Кінець близько. 11 думок після Гран-прі Бахрейну

Вважаю неправильною стратегію Каділлак на вікенд. І мова навіть не про вибір шин на старті або фінішну позицію. Майже впевнений: жодне рішення під час гонки не зробило б її успішною для команди. Просто через брак швидкості. Тож треба було вчинити сміливо та логічно - прибути на Гран-прі Бахрейну до Бахрейну. А далі на всі дзвінки від FIA відповідати, що не розуміють причини стурбованості, та раз за разом посилатися на заздалегідь опублікований календар сезону. Зрештою, як би їх покарали? Не випустили б з першого сегменту кваліфікації? Не дали б фінішувати Боттасу? Посунули б Переса на останнє місце сезонного заліку? У Формули-1 просто нема аргументів проти Каділлак: от настільки ця команда безпорадна у 2026 році. А от приїхала б у Бахрейн замість Малайзії, змогла б хизуватися, що тут її не випередили ані Феррарі, ані РБ, ані навіть Мерседес. Думай-те.

Про інші команди, більш успішні за Каділлак у сезоні, та Гран-прі Бахрейну у Малайзії (звучить смішно навіть після десятків повторень уголос) загалом - в абзацах нижче.

До кваліфікації

1. Пілоти Ф1 занадто ввічливі. Після попереднього Гран-прі Ферстаппен став на захист Колапінто. Жоден не сказав про Франко поганого слова. Окрім Норріса. Той сказав - а потім за все вибачився. Ми побачили дуже емоційні моменти на трасі у Баку - і не побачили словесних грубощів. І так, це, з одного боку, характеризує Формулу як середовище, де всі поважають всіх. А з іншого: робить її якимось клубом ледь не байдужих. Всі такі добрі та розуміючі, ввічливі та стримані… У житті не так. У житті завжди є поганці. А у Формулі у 2026 році - ні. Відчувається дещо штучним. Цій серії гонок потрібен антагоніст. Хтось, хто даватиме жорсткі коментарі та не вибачатиметься після них. Заради шоу. Заради видовища. Зрештою, заради заголовків. Роль злодія у Ф1 вакантна - очікуємо, доки хтось її приміряє. Чим швидше, тим краще.

Після кваліфікації

2. Антонеллі робить невластиві для себе речі. У другому сегменті кваліфікації пішов на вирішальну спробу на новому комплекті шин, аби не ризикувати. У третьому здійснив лише одну спробу, і те - на порожній трасі, аби ніхто не заважав зайвий раз. У цьому всьому, звісно, є сенс, а такий обережний підхід - доречний, особливо на даному етапі сезону, але… не це зробило Кімі лідером заліку пілотів із солідним відривом. Можливо, згадані вище рішення - суто командні, не самого Антонеллі. Але це не змінює факту: у кваліфікації сміливий італієць не був сміливим. Не був собою звичним. Чемпіонська версія Кімі розбивається у кваліфікації у Баку, бо ризикує заради швидкого кола. Багато хто з нас заради титульної інтриги очікує на момент Х, коли Антонеллі почне здавати. Можливо, ця квала у Малайзії - саме такий момент.

3. Кваліфікація закритих гештальтів. Як на мене, не вдалася в цілому та не дуже-то й розважила. Зате Макс на поулі вперше у сезоні. Дочекався. Заслужив. Аж 2 (!) машини Астон Мартін у другому сегменті. Хемілтон на першому ряді. Ну й очікувані переможці ледь не в усіх дуелях напарників: Сайнс стартує вище за Албона, Бортолето - за Хюлькенберга, Алонсо та Гаслі - за Стролла та Колапінто відповідно. Дуже інтуїтивно правильна кваліфікація. Ймовірно, через це і така нудна. Хоч траса трошки розважила із цими підписами «Бахрейн» та прапорами цієї країни… у Малайзії. Трек ніби і не живий, а цілий вікенд намагався переконати нас з усіх сил, що він є кимось іншим. Навіть дощ у суботу не пішов, аби ну точно всі повірили, що це все ж таки Бахрейн. Вважаю, гроші шейхів відпрацьовані. Навіть погодою.

Після гонки

4. Формула виявилася неготовою до дощу. Між іншим, поки єдиного у сезоні. Коли боліди на «колі розвідки» по черзі просто зупинялися, здавалося, що ми ризикуємо не побачити гонку взагалі. Обійшлося - але стало тривожно. Виглядає дивним, коли команди одна за одною просто не розуміють, що не так із їхніми болідами. Ймовірно, варто шукати варіанти поїздити у дощ хоч трошки ще перед стартом сезону, аби вода з неба не ставала шоком для ледь не всіх колективів. А ще саме у дощових гонках стає максимально помітним, наскільки Ф1 потребує сильних режисерів трансляції. Поки таких нема - тому ми дивимося на їзду лідерів одне за одним замість обгонів на межі десятки/у другій десятці. Та що там обгони: нам навіть контакт Бортолето із Сайнсом показали лише після того, як дирекція вже вручила першому штраф. У гонці багато подій? З цими режисерами ми їх не побачимо.

5. Формула - про розваги, а не швидкість та машини. Є стереотип, що вболівальник тут хоче бачити максимум кілометрів на годину від болідів, але насправді він просто хоче, аби йому було весело. Доказ тому - те саме невдале коло прогріву. Під час нього боліди не їхали взагалі, спинялися, ламалися тощо… а ми отримували задоволення. Не від факту проблем із машинами, а тому що нестандартні події. Хаос. Повне нерозуміння того, що буде у гонці та чи відбудеться та гонка взагалі. І це без жодного обгону. Звісно, кожен із нас має свою власні причини дивитися Формулу, але ситуація чітко окреслює, чого найбільше потребує глядач - видовища. Гран-прі Бахрейну не дав нам максимуму швидкості та навіть дещо дискредитував причетних до створення сучасних болідів Ф1, однак це видовище нам гарантував.

6. Із Феррарі завжди щось не так. Багатостраждальна команда. Є відчуття, ніби місцеві стратеги ухвалюють невдале рішення завжди, коли тільки є можливість ухвалити невдале. Звісно, є і суто психологічний момент: нам, як глядачам, значно легше запам'ятати, коли щось іде не так, аніж коли йде за планом. Але чомусь помилки Макларен, Ред Булл та Мерседес трапляються не настільки часто. Чомусь їх не запам'ятовуєш. Чомусь після чергової гонки руки тягнуться пожартувати саме про стратегів Феррарі. Цього разу невдалий вибір плану коштував втрати не такої вже й великої кількості очок (зрештою, Леклер та Хемілтон у топ-4), але разом із тим - потенційно останньої у сезоні перемоги. Помаранчеві конкуренти «вгадують» із оновленнями. РБ поїхав. Мерседес швидкий із самого старту сезону. А тут Льюїс готовий конкурувати з усіма ними - і йому не дають. Шкода. Можливо, новий шанс - лише у 2027.

7. Ми побачили найкращі перші кола гонки у сезоні. Тут вам і ривок Расселла одразу на другу позицію на старті. І невдача всіх, хто обрав недощові шини. І тривале невизнання цієї помилки багатьма. І неочікувані гості у топ-10, типу Окона та Сайнса. Зрештою, Норріс у якийсь момент був змушений обганяти Стролла: до гонки щось таке навряд могли побачити навіть у своїх найсолодших снах керівники Астон Мартін. Подія на події. Необхідність змінювати план. Непередбачувана траса, яка чи то підсихає, чи то взагалі ні. Ну і постійні піт-стопи: той же Перес, наприклад, виконав свій план-максимум у 3 зупинки за гонку ще за перший десяток кіл. А паралельно із усім цим безладом ще й розбірки між трійкою лідерів за право очолити пелотон. Добре, півтори години сидіння в очікуванні того вартували, визнаю.

8. Гріє душу прогрес Астон Мартін. Так, розумію: варто бути дуже стриманим у компліментах. Бо даної траси навіть не було у календарі Формули на сезон, а дощові Гран-прі - більше про випадок та тактичні рішення, аніж про можливості боліду… Але ж гарно! Алонсо набрав більше очок для АМ за вікенд, аніж мала команда за всі у сезоні попередні разом узяті. Стролл уперше цього року проїхав усі кола перегонів. Обидва пілоти Астон Мартін пройшли у другий сегмент кваліфікації. Найкращий вікенд для команди цього року. Можливо, останній хороший аж до 2027… Але прогрес точно є. Пілоти за кермом АМ і досі страждають, але тепер їх не буцають ногами конкуренти. До стану «все у нормі» ще дуже далеко, однак, здається, у команди все під контролем.

9. Расселл завершує боротьбу за титул. Імовірно, не тільки він - але й усі інші пілоти, окрім Антонеллі. Дуже вірю у спад Кімі пізніше, однак фора в очках завелика. А ще завелике везіння. Раніше писав, що це просто не рік Норріса, - тепер можу повторити, але прізвище Ландо замінити на «Расселл». 2026 для Джорджа - невидатний. Зазвичай він повільніший за Кімі. Як і цього вікенду. Тому має відставати від напарника у чемпіонаті. Але не на скоро як 100 очок, а лише на умовних 25-40. Просто раз за разом із болідом щось не те. Цього разу все було у нормі, Джорж спокійно собі їхав на поганенькі, але все ж лише -3 від Кімі - а натомість отримав аж -18. Причому навіть зламався під жовтими, коли навантаження на болід нижче! Не щастить. І через таке опускаються руки. Коли навіть у нормальний день отримуєш найгірший результат, втрачаєш віру у те, що можеш отримати найкращий навіть у хороший вікенд.

10. Перемога Макса - дуже символічна. Навряд він хоче та мусить щось доводити іншим, тож сьогодні довів лише собі: він усе ще супертоп. По-перше, нарешті виграв уперше у сезоні. Без найкращого боліда. По-друге, зробив це у день дощу, де фаворитам традиційно важче. А головне, і це по-третє: він виграв узагалі-то «чужу» гонку. Втратив лідерство через кращий старт машини Мерседес - але досить швидко його повернув. Довів перевагу у секундах над Антонеллі до десятка, однак повністю її втратив через жовті прапори - і все одно виграв. Сьогодні Фортуна не допомагала Максу, але він навіть так №1. Символічно, що перший тріумф нідерландця у 2026 - саме про експертне подолання проблем, а не про реалізацію можливостей боліда. Вкотре підтверджує, що Ферстаппен - той, хто може і всупереч обставинам, а не лише завдяки.

11. Сезон поступово добігає кінця. І мова не про кількість Гран-прі попереду, а про ось це відчуття, що інтриг усе меншає, а питань, яким потрібні відповіді ще у 2026, майже не залишилося. Антонеллі ще не чемпіон - але майже-майже. Що має статися? Мерседес ще не виграли Кубок конструкторів, але для сенсації необхідно, мабуть, щонайменше декілька подвійних сходів від команди. Макс нарешті переміг. Хемілтон та Леклер - уже. Свій момент слави мав і чинний чемпіон. Перформанс року - перемога Кімі в Італії - вже позаду. Астон Мартін тільки-но здійснив своє головне диво сезону. Дощова гонка відбулася. Великих прощань на останні Гран-прі не заплановано. Навіть Стролл уже вперше всю дистанцію проїхав. То що взагалі залишилося попереду? Ніби лише формальності та куди менші, аніж раніше цього року, радощі.

Вже можна поступово переходити у режим очікування сезону-2027. Так, якийсь дещо меланхолійний настрій після гонки. Хоча, можливо, так і має бути: дощ усе ж таки…