Максим ВОЙТІХОВСЬКИЙ: «Хто ж зараз не хоче перейти в Буковину?»

Першим зимовим новачком Буковини став Максим Войтіховський. Форвард виступав за «Агробізнес» і в першій частині чемпіонату у 18 матчах забив 11 м'ячів. Гравець розповів про подробиці трансферу та поділився очікуваннями від другої частини сезону.

- Максиме, вітаємо тебе у Чернівцях, вітаємо у «Буковині»! Розкажи, що ти зараз відчуваєш?

- Передаю вітання всім вболівальникам «жовто-чорних»! Відчуваю задоволення від того, що прийшов у цю команду. Хто ж зараз не хоче перейти в таку команду, як «Буковина»? Ще й коли команда забиває в середньому 2,5 голи за матч, а ти - центральний нападник. Мене це дуже мотивує. Я дуже задоволений, що опинився в «Буковині» і дуже радий, що гратиму за «жовто-чорних»!

- У ЗМІ було багато інформації щодо зацікавленості тобою з боку клубів УПЛ. Чи справді ти відмовив командам елітного дивізіону, віддавши перевагу «Буковині»?

- Можна сказати й так. «Буковина» ще з літа проявляла серйозну зацікавленість в мені, але тоді були певні нюанси, через які перехід так і не відбувся. Я вже тоді для себе вирішив, що, найімовірніше, опинюся саме в «Буковині» як тільки з'явиться така можливість.

- Ударна осінь у виконанні нашої команди тебе ще більше переконала?

- Звичайно. Я знову повторюся: хто не хоче грати в такому клубі, як «Буковина»? Думаю, багато футболістів хотіли б перейти сюди, і я не виняток. Дуже радий стати гравцем «Буковини».

- Чи була в тебе розмова з головним тренером до переходу? Чого очікує від тебе Сергій Шищенко?

- Так, розмова була, і навіть не одна. Ми поспілкувалися, Сергій Юрійович розповів, як він мене бачить на полі, в яких ігрових компонентах мені потрібно додавати. Розмова була приємною, але я розумію, що доведеться дуже багато працювати. Це буде трохи інший футбол порівняно з тим, у який я грав у попередній команді.

- Ти переходиш у «Буковину» в статусі одного з лідерів бомбардирських перегонів Першої ліги. Наскільки для тебе важливо здобути цю індивідуальну нагороду за підсумками сезону?

- Не хочу обманювати: для кожного нападника голи - це дуже важливо. Звичайно, хочеться забивати якомога більше і у кожному матчі. Але для мене головне - тримати рівень команди. Думаю, у «Буковині» в мене буде більше моментів, шансів. Найважливіше - правильно перебудуватися й органічно влитися у колектив.

- У 51 матчі за «Агробізнес» ти забив 19 голів, але жодного разу не відзначався у воротах «Буковини». Чому так сталося, як гадаєш?

- Я сам собі не раз ставив це запитання. «Буковина» - дуже сильна команда, проти неї завжди важко створювати моменти. Якщо чесно, я навіть не пам'ятаю, щоб у мене були якісь стовідсоткові шанси у матчах проти чернівчан. За чотири гри не було таких моментів, щоб можна було точно забити. Мабуть, якась «зачаклована» для мене команда.

- У мережі шириться різна інформація щодо твого зросту: і 198, і 199 сантиметрів. Розставимо зараз усі крапки над «і»?

- Мій зріст - 200 сантиметрів. Чесно кажучи, після 195 сантиметрів я вже не пам'ятаю, щоб точно мірявся - немає чим вимірювати далі. Якщо серйозно, то так, мій зріст рівно 2 метри.

- Протягом кар'єри тренери тебе використовували і в центрі захисту, і в опорній зоні, а зараз граєш на вістрі атаки. Як так сталося?

- Я ніколи не відчував себе ні захисником, ні опорним півзахисником. Усе життя хотів грати в нападі, любив забивати голи, жив цим. Але в якийсь момент почав дуже швидко рости, і тренери поступово опускали мене все нижче. Скажу відверто - я мучився на тих позиціях, не отримував задоволення від гри. Тому постійно тікав уперед і намагався забивати голи. Добре, що в один момент прийняв рішення: буду центральним нападником і гратиму саме на вістрі атаки.

- Але якщо ситуативно доведеться зіграти, наприклад, в центрі захисту?

- Думаю, ні. Це моє принципове рішення. Я розумію, що постійні переходи між позиціями не принесуть мені ніякої користі.

- Вболівальники знають тебе не лише як автора ефектних голів, а й футболіста, який вміє яскраво відсвяткувати взяття воріт суперника. Що це за фішка з таким цікавим святкуванням?

- Я святкую так ще з років тринадцяти, коли дуже рідко забивав ще в юнацьких командах «Дніпра». Це святкування зі «стрілою», як у Робін Гуда, я сам собі придумав. Це більше для емоцій, для радості. Футбол - це як театр, він повинен дарувати емоції. Я намагаюся робити все, щоб вболівальникам на трибунах було цікаво.

- Ти згадав «Дніпро», де грав із багатьма зірковими футболістами - з Назаренком, Назариною, Довбиком та іншими. Можливо, щось перейняв для себе від Артема Довбика?

- Для мене Артем Довбик - це топфутболіст. Коли мені було 16, я дивився, як він працює на полі, як тренується після тренувань. Це великий приклад для мене. Я багато чого в нього взяв - як діяти в штрафному майданчику, як працювати над собою.

- З кимось із нинішніх партнерів ти вже добре знайомий?

- Звичайно, з багатьма гравцями часто перетиналися на футбольних полях. З Олегом Кожушком ми багато років були разом у «Дніпрі», ще з академії. З Віталієм Дахновським часто граємо в комп'ютерні ігри - веселий хлопець, сильний футболіст, але от в іграх він не дуже. Ще перетиналися з Родіоном Плаксою у «Чорноморці».

- Уже відчув підтримку нових партнерів?

- Так. Дахновський мені майже щодня пише, питає як справи. Він, здається, навіть більше за мене хотів, щоб я підписав контракт. Каже, готовий був запустити онлайн-трансляцію підписання контракту з «Буковиною» . Сьогодні в Чернівцях побачився з Яном Морговським. Уже дуже хочу швидше познайомитися з усією командою і почати тренування.

- Наостанок - що хотів би сказати вболівальникам «Буковини»?

- Хочу щиро подякувати чернівчанам за те, як мене підтримали, коли мені на стадіоні вручали статуетку кращого гравця місяця. Я їм дуже вдячний за теплі слова і підтримку. Мені це дуже запам'яталося і навіть розчулило - це було справді надзвичайно приємно. Я це дуже ціную і буду старатися віддячити чернівчанам яскравою грою та голами.