Схилимо голови. Був талановитішим за Алієва: 2 роки тому поліг Сергій Рожок

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує вихованця «Динамо» Сергія Рожка і фаната киян Дмитра Іванова. Рожок вважався одним із найобдарованіших вихованців академічної групи Павла Яковенка, складеної на базі київського «Динамо» з хлопців 1985 року народження. Зовсім юним Сергій виділявся навіть на тлі Мілевського, Алієва, Ярмаша, які заявили про себе у професійному футболі на повен голос. Рожок теж начебто не загубився. Він пограв за п'ять клубів елітного дивізіону (тепер - УПЛ), провів 63 матчі і відзначився трьома голами. Сергій виступав за молодіжні збірні України всіх вікових категорій. В 2022-му, коли почалася повномасштабна війна, Рожок став на захист Батьківщини. І загинув у боротьбі за неї рівно два роки тому, 23 січня 2024 року, назавжди залишившись 38-річним. У тому ж бою загинув його друг Дмитро Іванов, котрий незадовго до того відзначив 36-річчя.

Сергій «Футбол» Рожок

Серій Рожок народився 25 квітня 1985 року в селищі Ріпки на Чернігівщині. Футболом він почав займатися футболом у дитячо-юнацькій школі «Каскад» у Славутичі на Київщині, в тренера Олега Трухана і виступав за цю команду в дитячо-юнацькій футбольній лізі, де його помітили динамівські скаути і в 2000-му запросили в академічну групу під керівництвом Павла Яковенка.

Вже з початку 2001-го Сергій почав залучатися до ігор третьої динамівської команди, а ще за рік дебютував у складі «Динамо-2». Як представник «Динамо» Сергій виступав за юнацькі і молодіжну збірні України (U16 - 6 матчів; U17 - 8 матчів; U20 - 4 матчі; U21 - 13 матчів, 2 голи).

Врешті, збагнувши, що перспектив пробитися до головної команди «Динамо» мало, навесні 2005-го Рожок приєднався до сімферопольської «Таврії», у складі якої незадовго до 20-ліття провів лише одну гру проти «Дніпра». Наступний сезон Сергій вже розпочинав у складі ужгородського «Закарпаття», в складі якого також не зміг закріпитися та провів лише половину сезону (10 матчів).

З 2006-го Рожок вже грав за першоліговий ЦСКА, у якому затримався до кінця 2007 року, за винятком весни 2007-го, яку провів у складі вищолігового на той час «Харкова» (7 матчів).

У 2008-му Сергій без успіху намагався закріпитися в складі чернігівської «Десни», але в підсумку став своїм в іншому клубі першої ліги - київській «Оболоні», за яку у 2008-2010 роках відіграв 53 матчі і відзначився десятьма голами. Рожок вніс вагомий вклад у повернення «пивоварів» у вищу лігу. В УПЛ Сергій теж був гравцем основи, віце-капітаном команди. В сезоні-2009/10 він відіграв 24 матчі і провів 3 голи, а пішов з «Оболоні» на правах вільного агента разом із тренером Юрієм Максимовим, з яким раніше працював і в ЦСКА, у криворізький «Кривбас».

У новій команді у Сергія не дуже склалося. Контракт з криворіжцями був підписаний на три роки, проте провів Рожок за «Кривбас» лише сезон-2010/11 (20 матчів), після чого перейшов у «Чорноморець». У складі «моряків» Сергієві закріпитися теж не вдалося. За півроку він провів лише один матч і наприкінці 2011-го покинув команду.

У січні 2012-го Рожок перейшов у білоруський клуб «Мінськ», де швидко закріпився в основі, виграв кубок Білорусі і дебютував у єврокубках. Грав Сергій на своїй улюбленій позиції центрального півоборонця.

У січні 2014-го Рожок повернувся в Україну, підписавши контракт з кропивницькою «Зіркою», яка тоді виступала в першій лізі. Протягом двох сезонів Сергій не стільки грав, скільки боровся з травмами і врешті влітку 2016-го знову поїхав у Білорусь, де спочатку грав за гродненський «Німан», а вже наприкінці того ж року приєднався до лав «Вітебська». Початок сезону-2017 Сергій пропустив, у травні почав з'являтися на полі, проте закріпитися у складі не зумів і у липні покинув клуб, перейшовши в «Гомель», у якому до кінця року грав в основному складі. На початку 2018-го Рожок підписав контракт з дебютантом білоруського вищої ліги «Смолевичами», теж весь сезон, за винятком пауз, пов'язаних з травмами, мав постійне місце в основі.

І на тому власне й усе. Повернувшись в Україну, Рожок виступав у чемпіонаті Київщини за аматорські «Межигір'я» з Нових Петрівців, «Джуніорс» зі Шпитьків, а на початку 2022-го домовився про перехід у «Штурм» з Іванкова. За який пограти так і не встиг, бо почалася повномасштабна війна.

Сергій Рожок вирішив стати на захист України з самого початку повномасштабного вторгнення. 23 лютого 2022, за день до повномасштабного вторгнення, «Штурм» провів гру, всі роз'їхалися по домівках. 25 числа Сергій уже вступив до лав ЗСУ. У війську мав позивний «Футбол». Сергій брав участь у боях за Бахмут на Донеччині, а потім його бойовий підрозділ перевели на Луганщину.

Дмитро «Динамо» Іванов

Дмитро Іванов народився 17 січня 1988 року в Києві, у рідному місті навчався в школі №255, а в 2005-му вступив до Національного авіаційного університету, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Телекомунікаційні системи та мережі» та здобув кваліфікацію інженера зв'язку. Всі дитячі та юнацькі захоплення були пов'язані з двома речами - спортом та рибалкою.

Вперше на стадіон Дмитро потрапив у 2000 році, а вже в 2006-му повноцінно брав участь у фанатському русі столичного клубу.

У 2011-12 роках Іванов проходив строкову військову службу, а в цивільному житті працював в алкогольній компанії ТОВ «Баядера Логістік» на посаді старшого менеджера зі збуту. За спогадами рідних, найбільшою мрією Дмитра було закінчити війну, одружитися і народити дітей. Він взагалі дуже любив дітей. На жаль, ця мрія так і не здійснилася.

Друзі згадують Дмитра як світлу та життєрадісну людину, завжди готового прийти на допомогу. Своє усмішкою і позитивом він заряджав людей навколо. У вільний час хлопець полюбляв різні спортивні змагання, але особливе місце в його серці займала рідна футбольна команда, на честь якої пізніше і взяв собі позивний.

З перших днів повномасштабної війни Дмитро став до лав 112-ї бригади 126 батальйону ТрО ЗСУ. Він брав участь в обороні Київщини, після чого вирушив на Донеччину, де брав участь у бойових діях у Краматорському, Словʼянському Бахмутському районах, а також у Сіверськоднецькому районі на Луганщині.

Загибель

Іванов і Рожок, які служили у лавах 126 батальйону 112 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, у війську постійно трималися разом. Загинули вони теж в одному бою, 23 січня 2024 року в наслідок артилерійсько-мінометного обстрілу в селі Діброва Сіверськоднецького району на Луганщині. Тоді на позиції було шестеро українських воїнів, вижити пощастило лише одному. Ціною важких поранень. Дмитро Іванов поліг, намагаючись врятувати важко поранених побратимів, хоча сам вже мав поранені руки і ноги. Під час останнього заходу на позиції ворог вбив Дмитра з міномета. Крім Іванова і Рожка, тоді полягли Олександр «Апачі» Табачник та Андрій «Чех» Чеховський.

Незадовго до загибелі Рожок казав друзям: «У Бахмуті було пекло. А тут ще гірше».

У Сергія залишилися дружина Олена і син Олексій. Дмитро був неодруженим.

Поховали футболіста і воїна на Лісовому цвинтарі у Києві.

Дмитро Іванов пізніше був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Залізний хрест».