарний пілот Формули-1 став чемпіоном із перевагою у 0,5 очка

Сьогодні, 21 жовтня, минає 42 роки відтоді, як Нікі Лауда втретє став чемпіоном світу Формули-1. У сезоні-1984 австрієць випередив свого напарника по Макларену Алена Проста лише на пів очка. Це досі найменший відрив між першим і другим місцями в підсумковій таблиці чемпіонату, а боротьба двох пілотів однієї команди залишається однією з найвідоміших в історії серії.

На старті сезону Макларен мав найсильніший болід у пелотоні. Проте технічна перевага не робила чемпіонство простим, бо головним суперником Лауди став його власний напарник.

Для австрійця цей сезон мав особливе значення. Наприкінці 1979 року він пішов із Формули-1, бо втратив інтерес до перегонів. До того Лауда вже двічі вигравав чемпіонат у складі Феррарі, у 1975 та 1977 роках. У 1982-му він повернувся в Макларен і мусив заново звикати до високих швидкостей, фізичних навантажень та болідів, які за час його відсутності помітно змінилися. Темп він повернув поступово, а в 1984-му мав уже реальні шанси на третій титул. Прост приєднався до команди того ж року, перейшовши з Рено, де провів три сезони.

Упродовж року француз частіше був швидшим. Він виграв сім гонок, а Лауда - п'ять, і саме сім перемог Проста стали найкращим показником серед усіх пілотів сезону. Але чемпіона визначала не кількість перемог, а сума очок. Лауда вмів забирати максимум навіть тоді, коли швидкості на перемогу не вистачало. Він не ризикував заради однієї гонки, якщо це загрожувало втратою очок, і на дистанції сезону така розважливість працювала на нього. Прост натомість грав агресивніше й намагався конвертувати перевагу Макларена у перемоги.

Одним із ключових епізодів став Гран-прі Монако. Гонка проходила під сильним дощем, і на вузьких вуличках князівства умови були дуже складними. Прост стартував із поулу та лідирував, але позаду стрімко наздоганяв Айртон Сенна на Тоулмені. Бразилець їхав на мокрій трасі значно швидше за лідера. Судді вирішили зупинити гонку достроково через небезпечні умови, коли пройдено було лише близько 40% запланованої дистанції. Прост отримав перемогу, але через недостатню кількість пройдених кіл йому нарахували лише 4,5 очка замість дев'яти. Сенна фінішував другим, третім був Штефан Беллоф на Тірреллі, проте пізніше його результати анулювали через дискваліфікацію команди.

Ці втрачені 4,5 очка суттєво вплинули на розклад у чемпіонаті. З повними дев'ятьма очками Прост закінчив би сезон попереду. Втім, Лауда також втрачав очки протягом року, тож його титул не залежав від одного епізоду.

Доля чемпіонства вирішилася 21 жовтня 1984 року на Гран-прі Португалії в Ешторілі. Перед останньою гонкою Лауда мав у заліку 66 очок, а Прост - 62,5. Різниця становила 3,5 очка, а перемога давала дев'ять, тому шанс у Проста був. Якщо він вигравав гонку, то набирав 71,5 очка, і Лауді для титулу потрібно було фінішувати щонайменше другим. Друге місце давало шість очок і сумарно 72, тобто на пів очка більше. Третє місце приносило лише чотири очки й 70 у заліку, тож у такому разі титул діставався Просту. Якби Прост не виграв, а фінішував другим і набрав 68,5 очка, Лауді вистачило б четвертого місця. Отже, перед стартом усе зводилося до простого розрахунку: поки Прост виграє, Лауда мусить бути другим.

Кваліфікація склалася для австрійця невдало. Він стартував лише 11-м, а Прост - із другого місця. Після старту Француз контролював гонку на чолі пелотону, а Лауді довелося пробиватися крізь суперників. Помилка або контакт могли коштувати йому чемпіонства. Він піднімався вгору без зайвого ризику, а коли Найджел Менселл вибув із боротьби за друге місце, Лауда піднявся на необхідну йому позицію. Прост виграв гонку, випередивши напарника на 13,425 секунди. Макларен оформив дубль, а Лауда з 72 очками проти 71,5 став чемпіоном.

Титул 1984 року став для Лауди третім. До цього він вигравав чемпіонат у 1975 та 1977 роках, виступаючи за Феррарі. У 1976-му на Нюрбургринзі він потрапив у важку аварію, яка ледь не коштувала йому життя, але повернувся до перегонів і продовжив боротьбу за найвищі місця.

Після чемпіонського сезону Лауда провів у Формулі-1 ще один рік, а наприкінці 1985-го завершив кар'єру остаточно. Прост продовжив боротьбу за титули й чотири рази ставав чемпіоном світу - у 1985, 1986, 1989 та 1993 роках.