Від Махині до Михайленка: збірна Микол в українському футболі

«До Миколи нема зими ніколи», - стверджує українське прислів'я. І справді, цьогоріч похолодання до зимових температур припало практично майже на День Святого Миколая. Інша назва дня вшанування пам'яті Миколая Чудотворця - просто День Миколи. Й цей день сповнений не лише подарунків-миколайчиків для діточок, вітання приймають, власне, й чоловіки на ім'я Микола. Не сказати, що в історії нашого футболу носіїв цього імені було забагато, однак такі були, й певний внесок в історію популярної гри вони зробили, а дехто робить і нині. Отже, згадаймо найяскравіших Микол нашого футболу

Вихованець нікопольського футболу був голкіпером «Дніпра» на зламі епох. Прикметно, що з'явився в системі клубу з тодішнього Дніпропетровська чемпіонського 1988 р. І в 1991 р. у складі дубля став останнім чемпіоном СРСР серед дублерів. У жовтні 1992 р. вийшов у складі дорослого «Дніпра» на виїзний матч проти «Буковини» й одразу відіграв на нуль. Власне, відігравши більше сотні ігор без пропущених голів, Медін став членом символічного клубу Євгена Рудакова. На жаль, не надто в нього склалося з титулами, адже добрячих пів десятки разів він ставав «бронзовим» призером українського чемпіонату, однораз - «срібним» (коли в сезоні-1992/93 «Дніпро» набрав однакову кількість очок із чемпіоном - «Динамо», але поступився за різницею м'ячів), тричі діставався фіналу Кубка України, але здійняти над головою почесний трофей так йому й не судилося (в 1995-му у фіналі Медіна замінили на Святослава Сироту наприкінці додаткового часу, в підсумку суперники з «Шахтаря» забили всі 7 пенальті, які пробивали в тій серії).

Альтернатива Медіну? Київський динамівець Микола Трусевич, який загинув у Сирецькому концтаборі, або легенда харківського футболу Микола Уграїцький були помітними постатями на футбольних полях України та колишнього СРСР, однак медальна колекція Медіна й час виступів за одну з кращих команд України початку 1990-х, а також єврокубковий досвід усе ж таки схиляють шальки терезів на його користь.

Захисники: Микола Матвієнко (народився в 1996 р.), Микола Іщенко (народився в 1983 р.), Микола Волосянко (1970-2010), Микола Кольцов (1936-2011)

Чинний капітан «Шахтаря» Микола Матвієнко назбирав чималу колекцію нагород. Він є 3-разовим чемпіоном України й 4-разовим володарем Кубка нашої країни. Не варто забувати й про те, що свого часу в складі юнацької команди «Шахтаря» він діставався фіналу Юнацької ліги УЄФА (в тому розіграші гол Матвієнка, до речі, поклав початок погрому юнацького «Атлетика» з Більбао). Ну, а за кількістю матчів у національній збірній Матвієнко впевнено йде до тризначної цифри. Серед гольових здобутків Матвієнка мені особисто найбільше запам'ятався його гол у Лізі чемпіонів у виїзному матчі проти «Антверпена» 2 роки тому. Подачу Олександра Зубкова зі штрафного Микола використав якнайкраще: ударом головою в падінні у боротьбі з оборонцями суперника спрямував м'яч у ворота. Поставлю Матвієнка в символічній команді на лівий фланг оборони, хоча, звісно, більший досвід він нагромадив, граючи в центрі захисту. Менше з тим, матчі проти «Барселони» та «Порту», які сусідили в розкладі ЛЧ зі згадуваним матчем проти «Антверпена», Матвієнко грав саме на позиції лівого оборонця. А нині, за оцінкою transfermarkt.de, Матвієнко є найдорожчим гравцем «гірників» із вартістю 16 млн євро.

Микола Іщенко нагромадив величезний досвід гри в різних українських клубах. Найбільше матчів зіграв за «Карпати», найбільшої кількості титулів сягнув у «Шахтарі». Долучився і до завоювання Кубка УЄФА, по ходу того тріумфального для помаранчево-чорних розіграшу відіграв 6 матчів. Ну, й не варто забувати про срібну нагороду молодіжного Euro-2006, яка також є в нагородній колекції Іщенка.

Далекого вже 1996 р. Микола Волосянко, граючи за «Динамо» на чолі з Йожефом Сабо, маючи в партнерах по обороні Олександра Головка та Олега Лужного, відкрив рахунок у матчі чемпіонату країни проти «Таврії». Ну, а особливі сторінки в ігровій біографії Волосянка - участь у двох матчах киян проти «Барселони» в 1997 р., що завершилися нищівними погромами каталонців. Обидва рази уродженець Франківщини виходив на заміну замість Олега Лужного, й каші аж ніяк не псував.

Праворуч у захисті - чемпіон СРСР 1961 р. в складі київського «Динамо» Микола Кольцов. У половині 1960-х він відіграв кілька сезонів за харківський «Авангард». Цікавим було формулювання його переведення до Харкова: «на прохання харківського партійного керівництва». Іншим варіантом правого захисника може бути Микола Богданов, який розкрився у «Дніпрі» під орудою Валерія Лобановського.

Півзахисники: Микола Михайленко (народився в 2001 р.), Микола Морозюк (народився в 1988 р.), Микола Шапаренко (народився в 1998 р.), Микола Кудрицький (1962-1994)

Микола Михайленко репрезентує в цій команді сучасність. Чемпіон України минулого сезону, він тоді якнайкраще виявив свої чесноти в матчах національного чемпіонату. Не варто забувати й про те, що Михайленко захищав кольори нашої олімпійської збірної на Паризькій олімпіаді-2024. Його сфера відповідальності - опорна зона.

В нагородній колекції Миколи Морозюка - 2 золоті медалі чемпіона України й 3 медалі за перемоги в Суперкубку України. Є в його активі й кілька матчів у складі збірної країни. А в лютому 2013 р. Морозюк забив гол у ворота збірної Норвегії у переможній товариській грі нашої національної команди: подачу з правого флангу Артема Федецького Морозюк (тоді він репрезентував донецький «Металург») замкнув влучним ударом головою.

2-разового чемпіона, 2-разового володаря Кубка та 3-разового володаря Суперкубка України в складі київського «Динамо» Миколу Шапаренка цього сезону переслідують травми. Щойно він відновлюється, як знову в півзахисника «Динамо» й національної збірної якісь негаразди зі здоров'ям. Щиро сподіваюся, що Шапаренко нарешті подолає цю не найкращу смугу й вийде на високий рівень гри на кшталт того, який він демонстрував, приміром, тоді, коли забивав фантастичний гол у ворота збірної Франції 4 роки тому.

В 1980-ті Микола Кудрицький пограв за всі провідні команди рідної Дніпропетровщини («Колос», «Кривбас», «Дніпро»). Долучився до союзного чемпіонства «Дніпра» в 1988 р. Крім того, зібрав унікальну колекцію кубкових звитяг у СРСР, адже з «Дніпром» завойовував і Кубок СРСР, і Кубок сезону й двічі Кубок Федерації футболу (там виявив бомбардирські здібності, зокрема в 1986 р. став автором дубля у ворота «Чорноморця», а в 1989 р. відзначився голом у фінальному матчі проти мінського «Динамо»).

Нападники: Микола Махиня (1912-1990), Микола Федоренко (народився в 1955 р.)

У першому клубному чемпіонаті СРСР навесні 1936 р. Микола Махиня став срібним призером у складі київського «Динамо» й відзначився 3-ма забитими голами в 6-ти зіграних матчах. Власне, він увійшов в історію як автор першого гола київського «Динамо», та й назагал українського клубу в чемпіонатах СРСР. У другому чемпіонаті на рахунку Махині вже було 4 забиті голи, а взяв він участь у 7-ми матчах. А ближче до кінця 1930-х перекваліфікувався на захисника, однак, зважаючи на його гольовий внесок у перші українські медалі союзного чемпіонату саме як нападника, поставлю його все ж таки в передню лінію. От як характеризує Махиню в книзі «У грі та поза грою» його партнер по команді Костянтин Щегоцький (власне, на обкладинці авторське прізвище зазначено як Шегоцький): «Лівий крайній нападу Микола Махиня був сильний, витривалий гравець. Добре бігав, бив з обох ніг, але діяв трохи одноманітно, і захисники нерідко розгадували його наміри». Не найкомпліментарніша характеристика, однак сильні сторони форварда виокремлені чітко.

Власне, попереду в цій команді й Микола Федоренко - гравець, який також пограв на різних позиціях. Більшою мірою тяжів до правого флангу. В мене Федоренко-гравець більше асоціюється з «Шахтарем», однак не варто забувати, що чемпіоном СРСР він став у складі «Дніпра». Зокрема тоді в сезоні-83 вагому роль у чемпіонських амбіціях «Дніпра» зіграла виїзна звитяга в Мінську, коли Федоренко забив переможний гол чинним на той час чемпіонам країни ближче до кінця матчу.

В контексті форвардів можна згадати і Юрченка (франківець, який свого часу протистояв у складі київського «Динамо» самій «Барселоні» в Кубку кубків), й Кононенка (наприкінці 1930-х - на початку 1940-х капітанив у складі «Стахановця», предтечи сучасного «Шахтаря»), й Балакіна (бомбардира київських залізничників і динамівців, а також родоначальника славної суддівської династії), і Пінчука (його бомбардирський талант розкрився в київському армійському клубі), й Клімова (зірку сімферопольської «Таврії» 1970-х) тощо.

Тренер: Микола Павлов (народився в 1954 р.)

Хто ще може бути тренером цієї команди, як не досвідчений Микола Петрович Павлов, президент Всеукраїнського об'єднання тренерів із футболу! Як тренер Микола Петрович зібрав колекцію медалей різного ґатунку («золото» - з «Динамо», «срібло» та «бронзу» - з «Дніпром»), а також разом зі своїми підопічними («Ворскла») святкував завоювання Кубка України!

***

Отже, наші Миколи здіймали над головою Кубок УЄФА й долучалися до погромів «Барселони», забивали французам і брали участь в Олімпіаді, вигравали чемпіонське звання в СРСР і в Україні, різноманітні Кубки в СРСР та Україні, а також входили в історію як піонери-першопрохідники. Помітили, що в цій команді щедротно представлений і наш час? Що ж, хай таланить носіям імені, яке в перекладі з грецької означає «переможець народів»! Миколи й звитяги - нерозривні поняття! З Днем Святого Миколая!

Олексій РИЖКОВ