Свій шлях Олега Очеретька

5 вересня 2025 року Олег Очеретько провів свій дебютний матч за національну збірну України. Тодішній коуч «синьо-жовтих» Сергій Ребров випустив молодого півзахисника на заміну замість Єгора Ярмолюка у поєдинку кваліфікаційного етапу на ЧС-2026 проти Франції (0:2), в якому українці тільки-но пропустили від Мбаппе другий м'яч і фактично були позбавлені шансів на успіх.

У той момент, мабуть, мало хто міг уявити, що через рік Олег Очеретько не тільки виявиться ключовою фігурою для національної команди (в Андреа Мальдери у вереснево-жовтневій низці матчів Очеретько зіграв у всіх чотирьох поєдинках), але й зуміє відвоювати позиції в «Шахтарі», де у Арди Турана вистачає талановитих та майстерних бразильців - Марлон Гомес, Ізакі, Габріель Карвальо…

Олег Очеретько є уродженцем української Макіївки та вихованцем академії «Шахтаря». Його шлях у першу команду «гірників» був досить тернистим і, давайте відзначати відкрито, відрізнявся від того, який раніше продемонстрував інший дуже талановитий та працездатний центральний півзахисник із атакувальним ухилом - Олександр Піхальонок.

Ще восени 2019 року Олег Очеретько був запрошений на тренування із першою командою «Шахтаря». Тоді «гірниками» керував португалець Луїш Каштру, який чи то самостійно, чи то за допомогою своїх помічників розгледів у юному на той момент півзахисникові певну перспективу та запросив того потренуватися із дорослими майстрами. Зрозуміло, що сім років тому про жодні перспективи для 16-річного на той момент Очеретька в першій команді «Шахтаря» не йшлося. А вже у вересні 2020-го хавбек відбув у оренду до «Маріуполя»…

Хто знає, скільки б часу провів Очеретько у приазовському клубі та як склалася б його подальша професійна кар'єра, якби не початок повномасштабної фази російсько-української війни… «Шахтар», який був змушений фактично наново збирати свою команду по крихтах й робити ставку на українських футболістів, повернув Олега і той 14 вересня 2022-го навіть дебютував у Ігора Йовічевіча в Лізі чемпіонів - у поєдинку проти «Селтіка» (1:1), який був для донеччан номінально домашнім.

В УПЛ-2022/23 Очеретько зіграв лишень 433 хвилини у 13 поєдинках, а потім… Потім донецький клуб зумів повернутися до свого колишнього вектору розвитку - почав запрошувати коштовних бразильських легіонерів та й від послуг Ігора Йовічевіча також відмовився. Екс-асистенту Арне Слота у «Феєнорді» Маріно Пушичу, котрий опинився на чолі першої команди «Шахтаря», Олег дуже швидко виявився непотрібним. І в лютому 2024-го Очеретько відбув в оренду у «Дніпро-1», де чудово усвідомлювали його потенціал, раніше вже скориставшись аналогічною ситуацією із недовірою тренерів «Шахтаря» до Олександра Піхальонка, який зумів розкритися у лавах спортклубівців на повну…

В певний момент було стійке відчуття, що й Олег Очеретько піде второваною Піхальонком стежкою. Для талановитого хавбека у «Шахтарі» Пушича просто не було місця. Боснієць давав зрозуміти, що не потребує послуг Олега, через що межею мрій того на момент дії контракту з «гірниками» були оренди в клубах УПЛ, здатних викупити його трудову угоду у «Шахтаря».

Очеретько непогано показав себе у «Дніпрі-1», проте залишитись там на постійній основі не зміг. Цьому завадили два ключові фактори - «Шахтар» із самого початку не прописав в орендній угоді опцію викупу, а сам «Дніпро-1» влітку 2024-го фінансово посипався і невдовзі зовсім був виведений з-поміж учасників УПЛ, де-факто припинивши спортивну діяльність.

Але повертати Очеретька у «Шахтар» Пушич не поспішав. Маріно влаштовувало, що в нього під рукою вже є українці Судаков та Бондаренко, які б могли нівелювати потенційні проблеми із лімітом на легіонерів у національному чемпіонаті. Довіряти та награвати безпосередньо в першій команді «Шахтаря» Очеретька або Цуканова боснієць банально не поспішав, чи то переживаючи за результати і власну роботу, чи то просто від небажання щось змінювати.

Увесь сезон-2024/25 Очеретько провів у «Карпатах», і оренда у Львові однозначно пішла на користь хавбеку. Він по-справжньому розквітнув та продемонстрував, що про нього цілком можна казати як про лідера центру поля. 2 забиті м'ячі та 3 результативні передачі у 26 поєдинках УПЛ за «зелено-білих» змусили керівництво львівського клубу почати розмірковувати над повноцінним викупом контракту Очеретька у «Шахтаря». Подейкували, що загалом керівництво «гірників» було не проти продати Олега, але запитану компенсацію за гравця «Карпати» вважали аж надто високою. А невдовзі «гірники» домовилися із Ардою Тураном і турецький наставник вирішив дати Очеретьку реальний шанс проявити себе в рідному клубі.

І ось тут Очеретько продемонстрував, що будь-які порівняння із Піхальонком у його випадку були абсолютно помилковими. На відміну від Олександра, Олег надзвичайно впевнено вхопився за свій шанс закріпитись у «Шахтарі». У першому ж сезоні в Арди Турана Очеретько зіграв 28 матчів в УПЛ (3 голи та 3 асисти), провівши на полі сумарно майже стільки ж, як і роком раніше у складі «Карпат» (1747 хвилин проти 1801 хвилини).

Арда Туран також наголошував на надзвичайній важливості наявності Очеретька у складі: «Коли я прийшов, Очеретко був молодим гравцем, але у нього була фізична динаміка, яка могла б зробити великий внесок у команду. А якщо подивитися на команду, то ми називаємо Бондаренка досвідченим, проте йому тільки 24-25 років».

Порівняння із Бондаренком виявилося дуже симптоматичним. Вже влітку 2026-го Туран погодився відпустити Артема до Саудівської Аравії, а куди більш працездатного та фізично потужного Очеретька залишив у клубі. І на початку поточного сезону Олег лише переконав у повній справедливості та правильності цього рішення, ставши ключовою фігурою «помаранчево-чорних» не тільки у поєдинках УПЛ, а й зігравши сумарно 180 хвилин у двох стартових матчах основного етапу Ліги чемпіонів - проти ПСВ (1:1) та афінського АЕКа (3:1).

Яскравою реакцією на успішні виступи Очеретька в «Шахтарі» є оціночна вартість хавбека на порталі Transfermarkt. Із моменту повернення хавбека до табору «помаранчево-чорних» з оренди у «Карпатах», аналітики вже підвищили ціну Олега майже втричі - із 2,5 до 7 мільйонів євро. І немає сумнівів, що найближчим часом вона зросте ще більше, оскільки остання «переоцінка» датована початком червня, а з того часу Очеретько успішно зіграв за «Шахтар» у Лізі чемпіонів та був одним із ключових виконавців збірної України у Лізі націй.

Але трансферна вартість - справа така… Для кар'єри Очеретька важливіше те, що він до своїх 23 років вже встиг багато чого пройти у професійному футболі: ранню можливість потренуватися із першою командою та статус виділеного з-поміж решти молоді від Луїша Каштру; численні оренди; недовіру та відсутність пояснень з цього приводу від Маріно Пушича (сам Олег згодом казав, що не спілкувався із боснійцем на цю тему: «Ніхто нічого [мені] не пояснював. Напевно, боснійському наставнику не подобалася моя гра. Тут причин може бути багато, але я про це нічого не знаю»); нарешті реальний, а не показний шанс проявити себе у першій команді «Шахтаря». Очевидно, що сам Очеретько чудово розумів - можливість проявити себе на такому рівні, як основа донецького клубу, може представитися йому лишень одного разу, і за неї треба хапатися обома руками, доводячи та вигризаючи свій шанс на успіх.

За декілька років до Очеретька, здавалося, що новим українським центральним хавбеком «Шахтаря» із акцентом не тільки на оборону, а й на креатив здатен стати Олександр Піхальонок. Спроби заграти цього талановитого вихованця академії у першій команді «Шахтаря» робив ще Паулу Фонсека. Потім його наступник Луїш Каштру надавав Піхальонку ще більше можливостей, але… Зацементувати свої позиції у першій команді «помаранчево-чорних» в Олександра так і не вийшло, і згодом його погодилися продати. Олег Очеретько, якою б схожою не виглядала його кар'єрна стежка на старті, у відповідний момент зумів продемонструвати характер та здатність справлятися зі складнощами й протистояти обставинам. Зрештою він «намалював» перед собою зовсім інший шлях, яким тепер і рухається до, як хочеться вірити вболівальникам збірної України, все нових і нових вершин.

І у свої 23 роки Очеретько вже навіть має три матчі в основній сітці Ліги чемпіонів. Хтось скаже, що це зовсім небагато. І загалом буде абсолютно правий. Проте все пізнається у порівнянні, адже це все одно більше, ніж в того таки Олександра Піхальонка, якому вже 29…