ОЛІЙНИКОВА: «На жаль, я не можу їх вбити прямо на тенісному турнірі»

Українська тенісистка Олександра Олійникова розповіла про своє ставлення до участі росіян в тенісних турнірах:

- Коли ти намагаєшся зробити щось корисне, саме нагадування про війну - воно створює організації проблеми через те, що вони намагаються зробити таку картинку, начебто все нормально, ми просто граємо в теніс, це краще продається. Їм цікава ця сторона спорту.

Все класно, ми тут поза політикою, зібралися пограти в теніс. Але ж вони допускають у такий спосіб реальних прихильника Путіна, людей, які підтримують геноцид, підтримують війну, які абсолютно жахливі, як і те, що WTA їм дозволяє заробляти, вони потім це конвертують у те, щоб вбивати мирне населення України. Вони конвертують свою публічність для того, щоб допомагати поширювати путінську пропаганду.

І, якщо чесно, я навіть не знаю, якими словами говорити й доносити це, тому що в мене просто… Я намагалася дуже довго, але в мене зараз… Я вже прямо кажу: «Ну, ок, ви для мене в цьому плані - те ж саме, якби ви прихильників Гітлера допустили». Але коли я кажу так, то тоді: «Ні-ні, ти що? Ні, ми в жодному разі…», якось починають виправдовуватися.

Також мене вражає якась байдужість до українців. Чому так мотивує цей фактор репрезентації, бо таке враження, що людське горе це страшно, це трагедія, війна, геноцид це дуже жахливо, але коли це стосується українців, то на це можна закрити очі. І з цим дуже-дуже важко.

У мене в цьому сезоні, який виявився гіперуспішним був навіть доволі тривалий депресивний епізод. В мене після першого турніру Grand Slam був дійсно реальний нервовий злам. Коли я поверталася з «Вімблдону» - здається, перший турнір Grand Slam, я маю бути суперщаслива. Я просто не могла заспокоїтися, два дні я постійно ридала. Я була в стані істерики через те, що це дійсно подія, до якої я йшла дуже-дуже довго. І я ніколи б не дійшла до цього результату, якби не мій тато.

Я приїжджаю на цю подію, яка дійсно неймовірна. Я бачу цю русню, я розумію, що це люди, які підтримують війну, підтримують вбивства. І при цьому я розумію, що мій тато не може бути на одній з найважливіших подій у моєму житті, в яку він вклав просто неймовірні зусилля, щоб я змогла дійти до цього, через те, що він змушений захищати країну через отаких от тварюк. Я це бачу, і мене просто від цієї несправедливості…Мене потім доволі довго тримав цей стан. Мені навіть вдалося турнір виграти, але мені просто вдалося це відокремлювати, коли я виходила на корт. Бо все одно гру я люблю.

- Як каже ваш тато, плани й наміри, а не бажання. Але в цьому сенсі бажання показати русні її місце - воно допомагало, заряджало вас?

- Я насправді намагаюся навіть тут це відокремлювати, тому що моє бажання русню бачити… Я вважаю, що їй місце тільки в пеклі, і більше їй ніде немає місця - і це моя чітка позиція. На жаль, я не можу їх вбити прямо на тенісному турнірі.