Краще без Луніна. Збірній треба ті, хто прагне до справедливої конкуренції

Свій останній, станом на поточний момент, матч за національну збірну України 27-річний голкіпер «Реала» Андрій Лунін зіграв понад рік тому - 11 червня 2025-го. Це був товариський поєдинок проти Нової Зеландії (1:2) в рамках заокеанського турне, у якому підопічні тоді ще Сергія Реброва також зіграли проти Канади (2:4).

Свій останній, станом на зараз, матч за «Реал» Лунін зіграв 3 травня цього року в рамках Ла Ліги проти «Еспаньола» (2:0). З того часу минуло вже майже п'ять місяців, протягом яких український голкіпер виявляється нездатним виграти конкуренцію за місце у воротах «бланкос».

Мабуть, почати саме з цієї інформації було необхідно, аби одразу ж виникло розуміння, чому прізвище Андрія Луніна не опинилося у заявці збірної України на найближчі матчі Ліги націй проти Угорщини, Грузії та Північної Ірландії. Дані про те, що головний тренер «синьо-жовтих» Андреа Мальдера планує викликати легіонера з Мадрида у розташування національної команди з'являлися ще із початку вересня, проте низка джерел підкреслювала - швидше за все, Лунін буде лишень третім вибором для тренерського штабу після Дмитра Різника та Анатолія Трубіна, а можливо, й зовсім опиниться в резервному списку, поступившись місцем у трійці представнику «Харкова» Георгію Єрмакову.

В результаті Лунін не опинився ані в основному списку викликаних на вереснево-жовтневі матчі Ліги націй, ані навіть у резервному. Мальдера вирішив, що трьох воротарів на чотири гри йому точно вистачить, й необхідності включати прізвище Луніна до резервного списку немає жодної.

Подейкують, що до таких висновків Мальдера прийшов буквально в останній момент. Проте що стало каталізатором зміни початкової позиції тренера - невідомо. Знову ж таки, якщо довіряти чуткам, то ми маємо справу зі свого роду категоричною позицією Луніна, якщо й зовсім не називати її ультиматумом, яка полягає в тому, що приїжджати до табору «синьо-жовтих» Андрій готовий виключно під гарантоване місце у воротах. Бути дублером у Трубіна, Різника чи ще когось у національній команді Лунін не готовий або ж не хоче.

Ця позиція Луніна загалом не нова. Із нею стикався ще попередній тренерський штаб збірної на чолі з Сергієм Ребровим, хоча публічно з офіційних осіб ніхто й ніколи не підтверджував, що щось подібне має місце у національній команді. Та й навряд чи це варто було робити, адже виходила б вже зовсім негарна картинка, коли футболіст сам де-факто вирішує приїжджати йому до збірної, чи ні. Хоча такі рішення завжди були і залишаються прерогативою тренерського штабу.

Андреа Мальдера також ніяк не коментує чутки стосовно категоричної позиції Луніна щодо свого перебування у збірній України. Італієць дипломатично обходить стороною гострі питання, й у разі його можна лише підтримати. Штучне нагнітання обстановки напередодні старту у Лізі націй нікому не потрібне.

Але що Мальдера робить чітко та за фактом, то це приймає рішення. За відмову від виклику Луніна чи спроб піти на виконання забаганок голкіпера «Реала» італійського фахівця можна тільки похвалити. За всіх часів та у всіх націй збірна країни була й залишається командою, в яку з'їжджаються всі найкращі представники. І вже там, усередині себе, вони зобов'язані доводити тренерам, кому із них має дістатися місце на полі, а хто поки заслуговує лишень на лаву запасних. Але сама по собі «банка» в національній команді - це зовсім не щось ганебне, адже навіть щоб пробитися туди необхідно пройти колосальний кар'єрний та професійний шлях.

Якщо Андрій Лунін відмовляється від такого, не бажаючи залишатися у збірній запасним, це його особисте рішення. На яке можна відповісти лишень одним коректним чином - перестати викликати воротаря взагалі до того моменту, коли він із номінального футболіста «Реала» перетвориться на, вибачте за каламбур, реального. Самого тільки факту перебування в системі одного із найкращих футбольних клубів планети не повинно автоматично вистачати для потрапляння до національної збірної України, й тим паче - для гарантованого місця у стартовій одинадцятці. У лавах «синьо-жовтих» потрібні люди, які готові до справедливої ​​конкуренції, а не ті, хто втратив мотивацію, перебуваючи за спиною одного із найкращих голкіперів світового футболу останнього десятиліття.

В «Реалі» Лунін справді дещо забув про те, що таке великий футбол, що таке конкуренція та необхідність щодня доводити свою спроможність відповідати подібному рівню. Як би Андрій себе не показував, все одно у рамку «бланкос» раз за разом повертається Тібо Куртуа. Тільки тому, що його авторитет та прізвище у світовому футболі означають набагато більше, ніж авторитет та прізвище Луніна. Адже неодноразово бувало, коли бельгієць, навіть перебуваючи не в найкращій своїй формі, все одно отримував шанс зіграти, а українець, який тоді віддавав усі сили на полі, демонструючи максимум, повертався на лаву запасних. Так, це несправедливо та віддає свого роду чиношануванням з боку наставників «Реала». Однак це зовсім не привід робити щось подібне, тільки у дзеркальному відображенні, в збірній вже для самого Андрія Луніна. Те, що він є воротарем аж самого «Реала», зовсім не дає йому права автоматично вигравати конкуренцію у Трубіна з «Бенфіки», у Різника з «Шахтаря» та й навіть у Єрмакова із «Харкова», котрий після повернення до УПЛ видав вже чотири сухі матчі із шести.

Насправді, сам Лунін міг зробити крок, який би наблизив його до основи національної збірної України. Для цього влітку поточного року потрібно було наполягти на відході із «Реала» до іншого клубу. На відході, який, як здається, вже давно назрів. І до Андрія був предметний інтерес від сильних та амбітних команд, але… Лунін знову залишився в Мадриді, де має в цілому дуже і дуже непоганий контракт, розрахований до літа 2030 року У самому «Реалі» також не демонструють ознак відвертого невдоволення роботою українця. Коли Куртуа опиняється у лазареті або просто бельгійцю потрібні декілька матчів відпочинку, Лунін виходить на поле й робить свою справу. Кілька матчів у році - ось, на жаль, і вся нинішня межа для 27-річного голкіпера, за якого вісім років тому «бланкос» заплатили 8,5 мільйонів євро «Зорі», неабияк здивувавши увесь футбольний світ.

Якщо Луніна влаштовує те, що він має та отримує зараз у «Реалі», то це не повинно стати проблемою національної збірної. І тішить, що Андреа Мальдера вже на старті дійшов такого ж усвідомлення. Тому що футболісти дуже чітко зчитують рішення та сумніви свого головного тренера. Як тільки той дасть слабину, чи дозволить собі нелогічний вчинок, його авторитет починає ставитися під сумнів. А це вже шлях у нікуди. Як мінімум починати з подібного Мальдері точно не варто, і можна лишень поаплодувати італійцеві, що він дійшов правильних кадрових висновків. Наразі, звісно ж, адже футбол - штука вкрай динамічна, і тут відповідати на виклики потрібно вміти щодня.