Що сталося з Піастрі? Як майже чемпіон перетворився на тінь самого себе

Старт сезону для Оскара Піастрі видався непростим. На домашніх трибунах в Австралії пілот вилетів із траси, і попри темп, який був на рівні лідерів, фінішував лише 9-м, відставши від свого напарника на 23 очки.

Через це багато фанатів і експертів почали говорити, що «все вже вирішено». Проте австралієць не розгубився і продемонстрував справжній чемпіонський характер: у першій половині сезону він зміг відіграти позиції і вийти уперед. Незважаючи на це, після успіху в першій половині сезону відрив Піастрі від напарника стрімко зменшився, і зараз він знову перебуває в ролі наздоганяючого.

Дехто припускає, що таке падіння результатів пов'язане з внутрішніми проблемами в Макларені, а інші навіть говорять про можливу саботаж на користь Ландо Норріса. Причини такого перелому сил у команді - розглядаємо у цьому матеріалі.

Старт сезону

Помилка в Австралії була цілком типова для тих умов - він повторив її, переслідуючи напарника. Пілоти навіть найвищого рівня часто таким чином вилітають слідом за суперником попереду, особливо в дощ. От тільки Норріс зумів повернутися на трек і довести справу до перемоги, а австралієць вилетів і став лише дев'ятим. Проте якщо не зважати на цей етап, у першій половині сезону до Оскара питань бути не може: у наступних п'яти гонках - чотири перемоги, три з яких підряд, та ще одне третє місце на подіумі. Напарник у той час активно помилявся, чим і дозволив повернутися інтригі в чемпіонаті.

За наступні кілька етапів, після сходу Норріса в Канаді при спробі обгону австралійця, розрив виріс до 22 очок - ситуація вже стала оберненою. Головним чином запорукою успіху Піастрі стало кілька факторів.

Перш за все - не надто впевнена форма напарника. Ландо очевидно мав швидкість, але не справлявся з тиском і, як наслідок, помилявся раз за разом, що грало на користь його напарника та головного суперника у чемпіонаті. Окрім того, тип трас майже ідеально підходив стилю пілотування Оскара. До того ж суперники були надто далеко позаду: Мерседес слабкий у літній частині сезону через високу температуру, Феррарі взагалі не в формі цього року, а Ред Булл переживав найважчі труднощі сезону. Тож фактично саме пілоти помаранчевих болідів вирішували, хто отримує +7 відносно один-одного - і Оскар, будучи більш стабільним та послідовним, частіше вигравав цю дуель.

Звісно, Ландо почав поступово скорочувати розрив після перемог в Австрії та Британії. Але і там йому відверто пощастило: в одному випадку гонка закінчилась і Оскар не встиг його обігнати, а в другому - Піастрі вирішив загальмувати різко під машиною безпеки й отримав штраф. Та все це нівелювалося в Нідерландах, коли болід Ландо не витримав усю дистанцію і зійшов, а Оскар здобув гранд-слем та збільшив запас до, як здавалося, не відігруваних 34 балів.

Після Нідерландів

Здавалося: пілоти протягом 13 етапів не могли знайти явного лідера і впевнено відірватися, а тут раптом 34 очки - як таке відіграти Норрісу за рівних умов? Але все ж вдалося.

Передусім, уже понад два місяці Оскар Піастрі жодного разу не випереджав напарника на фініші гонки чи спринту, а в кваліфікації це вдалося зробити лише один раз - у Сінгапурі. Жахлива статистика австралійця на фоні так само швидкого напарника викликала багато питань і до самого пілота, і до команди: чи не «зливають» вони його заради Норріса?

Насправді все простіше, ніж здається на перший погляд, і знову ж таки немає однієї чіткої причини - тут склалося кілька факторів.

Перший і, як на мене, найважливіший - моральна стійкість. Ландо Норріса вже не перший рік звинувачують у тому, що він нібито не здатен боротися з тиском і помиляється у вирішальні моменти. Схоже, цього разу подібний тиск вдарив по Оскару. Він отримав великий відрив, а разом із ним - очікування: мовляв, за логікою сезону він має набрати більше балів за напарника, який навіть не завжди доходив до фінішу.

Пілот став зовсім не схожим на себе. Якщо раніше він стабільно тримав темп, був розсудливим, діяв на межі, майже у стилі Ферстаппена, то тепер: двічі з власної помилки зійшов у Баку (у кваліфікації та в гонці), причому в гонці вже на першому колі через надто оптимістичний маневр у швидкісний поворот. У Сінгапурі з невідомих причин залишив напарнику купу місця й пропустив його. А у двох останніх спринтах зійшов.

Якщо Оскар не зуміє різко зібратися й узяти себе в руки, шансів у нього залишиться відверто небагато.

Проте психологічний стан пояснює лише помилки. Але куди поділася швидкість? І чи повинна вона була взагалі зберегтися на цій стадії чемпіонату?

Нижче наведений графік, який показує середню позицію на фініші протягом трьох років кар'єри австралійця на різних стадіях сезону, поділеного на чотири чверті. Усі ці криві дуже схожі: середній старт (часто пов'язаний із формою команди на початку року; цього сезону додався і виліт в Австралії), поступовий прогрес у середині та потім різкий спад. Нехай остання чверть сезону-2025 ще не завершилась, адже чемпіонат триває, але я взяв середню позицію, яку пілот здобував у цій частині року: (5 - 5 - 5).

Головне - у порівняння беруться лише його власні виступи, його форма, яку він демонструє з року в рік. Така закономірність здебільшого пов'язана з трасами, які приймають чемпіонат у цій стадії сезону. Оскільки календар формують так, що гонки стоять приблизно у тих самих датах через кліматичні умови та логістику, з року в рік це той самий блок автодромів. І ці траси або не підходять його стилю пілотування, або не підходять машині, концепція якої не змінювалась кардинально.

У Ландо Норріса з цим питанням усе значно стабільніше - і навіть ці «непрофільні» траси йому більше підходять. У Оскара ж, який має зовсім інший підхід, навпаки.

Оскар полюбляє високий рівень зчеплення задньої гуми на гладких, швидких трасах із високою температурою асфальту: Бахрейн, Іспанія, Маямі, Катар та частково Абу-Дабі. Він звик пілотувати плавно, майже методично. Це працює на більшості етапів, але робить його вразливим на автодромах із низькими температурами та невисоким рівнем механічного зчеплення: Бразилія, Мексика, Остін, Лас-Вегас...

Це прямо зчитується з його результатів у другій половині сезону. Але, на жаль для нього, це не рятує титул, який здавався гарантованим. Навіть якщо він зараз збереться і виграє все, що залишилось, без сходу Ландо Норріса або серйозної невдачі суперника шансів у нього небагато.

Гран-прі Лас-Вегаса стане вирішальним у розумінні реальних, а не суто математичних шансів австралійця на титул цього року. До того ж Ландо й сам не надто впевнено почувається на цій трасі.

Хотілося б, аби фінал такого захоплюючого етапу сезону вирішився у останній гонці - у справжній боротьбі колеса в колесо. Саме таке завершення відповідало б драмі, яку подарували Оскар та Ландо цього року.