Як тренерка Магільда змінила ставлення тисяч людей до свого тіла і здоров'я

У фітнес-індустрії, де роками домінував культ швидкого результату й тренування «на межі можливості», підхід Олени Магільди довгий час виглядав нетипово. Вона говорила про безпеку, усвідомлений рух та здоров'я ще тоді, коли це не було трендом. Сьогодні за її методикою тренуються понад 25 тисяч людей, включно з найбільшими українськими інфлюенсерами. Тож ми поговорили з Оленою про шлях у професії, відповідальність тренера та те, чому красиве тіло не повинно бути важливішим за здорове.

Олено, ви часто кажете, що тренування - це не лише про тіло. Що ви маєте на увазі?

Я ніколи не сприймала тренерство як роботу тільки з м'язами чи формою. Для мене це завжди була робота з людиною в цілому - з її звичками, страхами, тілесним досвідом, навіть із тим, як вона ставиться до себе. Дуже багато людей приходять у спорт із болем - фізичним або психологічним. І якщо цього не бачити, можна легко нашкодити, навіть маючи добрі наміри.

Ви тренерка з понад 13-річним досвідом. Розкажіть, будь ласка, з чого починався ваш професійний шлях?

Можливо, ви здивуєтесь, але починала я з танцю: більше чотирьох років працювала в танцювальній студії в Тернополі. Ця робота дала мені дуже важливу базу: відчуття тіла, координацію, розуміння руху. Пізніше був досвід роботи у спортивному залі "Каруна". Там я вже глибше занурилася в силові тренування та роботу з різними запитами клієнтів.

Але переломним моментом став досвід роботи у багатопрофільному медичному центрі "Адастра" у Маріуполі. Це був період з 2018 по 2019 рік. Я працювала на базі реабілітаційного центру, і моя робота полягала у викладанні лікувальної фізкультури дітям під супроводом фізичного терапевта. Саме тоді я остаточно зрозуміла, що тренування можуть і повинні бути безпечними для будь-якого тіла - навіть для дуже вразливого.

Ви навчаєтеся на факультеті фізично-спортивної реабілітації. Наскільки освіта впливає на вашу роботу?

З освіти все починається. Можливо, не у всіх, але у мене точно. Освіта - це мій фундамент. Я навчаюся у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за спеціальністю "Фізична культура і спорт". Моя спеціалізація - це фізкультурно-спортивна реабілітація. Знання, які я продовжую отримувати, - цеглинки моєї тренерської бази та запорука системного бачення тіла. Кожна вправа в моїй методиці має логіку та пояснення щодо того, який вплив вона має на суглоби, хребет, нервову систему.

Ваша авторська методика тренування підтверджена медично. Розкажіть, будь ласка, про це. Чому це має для вас таке суттєве значення?

Тому що відповідальність тренера - колосальна, і я це дуже добре усвідомлюю. Люди довіряють тренеру не лише свій час чи мотивацію. Вони довіряють своє тіло, своє здоров'я, а відтак - і наслідки на роки вперед. Ціна помилки тренера занадто висока. А в онлайн-форматі, де ти не можеш фізично виправити рух людини,- взагалі величезна.

Саме тому для мене було принципово, щоб моя методика не залишалася лише тренерським баченням. Її перевірив та затвердив Сай Василь, лікар-ортопед-травматолог. Це був важливий етап, бо я хотіла мати не лише внутрішнє відчуття того, що рухаюсь у правильному напрямку, а й професійне підтвердження з боку висококваліфікованих медичних фахівців.

Я завжди прагнула розуміти, які наслідки можуть мати ті чи інші вправи для суглобів, хребта, нервової системи - не в короткій перспективі, а через роки. Консультації з лікарями дають дуже тверезий, інколи навіть жорсткий погляд на те, що відбувається у залі чи під час онлайн-тренувань. І для мене це не про обмеження, а про відповідальність.

Я не хочу працювати "на результат будь-якою ціною". Мені важливо знати, що люди, які тренуються за моєю методикою, не прийдуть через кілька років до лікаря з наслідками неправильних навантажень. Бути тренером - це щохвилини пам'ятати, що ти маєш справу не з абстрактним тілом, а з живою людиною.

Ви часто наголошуєте на усвідомленому русі. Що це означає на практиці?

Я вчу людей не просто повторювати вправи, а розуміти їх. Відчувати, які м'язи працюють, де має бути стабільність, а де - рух. Я вважаю, що кожна людина, яка займається спортом, має знати базові речі про своє тіло. Покладатись виключно на тренера в таких питаннях не варто.

Це для мене не про контроль, а про свободу. Коли розумієш своє тіло, перестаєш його боятися.

Зараз всі кажуть про тренування заради здоров'я. Але ви почали говорити про безпечні тренування набагато раніше - задовго до того, як це стало мейнстримом. Чому?

В першу чергу, тому що бачила наслідки. У часи, коли всі продавали "мінус 20 кг за 3 тижні", я свідомо відмовлялась від таких обіцянок. Бо це про безвідповідальність. Мій підхід принципово інший. Я вважаю, що чим повільніший та спокійніший шлях до результату, тим довше цей результат зберігатиметься.

Ми спочатку робимо це для здоров'я - і тільки потім отримуємо красиве тіло як бонус. Інакше в довготривалій перспективі це просто не спрацює. В найкращому випадку. А в найгіршому - спрацює проти тебе.

Ваша ранкова зарядка стала звичкою для сотень тисяч людей. Як ви пояснюєте собі цей феномен?

Вона проста, безпечна і не вимагає насильства над собою. З 2020 року це відео є на моєму YouTube-каналі, і я знаю, що багато людей з року в рік починають з нього свій день. Думаю, секрет у тому, що ця руханка не виснажує, а підтримує.

До речі, більше відео є в моєму Instagram та Telegram-каналі. В соцмережах я багато розказую про рух як про частину турботи про себе. Запрошую всіх бажаючих.

Ви багато років безкоштовно тренували підлітків. Що саме мотивувало вас до такого волонтерства?

Підлітковий вік - це момент, коли ставлення до власного тіла тільки формується. Саме в цей період люди або вчаться чути себе, або надовго засвоюють ідею, що тіло потрібно ламати, соромити чи постійно контролювати. Для мене було надважливо показати тінейджерам, що тренування можуть бути підтримкою, а не покаранням, і що піклуватися про себе - це навичка, якій можна і варто навчитися.

З точки зору фізіології це також критично важливий вік: опорно-руховий апарат ще формується, нервова система активно перебудовується, і неправильні або надмірні навантаження можуть мати вкрай неприємні дорослі наслідки. Я це добре розуміла і тому будувала заняття максимально обережно, з акцентом на базові рухи, координацію та відчуття власного тіла.

Але, мабуть, найважливіше - це навіть не про спорт. Це про відчуття того, що твоє тіло - не ворог і не об'єкт оцінки, а твій союзник. Якщо людині вдається закріпити це відчуття в підлітковому віці, воно залишається з нею назавжди.

Які результати учнів для вас найцінніші?

Точно не цифри на вагах. Найцінніше - коли люди кажуть, що в них зник біль, покращилася постава, з'явилася енергія, змінилася якість життя. За моєю методикою, починаючи з 2019 року, тренуються понад 25 тисяч людей. Для мене це доказ того, що безпечний підхід дає не швидкий, але стійкий та довготривалий результат.